83. Поняття та система цивільно-правових договорів.

Договір — одна з центральних категорій цивільного права. У ши­рокому значенні його можна розглядати в трьох аспектах: як під­ставу виникнення правовідносин, як власне правовідношення, що виникло з цієї підстави, і як форму, що приймає відповідне право­відношення¹. У даному випадку договір — це підстава виникнення правовідносин, тобто юридичний факт, що лежить в основі зобов'я­зання і відповідно до ст. 11 ЦК України є підставою виникнення ци­вільних прав та обов'язків. У цьому значенні згідно зі ст. 626 ЦК України договір — це домовленість двох або більше сторін, спрямо­вана на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обо­в'язків.

Договір — найбільш поширений вид правочинів. Лише незначна кількість односторонніх правочинів не входить до числа договорів (наприклад, заповіт). До зобов'язань, що виникають з договорів, за­стосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не витікає з закону або самого договору. Як і будь-який правочин, до­говір є вольовим актом, причому в даному випадку слід говорити про спільну волю сторін договору, їх спільне волевиявлення, що втілюється у договорі.

Система договорів передбачає і їх класифікацію. Значення класифікації цивільних договорів полягає в тому, що керую­чись певними критеріями, ми можемо поділити договори на групи із схожою правовою регламентацією, що дозволить вдосконалювати законодавство, кодифікувати його в потрібному напрямі.

Оскільки договір є різновидом правочину, то класифікація договорів може проводитися за тими ж критеріями, що й класифікація правочинів (консенсуальні і реальні, оплатні і безоплатні, абстрактні і каузальні тощо).

Але договорам властиві й певні особливості, що зумовлю­ють наступний їх поділ. Так, за правилами формування змісту договори поділяються на іменні і безіменні.

За ознакою розподілу прав та обов'язків між сторонами роз­різняють односторонні та двосторонні договори. В односто­ронньому договорі одна сторона має лише суб'єктивні права, а інша — лише суб'єктивні обов'язки. У двосторонніх договорах права і обов'язки покладаються на обидві сторони.

Договори на користь третьої особи. Прикладом такого дого­вору є договір змішаного страхування життя, за яким у випадку смерті застрахованого страхова сума виплачується вигодонабу-вачеві — зазначеній в договорі третій особі.

Розрізняються також алеаторні (ризикові) договори. Алеа­торні договори — це договори на ризик, тобто при укладенні договору сторони не можуть чітко визначити межі виконання своїх обов'язків, а втрата чи збагачення однієї із сторін зале­жить від випадку (договір довічного утримання, договір стра­хування майна).

84. Укладання, зміна, розірвання та пролонгація цивільно-правового договору.

Укладення договору як спільного юридичного акта його учасни­ків, погодження між ними умов договору відбувається у два етапи:

внесення пропозиції однією стороною укласти договір (оферти);

прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Офертою визнається лише така пропозиція про укладення догово­ру, яка, по-перше, містить істотні умови договору; по-друге, підтвер­джує намір оферента вважати себе зобов'язаним за договором у разі її прийняття, і, по-третє, адресована певній особі чи особам. Наприк­лад, реклама як пропозиція, що не містить конкретного адресата, не може вважатись офертою. Не розглядаються як оферти і різного роду комерційні пропозиції, навіть направлені конкретному адресату, оскільки вони не містять істотних умов договору. Оферта може бути направлена із зазначенням терміну акцепту або без такого застере­ження. За загальним звичаєм ініціатором оферти виступає активна сторона договору, яка має здійснити виконання за договором, однак це не означає, що з офертою не може виступити замовник.

Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна зі сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

У процесі виконання договору можуть виникнути обставини, що потребують внесення змін до договору або навіть його розірван­ня. Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання догово­ру допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на ви­могу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою сто­роною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється то­го, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або за­коном, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання (ст. 652 ЦК України).

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускаєть­ся за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання дого­вору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шко­ду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання догово­ру на умовах, змінених судом.

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним пору­шенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не вста­новлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Діловій практиці також відома і пролонгація дії договору на но­вий строк. Застереження про порядок пролонгації договору може міститись і в самому тексті договору, а також здійснюватись шля­хом укладення додаткової угоди до договору.