Ііі. Додаткова література

1. Дроников В.К. Наследование по завещанию в советском праве. — К., 1957 (136 с).

2. Завадский А. В. Действительность духовных завещаний, писанных на пишущей машинке // В кн.: Сборник статей по гражданскому и торговому праву. Памяти профессора Габриэля Феликсовича Шершеневича. — М., 2005. — С. 353—373.

3. Шевчук Л.В. Поняття та юридична природа заповіту як одно-сторонньої угоди // Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наук, праць. — Вип. 91: Правознавство. — Чернівці, 2000. — С. 23-28.

4. Шевчук Л.В. Поняття заповідального відказу // Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наук, праць. — Вип. 48: Правознавство. — Чернівці, 1999. — С. 23—28.

5. Шевчук Л. В. Заповіт як підстава виникнення правонаступництва в цивільному праві України. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 2001 (17 с).

6. Чуйкова В.Ю. Правові питания спадкування за заповітом. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — Харків, 1999 (19 с).

7. Ярошенко К. Б. О наследовании завещанных вкладов // Проблемы гражданского, семейного и жилищного законодательства / Отв. ред. В.Н. Литовки. — М., 2005. — С. 219-236.

Тема 61. Здійснення права на спадкування - 2 години

1. Поняття, способи прийняття спадщини

2. Строки прийняття спадщини

3. Відмова від прийняття спадщини

4. Перехід права на прийняття спадщини

5. Відумерлість спадщини

6. Охорона спадкового майна та управління спадщиною

7. Поділ та перерозподіл спадщини між спадкоємцями

8. Оформлення права на спадщину

1. Поняття, способи прийняття спадщини

Прийняття спадщини – це юридичний факт, який породжує цивільно-правові наслідки для спадкоємця: набуття прав та обов’язків, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, шляхом їх оформлення на ім’я спадкоємця. Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Прийняття спадщини є юридичною дією, тобто одностороннім правочином, вчиненим спадкоємцем, який виражає його згоду бути спадкоємцем відповідно до приписів закону та умов заповіту. Не можна прийняти лише частину спадкового майна. Якщо спадкоємець вже прийняв спадщину, то він не може відмовитися від неї.

Акт прийняття спадщини має зворотну силу. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцю з моменту її відкриття. 3 цього ж часу прибутки від майна є його власністю і він має нести усі витрати щодо спадкового майна.

Способи прийняття спадщини диференціюються залежно від того, проживав постійно спадкоємець із спадкодавцем на час відкриття спадщини, чи ні. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Цей спосіб прийняття спадщини отримав назву фактичного вступу у спадок

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами 2-4 ст. 1273 ЦК України. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ст. 1268 ЦК України).

Наступний спосіб прийняття спадщини визначає ст. 1269 ЦК України. У разі, коли спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття останньої не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла 14 років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Ще один спосіб прийняття спадщини передбачено у разі відсутності спадкоємця за заповітом і за законом, коли не виявилося жодного спадкоємця на час відкриття спадини. Згідно ст. 1277 ЦК України суд визнає таку спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за її місцем відкриття. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після закінчення одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, приймається територіальною громадою за місцем відкриття спадщини.