2. Поняття договору простого товариства

Одним із найпоширеніших договорів, який укладається у сфері здійснення спільної діяльності, є договір простого товариства.

Договір простого товариства - це договір, за яким сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132 ЦК України).

Виходячи із наведеного визначення, договір простого товариства характеризується наступними основними ознаками: об’єднання сторін для ведення спільної діяльності; ведення спільної діяльності без створення юридичної особи; об’єднання вкладів сторін (учасників) цього договору; ведення спільної діяльності для досягнення поставленої учасниками мети.

Договір простого товариства укладається у письмовій формі в порядку передбаченому ст.ст. 205-208 ЦК України. Найчастіше вказаний договір укладається з метою забезпечення особистих потреб його учасників, а також для спільного вирішення суб'єктами підприємницької діяльності окремих завдань.

Економічні інтереси учасників договору простого товариства (юридичних і фізичних осіб) полягають не в одержанні зустрічного задоволення, а саме в поєднанні їх майна і трудових зусиль для вирішення певного завдання. Мета, на досягнення якої спрямований договір, є спільною, єдиною для сторін.

Такою загальною метою може бути будування водогосподарських споруд і пристроїв, будування доріг, зведення спортивних споруд, шкіл, жилих будинків тощо. При вирішенні питання щодо предмета спільної діяльності слід виходити з того, що у ст. 1132 ЦК конкретні цілі такої діяльності не вказані. Таким чином, сторони (учасники) не позбавлені права укладати договір для досягнення будь-якої спільної мети шляхом їх спільної діяльності, що не забороняється чинним законодавством.

Однак слід мати на увазі, що договором про спільну діяльність (у тому числі договором простого товариства) передбачаються права та обов'язки сторін щодо досягнення певної мети без створення суб'єкта права - окремої юридичної особи. Отже, створення суб'єкта господарської діяльності - спільного підприємства, господарського товариства, тобто окремої юридичної особи, регулюється не договором про спільну діяльність, а іншими нормами чинного законодавства.

Договір простого товариства є консенсуальним, оплатним і взаємним. Залежно від кількісного складу учасників він може бути двостороннім або багатостороннім правочином. Учасниками договору простого товариства можуть бути усі суб’єкти цивільних правовідносин, визначені ст. 2 ЦК України. При цьому юридичні особи можуть укладати договір простого товариства щодо здійснення спільної діяльності, не забороненої їхніми засновницькими документами та/або за умов наявності відповідної ліцензії здійснення певних видів діяльності. В договорі простого товариства можуть приймати участь іноземні інвестори відповідно до ст. 23 Закону України від 19 березня 1996 р. "Про режим іноземного інвестування", що передбачає право іноземних інвесторів укладати договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничої кооперації, спільного виробництва тощо), не пов'язану зі створенням юридичної особи.