КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Ректор

_________ професор Ю.Л.Бошицький

“____”____________ 2011 року

Кафедра цивільного та трудового права

Курс лекцій

З

Навчальної дисципліни

“ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО

(Частина друга)”

напрям підготовки: 6.030401 “Право”

КИЇВ 2011

Курс лекцій з навчальної дисципліни "Цивільне право(особлива частина)" для студентів Київського університету права НАН України денної та заочної форм навчання

Укладач: канд. юрид. наук, зав. кафедри цивільного

та трудового права Мацегорін О.І.

Рецензенти: внутрішній – в.о. зав. кафедри теорії та історії держави і права Київського університету права НАН України, канд. юрид. наук, доцент Т.О. Дідич

зовнішній - зав. кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор юрид. наук, професор С.Я. Фурса

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри цивільного та трудового права, протокол № 5 від 24 листопада 2010 року

Завідувач кафедри _________________ О.І.Мацегорін

Рекомендовано до друку Навчально-методичною радою Київського університету права НАН України, протокол № 2 від 29 грудня 2010 року

Секретар НМР ____________Л.В. Лаптійчук

Курс лекцій навчальної дисципліни "цивільне право (особлива частина)"

З М І С Т

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНОГО ПРАВА

Тема №№ 1-6

Розділ ІI. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДОГОВІР

Тема №№ 7,8

Розділ IІІ. ДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Тема №№ 9-42

Розділ IV. НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Тема №№ 43-57

Розділ V. СПАДКОВЕ ПРАВО

Тема №№ 58-61

Тема 1. Вступ до зобов'язального права - 2 години

1.Поняття зобов'язання та зобов'язального права

2. Види цивільно-правових зобов'язань

3. Підстави виникнення, зміни та припинення зобов'язання

4. Суб'єкти зобов'язальних правовідносин

5. Принципи зобов'язання

1. Поняття зобов'язання та зобов'язального права

Зобов'язальне право в системі цивільного права посідає важливе місце, ним охоплюються сукупність цивільно-правових норм, які регулюють майнові та особисті немайнові відносини, що складаються у товарно-грошовому обороті. Термін "зобов'язання" використовується у понятійному апараті різних галузей права, зокрема, трудового, адміністративного, сімейного, житлового тощо. В цивільному праві він використовується для означення: 1) суб'єктивного обов'язку учасника цивільних правовідносин; 2) документа, що видається боржником кредитору; 3) обов'язку зобов'язаної особи, що відповідає праву уповноваженої особи; 4) сукупності обов'язків суб'єкта у договірних та недоговірних зобов'язальних правовідносинах.

Якщо право власності регулює статику суспільних відносин (стан приналежності речей) у сфері цивільного обігу, то зобов'язальне право опосередковує динаміку переміщення майна, регулюючи обов'язки передання речей від однієї особи до іншої, виконання дій, надання послуг тощо.

Зобов'язання є одним з видів цивільних правовідносин і маючи усі ознаки останніх, характеризуються певною автономією, яка обумовлена юридичними особливостями зобов'язань. Специфічні риси дозволяють виокремити їх із загальної сукупності цивільних правовідносин і, зокрема, розмежувати з речовими відносинами.

До основних ознак зобов'язальних правовідносин можна віднести такі:

1) суб'єктами зобов'язання виступають конкретно визначені особи: кредитор - особа, якій належить право вимоги, і дебітор (боржник) - особа, яка несе обов'язок, що відповідає праву вимоги кредитора. Цим зобов'язання (відносні правовідносини) відрізняються від абсолютних правовідносин (правовідносин власності тощо), в яких уповноваженій особі протистоїть не конкретна зобов'язана особа, а "усі й кожен";

2) об'єктами зобов'язальних правовідносин, як правило, є активні дії боржника спрямовані на передачу майна, виконання робіт, сплату грошей тощо. Досить рідко на зобов'язану особу покладається обов'язок утримання від здійснення дій. Об'єктами правовідносин власності є пасивна поведінка зобов'язаних осіб щодо чужого майна, яка забезпечує права власника.

