Блок 3. Країна на світовому фінансовому ринку

1. Мета – комплексне дослідження місця та ролі фінансового сектору національної економіки у системі міжнародних фінансово-економічних відносин, розкриття ключових напрямків взаємодії країни зі світовим фінансовим ринком а також визначення інвестиційної привабливості країни в частині розвинутості, ефективності, надійності та стійкості її фінансового ринку.

2. Зв’язок з попереднім блоком (блоками) – зв’язок між різними сферами міжнародної економічної діяльності країн. «Фінанси – це кров економіки. Саме фінанси змінюють реальний стан речей…»

Видатний американський економіст Роберт Шиллер,

Массачусетський технологічний інститут.

Світовий фінансовий ринок – система відносин попиту і пропозиції щодо фінансового капіталу, що функціонує у міжнародній сфері в якості покупних і платіжних засобів, кредитів, інвестиційних ресурсів. Світовий фінансовий ринок, в розрізі функціональної структури, містить грошовий ринок та ринок капіталів. Зокрема, грошовий ринок складається з: облікового ринку (казначейські й комерційні векселі, інші види короткострокових зобов’язань) міжбанківського ринку (тимчасово вільні грошові ресурси кредитних закладів у формі міжбанківських коротко- та середньострокових депозитів) та валютного ринку. Ринок капіталів розглядається як сукупність кредитного ринку (ринку середньо- та довгострокових кредитів) та ринку цінних паперів (акцій, боргових інструментів – облігацій, ринку похідних фінансових інструментів).

В контексті інституційної структури світовий фінансовий ринок варто розглядати в розрізі основних інституцій, що функціонують в його межах, зокрема це: міжнародні фінансові організації (інституції, котрі забезпечують процеси координації та регулювання (МВФ, СБ, СБРР, ЄБРР тощо); світові фінансові центри, що виконують роль основних майданчиків для операцій фінансових посередників (ТНБ, інші депозитарні організації, інвестиційні посередники); світові клуби кредиторів; міжнародні фонди хеджування, які спеціалізуються на спекулятивних операціях; офшорні фінансові центри; транснаціональні корпорації (ТНК), що дедалі частіше контролюються фінансовими корпораціями та виключно банками в межах активізації процесів зрощення банківського та промислового капіталів; депозитарні організації (ТНБ, кредитні союзи, позиково-ощадні організації, парабанківські корпорації (інвестиційні банки, страхові банки тощо); а також інші фінансово-інвестиційні посередники та договірні ощадні організації, зокрема фінансові корпорації, взаємні фонди, страхові компанії та пенсійні фонди.

Основними функціями світового фінансового ринку є: забезпечення міжнародної ліквідності; мобілізація заощаджень та їх трансформація у позиковий та інвестиційний капітал; фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво; прискорення обороту капіталу та розширення кредиту; страхова діяльність та формування умов для мінімізації фінансових та комерційних ризиків; опосередкування експорту-імпорту товарів та послуг, а також забезпечення операції, пов’язаних з експортом-імпортом фінансових активів й інших фінансових операцій, пов’язаних із зовнішньоекономічною діяльністю; кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шляхом розміщення урядових та муніципальних цінних паперів; розподіл державних кредитних ресурсів і розміщення їх серед учасників економічного кругообігу.

Таблиця 1

Вплив фінансово-кредитного сектору на функціонування інших секторів

національної економіки

Функціональні обов’язки	Реалізація поставлених задач
Кліринг та здійснення платежів	Надає найбільш зручні та поширені способи оплати: поточні рахунки, дебетові карти, кредитні карти, швидкий доступ до готівки через використання банкоматів тощо.
Об’єднання та розподіл капіталу та потоків грошових коштів	Залучає депозити та інші джерела фінансування (депозитні сертифікати, індивідуальні пенсійні рахунки, ощадні рахунки, ноти та незабезпечені боргові зобов’язання); надають трастові послуги та організовують взаємні фонди.
Розміщення коштів	Надає кредити фізичним та юридичним особам, урядам та міжнародним організаціям на різноманітні строки
Участь в інформаційному процесі	Надає консалтингові послуги; послуги у сфері складання звітності; зберігають, надають та розповсюджують інформацію.
Зниження невизначеності та контроль ризику	Знижує пов’язану з можливими дефолтами, ризиками ліквідності і процентних ставок невизначеність. Забезпечують та сприяють управлінню ризиками.
Вирішення агентських проблем при укладанні фінансових контрактів	Проводить моніторинг платоспроможності позичальника, інформують про зміни та надають гарантії.
Аналіз платоспроможності	Виявляє компанії, що заслуговують на довіру.
Раціонування кредиту банками	Обмежує розмір доступних для кожного з потенційних позичальників коштів.
Інвестиційна діяльності та сприяння торгівлі	Активізує через укладання кредитних угод, відкриття кредитних ліній, надання банківських гарантій, проведення міжнародних розрахунків.
Реструктуризація боргу	Фінансує, наприклад, поглинання компаній за рахунок позичкових коштів та сприяють іншим формам реорганізації.
Постачання інформації	Аналізує дані про своїх корпоративних клієнтів: нові кредитні угоди, нові фінансові можливості, використання фінансових інструментів
Підвищення ліквідності	Забезпечує достатню ліквідність через підтримку власної ліквідності задля безперебійного вилучення клієнтами депонованих коштів та отримання кредитів.

З огляду на вищезазначене та враховуючи зростання взаємозв’язку між реальним та фінансовим секторами економіки через широке користування світовими фінансовими активами з метою отримання коштів для фінансування реального сектору ТНК, урядами країн, міжнародними фінансовими організаціями цілком очевидним видається визначальне значення фінансового компоненту як у забезпеченні економічного зростання національних економік, так і в обслуговуванні міжнародної економічної діяльності країни.