
- •1.Поняття, предмет та метод цивільного права (цп).
- •2.Принципи, система та ф-ції цп.
- •3.Цп в системі галузей права України.
- •7.Поняття, заг. Хар-ка та класифікація цив правовідносин.
- •8.Фіз особа як суб’єкт цив. Права. Ознаки що індивідуалізують фіз. Особу.Правоздатність фіз. Особи та її зміст. Набуття та надання фіз. Ос повної цивільної дієздатності.
- •9.Дієздатнісь фіз. Ос.
- •10.Підставаи, порядок і наслідки обмеження громадянина в дієздатності.
- •20.Класифікація юридичних осіб. Організаційно-правові форми юр.Осіб
- •22. Поняття та види господарських товариств. Їх створення та припинення.
- •23. Обєднання громадян як юридична особа.
- •25. Поняття, створення, припинення та майно кредитної спілки.
- •26. Підстави, порядок та наслідки припинення юридичних осіб.
- •27. Неспроможність (банкрутство) юридичних осіб. Санація.
- •29. Випадки і порядок участі публічно-правових утворень у цивільних правовідносинах.
- •30. Поняття та види об’єктів цивільних правовідносин. Майно.
- •33. Результати робіт (дії), послуги. Інформація як об’єкти цивільних правовідносин.
- •34.Поняття особистих немайнових прав.Їх особливості як об'єктів цивільних правовідносин.
- •35.Особисті немайнові права, які забезпечують природне існування фізичної особи
- •36.Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
- •37. Юридичні факти та їх класифікація. Юридичний склад.
- •38.Поняття та види правочинів
- •39.Форми правочинів. Наслідки недотримання форми правочинів.
- •40.Поняття та підстави недійсності правочинів.Нікчемні та оспорюванні правочини.
- •41.Правові наслідки недійсності правочинів. Недійсність частини правочину.
- •42.Поняття та види представництва.Повноваження представництва.
- •43.Поняття і форма довіреності.Видиі строк довіреності.
- •44. Передоручення.Припинення довіреності.Представництво без повноваження і його цивільно-правові наслідки.
- •45. Поняття та види цивільних строків (термінів). Порядок обчислення строків у цивільному праві. Початок та закінчення перебігу строку.
- •46. Позовна давність та її строки. Вимоги, на які позовна давність не поширюється.
- •47. Зупинення перебігу строків позовної давності (поняття, підстави, наслідки).
- •48. Переривання перебігу строків позовної давності (поняття, підстави, наслідки).
- •49.Характеристика права на банківську таємницю, таємницю нотаріальних дій, адвокатську таємницю.
- •50. Власність та право власності. Право власності в об’єктивному та суб’єктивному розумінні. Зміст права власності.
- •51. Форми та види власності в Україні.
- •52. Підстави (способи) виникнення права власності
- •53. Підстави (способи) припинення права власності.
- •Глава 25 цк визначає підстави припинення права власності Відповідно до ст.346 цк право власності припиняється у разі:
- •54. Правовстановлюючі документи власника.
- •55. Приватна власність фізичних осіб: поняття, зміст, об’єкти. Підстави виникнення та припинення. Здійснення права приватної власності.
- •56. Приватна власність юридичних осіб: загальна характеристика.
- •64.Інші речові права: загальна характеристика. Право володіння чужим майном.
- •79. Припинення дії патенту на винахід, корисну модель та промисловий зразок. Визнання його недійсним.
- •81.Поняття та склад зобов’язання. Система зобов’язань у цивільному праві.
- •82. Підстави виникнення та припинення зобов’язань.
- •83. Поняття та система цивільно-правових договорів.
- •84. Укладання, зміна, розірвання та пролонгація цивільно-правового договору.
- •85. Місце, спосіб, строк та суб’єкти виконання зобов’язання.
- •86. Застава. Іпотека.
- •87. Завдаток, притримання, гарантія та порука як способи забезпечення виконання зобов’язань.
- •88. Неустойка.
- •89. Поняття, значення та види цивільно-правової відповідальності.
- •90.Умови (підстави) цивільно-правової відповідальності.
23. Обєднання громадян як юридична особа.
Як юридичні особи в Україні діють різні об'єднання громадян. Право громадян на свободу об'єднання є невід'ємним, правом людини, закріпленим Загальною декларацією прав людини, і гарантується Конституцією та законодавством України. Держава сприяє розвиткові політичної та громадської активності, творчої ініціативи громадян і створює рівні умови для діяльності їх об'єднань.
