47. Поняття, форми та значення безпосередньої демократії в Україні.

Стаття 5 Конституції України визначає дві форми народовлад­дя - безпосередня (пряма) і представницька демократія. Безпосе­редня демократія пов'язана з прямим волевиявленням народу України, територіальної громади чи іншої визначеної законом спільноти громадян України, яке здійснюється у визначених Конс­титуцією та законами України формах.

Форми безпосередньої демократії'— це способи і засоби без­посереднього здійснення влади народом або його частиною (те­риторіальною громадою, населенням адміністративно-територі­альної одиниці), які унеможливлюють передання владних повно­важень будь-яким органам чи особам. Згідно зі ст. 69 Конституції України основними формами народного волевиявлення є вибори та референдум.

Вибори в конституційному праві - це спосіб формування органу державної влади, органу місцевого самоврядування або наділення повноваженнями їхньої посадової особи шляхом голосування упов­новажених на те осіб і визначення результатів такого голосування встановленою більшістю голосів цих осіб за умови, коли на здо­буття кожного мандата, мають право балотуватися два та більше кандидатів.

Референдум - важлива форма безпосередньої демократії, що полягає в голосуванні виборців (певної, визначеної зако­ном групи виборців), шляхом якого приймаються рішення з будь-яких питань державного або самоврядного характеру, за винят­ком тих, котрі згідно з законом не можуть бути винесені на ре­ферендум. Ці рішення - обов'язкові до виконання органами, організаціями і громадянами, щодо яких вони мають імператив­ний характер.

Форми безпосереднього волевиявлення можуть мати не лише обов'язковий характер (результати виборів, референдумів), але й дорадчий, консультативний характер (обговорення проектів законів, резолюції зборів, мітингів тощо).

До системи прямого народовладдя включаються референдуми і вибори, як основні форми, а також народні обговорення, плебісцити, відкликання депутатів, загальні збори населення.

Форми безпосередньої демократії класифікуються за:

результатами діяльності (або способом впливу на суспільні відносини) — на імперативні, консультативні, комплексні, правотворчі й ті, що не створюють норм права;

механізмом діяльності — на прямо пов'язані з представницькою демократією, опосередковано пов’язані і не пов'язані з представницькою демократією (або відносно самостійні);

правовими засадами — на діючі на підставі норм права і діючі на підставі традицій, звичаїв;

територіальною ознакою — на національні (загальнодержавні і місцеві;

суб'єктами — на всенародні та групові; індивідуальні.

Розрізняється застосування форм безпосередньої демократії в умовах: стабільного демократичного режиму; недемократичного режиму, що переживає кризу або переходить до демократичного режиму; недемократичного режиму

48. Поняття та види виборів в Україні.

Стаття 69 Конституції України визначає, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

Вибори як форма народного волевиявлення є одним із способів формування народом органів державної влади та місцевого самоврядування або інших інститутів. Це стосується насамперед формування представницьких органів законодавчої влади – парламентів, інституту президента, органів місцевого самоврядування. Вільні вибори є однією з основних ознак демократичності будь-якого суспільства. Практично неможливо уявити собі демократичну країну, в якій не існує виборів. Вибори дають змогу народу формувати владу, здійснювати контроль за виконанням її функцій.

Вибори – це форма безпосереднього народовладдя, яка полягає у народному волевиявленні через голосування з метою формування органів державної влади та місцевого самоврядування.

Вибори – це спосіб формування представницьких органів, обрання службових осіб. Порядок виборів передбачений правовими нормами, які в сукупності становлять виборче право. Таким чином, виборче право – це система правових норм, які регулюють процес формування представницьких органів і обрання службових осіб. У суб’єктивному значенні розрізняють активне виборче право (право обирати) і пасивне виборче право (право бути обраним). Особа, яка має право голосу, називається виборцем, а всі виборці держави іменуються виборчим корпусом.

Вибори поділяються на кілька видів залежно від суб’єктів виборів, часу і порядку їх проведення та інших обставин.

За суб’єктами виборів вони поділяються на вибори до органів державної влади (вибори Верховної Ради України, вибори Президента України) і органів місцевого самоврядування (вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, вибори депутатів сільських, селищних і міських рад, сільських, селищних і міських голів).

За часом проведення вибори на Україні поділяються на чергові, позачергові, повторні і проміжні.

За порядком голосування і підрахунком голосів розрізняють такі види виборчих систем, як мажоритарна, пропорційна і змішана (мажоритарно-пропорційна або пропорційно-мажоритарна).

Мажоритарна виборча система – це голосування за кандидата по виборчому округу і визнання його обраним на основі одержаної ним більшості голосів виборців.

Пропорційна виборча система – це голосування за списки кандидатів від політичних партій або інших політичних сил і розподіл місць у парламенті (депутатських мандатів) пропорційно до кількості голосів, відданих за списки.

Як бачимо, в Україні з початком так званої політичної реформи відбувся перехід від змішаної системи до пропорційної системи жорстких та закритих списків.

Змішана виборча система є комбінацією, поєднанням мажоритарної і пропорційної виборчих систем.