2. Суб'єкти заподіяння шкоди та суб'єкти відшкодування шкоди, завданої правоохоронними органами

Особливість даного спеціального виду делікту полягає у специфіці суб'єкта, який завдав шкоду. Безпосереднім заподіювачем шкоди є правоохоронні та судові органи, до яких належать:

2.1. органи дізнання - державні органи, наділені правом провадити слідчі дії, які є початковою формою досудового розслідування кримінальних справ. Сучасна система таких органів складається із:

міліції;

податкової міліції - у справах про ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також у справах про приховування валютної виручки

органи безпеки - у справах, віднесених законом до їх відання;

начальники органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, їх заступники з питань провадження дізнання - у справах про злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил України та військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини, а командири (начальники) військових частин, з'єднань, начальники військових установ - у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини, з'єднання, установи чи на військових об'єктах;

командири кораблів - у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків під час походу за межами України;

митні органи - справах про контрабанду;

начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв і виховно-трудових профілакторіїв - у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ;

органи державного пожежного нагляду - у справах про пожежі і порушення протипожежних правил;

органи прикордонної служби - у справах про порушення державного кордону;

капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні (ст. 101 КПК України).

2.1. органи попереднього (досудового) слідства - державні органи, наділені правом проводити досудове слідство у кримінальних справах. До них належать відповідні слідчі органи Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України і Служби безпеки України (ст. 101 КПК України).

2.2. органи прокуратури - державні органи, на які покладено наступні основні функції: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадах, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Структура органів прокуратури визначається Законом України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, яка включає в себе Генеральну прокуратуру України, прокуратури АРК, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.

2.3. органи суду - державні органи, на які покладено здійснення функцій правосуддя. За Конституцією України система судових органів складається з Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції. Конституційний Суд - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності і спеціалізації. Найвищим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. До судів загальної юрисдикції також належать вищі спеціалізовані суди, Апеляційний суд України, апеляційні суди, місцеві суди, Касаційний суд України (утворення в системі судів загальної юрисдикції Касаційного суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2003 року № 20-рп/2003). Правові засади діяльності органів суду визначаються Законом України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року № 3018-ІІІ.

Суб'єктом за даним видом делікту є переважно суди загальної юрисдикції, які здійснюють правосуддя у кримінальних та адміністративних справах. Від імені цих органів безпосередньо діють їх посадові і службові особи. Проте як і в попередньому делікті, відповідальність за шкоду покладається не на безпосереднього заподіювача, а на відповідача, яким є держава. Посадові та службові особи правоохоронних та судових органів, діяннями яких безпосередньо завдається шкода, вчиняють їх не лише від імені зазначених органів, але й від імені держави. І саме тому відповідальність за завдану ними шкоду несе держава Україна.

Суб'єктом відшкодування шкоди, завданої незаконними діями правоохоронних органів, є держава. Встановлення такого суб'єкта відповідальності свідчить про те, що законодавець розцінює незаконну діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду як надзвичайну подію в загальнодержавному вимірі. Українська держава відшкодовує заподіяну шкоду за рахунок державного бюджету в особі відповідних фінансових органів за рахунок майна, у тому числі грошових коштів, які належать їй на праві власності.

У разі, коли держава відшкодувала шкоду, завдану посадовою, службовою особою органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, вона наділяється правом зворотної вимоги до цієї особи лише у разі встановлення в її діях складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили (ч. 3 ст. 1191 ЦК України).