3) юридичний зміст зобов'язальних правовідносин складає суб'єктивне право кредитора, яке може бути здійснене лише в разі виконання боржником дій, що становлять його обов'язок. У юридичному змісті правовідносин власності на перший план виступає здійснення уповноваженою особою своїх суб'єктивних прав самим власником щодо володіння, користування та розпоряджання належним йому майном, не вимагаючи при цьому від інших осіб вчинення певних дій;

4) зобов'язання опосередковують переміщення майна, забезпечуючи процес динаміки цивільного обігу, покликаний задовольняти матеріальні потреби учасників цивільних правовідносин..

Під зобов'язанням у цивілістичній літературі найчастіше розуміють цивільні правовідносини, тобто урегульовані цивільним законодавством суспільні відносини, пов'язані з переміщенням майнових та інших результатів праці, внаслідок яких одна особа (кредитор) має право вимагати від іншої (боржника) вчинення певних дій та обумовленого цим утримання від інших дій.

Законодавче визначення зобов'язання міститься у ст. 509 ЦК України. Згідно з цією нормою зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Запропоноване законодавцем визначення поняття "зобов'язання" є досить схематичним і спрощеним, з нього випливає, що одна сторона (кредитор) має права вимоги, а інша (боржник) - несе лише обов'язки. Такий найпростіший правовий зв'язок на практиці зустрічається досить рідко, зокрема, за договором позички позичкодавець має право вимагати від боржника повернення у визначений строк повернення боргу, при цьому не несучи жодного обов'язку перед позичальником. У свою чергу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві борг, не маючи ніяких прав щодо зміни покладеного на нього обов'язку. У цивільному обігу найчастіше дві сторони зобов'язання наділені одночасно взаємними правами та обов'язками. Наприклад, у договорі оренди орендодавець зобов'язаний передати орендареві визначене договором майно, і тут він виступає боржником. Разом з тим, орендодавець має право вимагати від орендаря регулярної сплати орендних платежів, виступаючи вже кредитором. Орендар у свою чергу виступає як кредитор, вимагаючи передачі орендного майна, і як боржник - виконуючи обов'язок вчасно сплачувати орендну плату.

З'ясування того, чи діє сторона у конкретній ситуації як боржник чи як кредитор, має велике значення для правильного застосування інших норм (наприклад тих, що встановлюють наслідки прострочення боржника чи прострочення кредитора). Отже, й ця обставина має бути врахована при визначенні поняття даної категорії. 3 врахуванням наведених уточнень зобов'язання у цивільному праві може визначити наступним чином.

Цивільно-правове зобов'язання - це цивільне правовідношення, учасники якого за взаємною домовленістю та на підставі закону мають взаємні права і обов'язки, спрямовані на опосередковування динаміки цивільних відносин.

Коло суспільних відносин, на регулювання яких спрямовані цивільно-правові зобов'язання надзвичайно широке. Вони лежать у сфері так званого нормального цивільного обороту, коли його учасники реалізують замовникам вироблену продукцію, надають послуги, виконують певні роботи тощо, а також за ненормальних обставин, наприклад, у разі вчинення недозволених дій, внаслідок чого особі протиправно заподіюється шкода. Отже, узагальнюючи вище наведене можна запропонувати наступне визначення зобов'язального права.

Зобов'язальне право - це складова частина цивільного права, правові норми якої регулюють динаміку цивільних відносин у суспільстві, спрямованих на перехід матеріальних благ від одних учасників до інших, внаслідок чого здійснюється розподіл матеріальних благ, їх обмін, використання та споживання.

Рух матеріальних благ у суспільстві реалізується за допомогою зобов'язально-правових форм купівлі-продажу, оренди, підряду тощо. Зобов'язальні відносини можуть виникати як внаслідок укладення договорів, так і в результаті заподіяння шкоди однією особою іншій особі та деяких інших підстав.