81.Поняття та склад зобов’язання. Система зобов’язань у цивільному праві.

Для зобов'язань характерним є особливий правовий зв'язок між суб'єктами, що виражається таким чином:

1) зобов'язання опосередковують процес переміщення матеріаль­них благ. Водночас як речові права регулюють приналежність мате­ріальних благ конкретній особі — закріплення їх за конкретною особою;

2) уповноваженій особі кореспондується певний зобов'язаний суб'єкт, відомий уже на момент виникнення зобов'язання. Інше положення виникає у речових правовідносинах, в яких уповноваженому суб'єкту протистоїть необмежене коло осіб, тобто він має правовідносини з усіма іншими особами;

у змісті суб'єктивного права в зобов'язанні найбільше значення має можливість уповноваженої особи вимагати певної поведінки у зо­бов'язаних осіб, що іменується правом вимоги. Тому саме поведінка останніх, як правило, зумовлює реалізацію цього права. У речових правах головним є те, що уповноважена особа може діяти певним чи­ном самостійно (володіти, користуватися і розпоряджатися майном), внаслідок чого вона реалізує це право без допомоги зобов'язаної особи;

головний зміст обов'язку боржника в зобов'язанні становить перевага у здійсненні активних дій, причому їх зміст конкретизу­ється в законодавстві чи договорі. Утримання від дій є лише додат­ковим елементом. У речових відносинах, навпаки, на перший план виходить саме утримання від дій, що порушують суб'єктивне право уповноваженої особи, і цей обов'язок визначається в самій загаль­ній формі — не порушувати право вказаної особи. У чому має вира­жатися така поведінка, законодавство не вказує;

суб'єктивні права в зобов'язанні залежать від його виникнен­ня, типу і виду зобов'язання. У речових правовідношеннях суб'єк­тивні права спираються виключно на норми законодавства, що пря­мо передбачають види і зміст цих прав.

Система зобов'язань. Залежно від критеріїв, покладених в ос­нову поділу на групи, існує ряд класифікацій зобов'язань.

До договірних зобов'язань, що складають підрозділ 1 розділу З «Окремі види зобов'язань», вміщено такі групи окремих видів зобо­в'язань:

купівля-продаж (роздрібна, договір найму-продажу); поставка; контрактація сільськогосподарської продукції; постачання енерге­тичними та іншими ресурсами через приєднану мережу; міна (бар­тер); дарування; рента; довічне утримання — це зобов'язання з пере­дачі майна у власність як оплатного, так і безоплатного характеру;

зобов'язання з передачі майна у користування — найм (орен­да); прокат; найм (оренда) земельних ділянок; найм (оренда) бу­дівель та інших капітальних споруд; найм (оренда) транспортних засобів; лізинг; найм житла; позичка;

зобов'язання про виконання робіт — підряд; побутовий під­ряд, будівельний підряд; виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт;

договір про надання послуг;

перевезення — договір перевезення пасажирів і багажу; транс­портна експедиція;

зобов'язання щодо зберігання — велика група норм, що визна­чає окремі види договорів зберігання: у ломбарді, готелях, зберіган­ня транспортних засобів тощо;

договір страхування;

договір доручення;

договір комісії;

договір управління майном;

договори позики, кредиту, банківського вкладу. Ця група зо­бов'язань об'єднує в собі також і договір банківського рахунку;

договір факторингу;

до глави під загальною назвою «Розрахунки» ввійшли глави про форми та види розрахункових операцій. Оскільки в даному ви­падку немає всіх належних елементів зобов'язання — сторін, пред­мета, то, на нашу думку, ця глава хоч і необхідна для виведення си­стематизації розрахункових документів, проте не може бути рівно­правною у розділі «Окремі види зобов'язань»;

розпорядження майновими правами інтелектуальної влас­ності, ліцензійний договір;

договір комерційної концесії (франчайзинг);

спільна діяльність, договір про спільну діяльність, договір простого товариства;

підрозділ 2 розділу 3 складають позадоговірні зобов'язання. До цієї групи законодавець відносить публічне обіцяння винагороди без оголошення конкурсу; публічна обіцянка нагороди за результа­тами конкурсу, ведення чужих справ без доручення; рятування здо­ров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи; створення небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, а та­кож їхньому майну та майну юридичних осіб; завдання шкоди; набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.