2. Юридична кваліфікація джерела підвищеної небезпеки

Ознаки джерел підвищеної небезпеки:

1) підвищена небезпека для оточення – це така діяльність, яка створює високий ступінь вірогідності заподіяння непередбачуваної шкоди ;

2) потенційні шкідливі властивості окремих об’єктів, залучених людиною в процесі життєдіяльності, які за збігом певних обставин спричинюють негативні наслідки;

3) неможливість повного контролю з боку людини щодо джерела підвищеної небезпеки.

Так, водій під час обідньої перерви припаркував легковий автомобіль біля їдальні. Раптовим поривом вітру було звалено осину, яка впала на середину салону автомобіля, внаслідок чого завдано значних ушкоджень. Проведеною експертизою встановлено, що осина підлягала санітарній рубці, оскільки її крона підгнила і тим самим створювала небезпеку для прилеглого будинку для пішоходів та транспортних засобів. У цій справі суд обґрунтовано визнав ушкоджене грибком дерево джерелом підвищеної небезпеки.

Транспортний засіб, що не рухається, не може розглядатися як джерело підвищеної небезпеки при наїзді на нього іншого транспортного засобу.

За теорією об’єктів або предметів матеріального світу джерела підвищеної небезпеки поділяються на:

1) механічні (автомашини, рухомий склад залізниць, річкові і морські судна, виробничо-механічне обладнання підприємств);

2) теплові (обладнання гарячих цехів, паросилові установки з підвищеним тиском тощо);

3) електричне (обладнання та інші агрегати енергосистеми, що знаходяться під високою напругою - 380 вольт і вище);

4) хімічні, отруйні, вибухові і вогненебезпечні речовини (бензин, бензол, газ, ефір, отрути);

5) радіоактивні;

6) біологічні - дикі тварини, деякі види мікробіологічних організмів.

3. Суб’єкти обов’язку із відшкодування шкоди

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Не є володільцем і не відповідає за шкоду особа, яка управляв джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела (водій, машиніст, оператор тощо). Не впливають на виникнення обов'язку володільця джерела підвищеної небезпеки щодо відшкодування шкоди, ним заподіяної: а) час заподіяння шкоди - службове або неслужбове; б) було довірене джерело підвищеної небезпеки працівникові у процесі виконання ним трудових обов'язків або він самовільно неправомірно використовував його у особистих цілях.

4. Суб’єкти права на відшкодування шкоди

Суб’єктами права на відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки є потерпілі, тобто фізичні та юридичні особи. Відповідальність за шкоду настає за наявності наступних умов: протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправністю діяння та заподіяною шкодою. Вина не є необхідною умовою.

Підстави звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від обов'язку відшкодування:

а) непереборна сила;

б) умисел потерпілого.

Згідно з ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоду завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого;

в) груба необережність потерпілого спричиняє повне або часткове звільнення від відповідальності. За наявності вини володільця джерела підвищеної небезпеки, який завдав шкоду, груба необережність потерпілого не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди;

г) неправомірне заволодіння джерелом підвищеної небезпеки третьою особою. У ЦК України прямо не передбачена ця підстава звільнення. Однак це випливає з правила, встановленого у ч. З ст. 1187 ЦК України: особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, завдану ним, якщо доведе, що воно вийшло з його володіння не за його вини, а внаслідок протиправних дій інших осіб (наприклад, при викраденні транспортного засобу).

Так, М., будучи в нетверезому стані, вивів з території гаражу лижної бази трактор, що належав комбінату. Прямуючи на ньому, він зробив наїзд на К., завдавши йому тілесні ушкодження. Територія гаражу охоронялася сторожем, який не відчинив ворота і не дозволив М. вивести трактор. Однак М., незважаючи на заперечення сторожа, зламав ворота і вивів трактор. У цьому випадку відшкодовувати шкоду повинен безпосередній її заподіювач - М.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення (ч.4 ст.1187 ЦК України).

Таким чином, у разі завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, що вийшло з володіння його володільця в результаті протиправних дій інших осіб, але за наявності також винної поведінки володільця, відповідальність за завдану шкоду може бути покладена судом як на особу, що використовувала джерело підвищеної небезпеки, так і на його володільця. Відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки може наставати, зокрема, коли з його вини не була забезпечена належна його охорона. У цьому випадку на кожного із заподіювачів шкоди може бути покладена відповідальність за шкоду в частковому порядку відповідно до ступеня вини кожного з них.

Так, Я. на стоянці таксі сів у машину і попросив водія Ч. відвезти його додому. Однак останній відмовився виконати його прохання. Тоді Я., скориставшись тим, що Ч. залишив без догляду автомашину з працюючим мотором і ключем запалювання в замку, сів за кермо і поїхав. Проїхавши метрів 200-300, Я. зробив наїзд на машину, що стояла, власником якої був С.

У цьому випадку відповідальність за заподіяну шкоду може бути покладена в частковому порядку як на безпосереднього її заподіювача - Я., так і на водія - Ч., який не забезпечив належної охорони автомашини, залишивши її без догляду.