
- •Принципи кадрового планування
- •Т.Ю. Базаров виділяє такі напрямки кадрової політики підприємств:
- •Т.Ю. Базаров виділяє такі етапи проектування кадрової політики:
- •1.Нормування.2. Програмування. 3.Моніторинг персоналу.
- •2. Стратегії управління персоналом підприємства.
- •Інструменти реалізації кадрової стратегії підприємства:
- •3. Обробка програми задоволення майбутніх потребу персоналі.
Кадрова політика підприємства.
План
1. Сутність, цілі, внут. та зовн. чинники кадрової політики.
2. Стратегії управління персоналом підприємства.
Реалізація цілей і завдань здійснюється через кадрову політику.
Є.В. Маслов визначає кадрову політику, як головний напрямок в роботі з кадрами,набір принципів, що реалізуються кадровою службою підприємства.
Кадрова політика визначає генеральний напрямок і основи роботи з кадрами, загальні і специфічні вимоги до них, і розробляється власниками підприємства, вищим керівництвом, кадровою службою.
Цілі кадрової політики підприємства:
своєчасне забезпечення підприємства персоналом необхідної якості у необхідній чисельності;
забезпечення умов реалізації прав і обов’язків працівників, що передбачені трудовим законодавством;
раціональне використання кадрового потенціалу;
формування і підтримка ефективної роботи трудових колективів.
Основними різновидами кадрової політики вважаються: політика підбору кадрів,політика оплати праці, політика формування кадрових процедур, політика соціальних відносин. Особлива увага на підприємстві повинна приділятись формулюванню принципів кадрової політики.
Принципи кадрової політики – це керівні правила,підходи до вирішення кадрових питань підприємства. Вони регламентують роботу усіх напрямів роботи з персоналом, а також визначають специфіку реалізації окремих функцій та етапів кадрової роботи.
Принципи кадрового планування
Принцип |
Характеристика |
Науковість |
Застосування наукових даних, норм і нормативів. |
Безперервність |
Обумовлена відповідним характером господарської діяльності підприємства і тіпо обставиною, що сам персонал перебувас в постійному русі. Планування розглядається не як одиничний акт, а як постійно повторюваний процес |
Масовість |
Залучення до процесу планування працівників, які виконуватимуть ці плани. Особливе значення цього принципу — нри складанні соціальних планів |
Гнучкість |
Можливість постійного внесення корективів у раніше прийняп кадрові рішення або їх перегляду відповідно до обставин, що змінюються |
Узгодження планів з персоналу у формі координації й інтеграції |
Узгодження «по горизонталі» та «по вертикалі» |
Повнота |
Планування повинно охоплювати усі питання, шо стосуються відтворення, розвитку, використання персоналу, мотивації праці |
Точність |
Дотримання точних норм, нормативів, законодавчих документі», а також кількісних і якісних характеристик персоналу |
Економічність |
Витрати на складання плану повинні бути менше ефекту віл його виконання |
Створення необхідних умов для виконання плану |
Забезпечення необхідними ресурсами |
Основою формування кадрової політики підприємства виступає аналіз структури персоналу, ефективності використання робочого часу, прогноз розвитку виробництва і зайнятості.
Кадрова політика визначається внутрішніми та зовнішніми чинниками. До зовнішніх чинників належать: національне трудове законодавство, особливості сфери бізнесу, культурні традиції, регулювання соціально - трудових відносин у галузі, стан економічної кон′юктури, ситуація на ринку праці. Внутрішніми чинниками, що визначають кадрову політику є:
Місія і цілі підприємства; Стиль управління. Стиль управління впливає на організаційну культуру, формує стереотипи робочих і неформальних відносин;
Особливості організації праці.
До факторів, що визначають особливості організації праці належать: ступінь фізичних і психологічних навантажень, ступінь шкідливості роботи для здоров′я, інтенсивність праці, планування робочих місць,тривалість і структурованість праці, рівень відповідальності працівників, якісні характеристики трудового колективу; тип влади, імідж фірми.
Кадрова політика майбутнього повинна будуватись на таких принципах: повна довіра до працівника і надання йому максимальної самостійності, у центрі економічного управління повинні бути не фінанси, а людина і її ініціатива, результат діяльності підприємства визначається ступенем згуртованості колективу, максимальне делегування функцій управління працівникам., необхідність розвитку мотивації працівників.