У ст. 1 Закону України "Про об'єднання громадян" від б червня 1992 p. зазначається, що об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об'єднання громадян, незалежно від своєї назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо), в розумінні цього закону визнається політичною партією або громадською організацією.
Політичною партією є об'єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формування органів влади, місцевого та регіонального самоврядування та представництво в їх складі. В Україні зареєстровані і діють Українська республіканська партія. Демократична партія. Партія зелених, Соціалістична партія та інш
Громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. Громадські організації створюються і діють у формі спілок (адвокатів, музикантів та інших), товариств (наприклад. Наукове товариство ім. Т. Шевченка), комітетів (наприклад, Національний олімпійський комітет України), асоціацій (наприклад. Українська уфологічна асоціація) тощо. Об'єднання громадян мають право на добровільних засадах засновувати або вступати між собою у спілки (союзи, асоціації тощо), яким відповідно до їхніх статутів теж можуть надаватися права юридичної особи.
Для виконання поставлених завдань об'єднання громадян формують свою власну матеріальну базу, тобто можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення статутної діяльності. Право власності цих об'єднань виникає шляхом передачі їм майна засновниками, членами (учасниками) або державою, внаслідок сплати членами об'єднання вступних та членських внесків, пожертвувань громадян та організацій тощо. З метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані об'єднання можуть здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ та організацій із статусом юридичної особи, заснування підприємств у порядку, встановленому законодавством. Політичні партії, створювані ними установи та організації не мають права засновувати підприємства, крім засобів масової інформації, і займатися господарською та іншою комерційною діяльністю, за винятком продажу суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів із власною символікою» проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших громадсько-політичних заходів. Кошти і майно, придбані в результаті господарської та комерційної діяльності госпрозрахункових установ та підприємств, створених громадськими організаціями, також стають власністю цих організацій.
У разі реєстрації об'єднання громадян набуває статус юридичної особи. Політичні партії та міжнародні громадські організації підлягають обов'язковій реєстрації Міністерством юстиції України.
Про легалізацію (офіційне визнання) об'єднання громадян легалізуючий орган повідомляє у засобах масової інформації.
Перелік необхідних документів:
1) Відомості про засновників.
2) Копії паспортів, довідок про ідентифікаційні номери засновників
3) Нотаріально посвідчена довіреність від кожного із засновників
24. Релігійні організації як юридичні особи.З У Про свободу совісті та релігійні організації. Релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).
Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).Статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому законом. Цей статут приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях.
У статуті (положенні) релігійної організації можуть бути відомості про:
1) вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження;
2) місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об'єднання;
3) майновий стан релігійної організації;
4) права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів;
5) порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації;
Статут (положення) може містити й інші відомості, пов'язані з особливостями діяльності цієї релігійної організації. Статут (положення) релігійної організації не має суперечити чинному законодавству.
Релігійна організація визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту (положення). Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов'язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).
Для одержання релігійною громадою правоздатності юридичної особи громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її та досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим – до уряду Автономної Республіки Крим.
Орган, який здійснює реєстрацію, у місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніше як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам.
У реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству.
Діяльність релігійної організації може бути припинено у зв'язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією. Реорганізація або ліквідація релігійної організації здійснюється відповідно до ЇЇ власних настанов. Реєстрація статутів (положень) новоутворених після реорганізації релігійних організацій здійснюється у порядку, встановленому законом.
У разі порушення релігійною організацією, що є юридичною особою, положень закону та інших законодавчих актів України ЇЇ діяльність може бути припинена також за рішенням суду.
У судовому порядку діяльність релігійної організації припиняється лише у випадках:
1) вчинення релігійною організацією дій, недопустимість яких передбачено ст. З, б і 17 Закону "Про свободу совісті та релігійні організації";
2) поєднання обрядової чи проповідницької діяльності релігійної організації з посяганнями на життя, здоров'я, свободу і гідність особи;
3) систематичного порушення релігійною організацією встановленого законодавством порядку проведення публічних релігійних заходів (богослужінь, обрядів, церемоній, походів тощо);
4) спонукання громадян до невиконання своїх конституційних обов'язків або дій, які супроводжуються грубими порушеннями громадського порядку чи посяганням на права і майно державних, громадських або релігійних організацій