Мета дисципліни: формування професійної компетентності майбутніх соціальних педагогів щодо організації та ведення соціального супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей.

Тема №1: Медичні аспекти догляду й лікування ВІЛ-інфікованих дітей (4 г.)

Мета: визначити медико-соціальні особливості роботи з ВІЛ-інфікованими дітьми та їх сім’ями.

Професійна спрямованість: допомогти студентам в усвідомленні значення медико-соціального характеру ВІЛ.

Основні терміни та поняття: ВІЛ, СНІД, група ризику, ретровірус, епідемія, інфекція, етіологія, патогенез, профілактика, паліативна допомога.

ПЛАН:

1. Етіологія та патогенез ВІЛ-інфекції.

2. Стадії розвитку ВІЛ.

3. Групи ризику інфікування ВІЛ.

4. Аналіз ситуації захворюваності на ВІЛ/СНІД в Україні.

5. Шляхи передачі ВІЛ та умови, що їх визначають.

6. Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини.

7. Прояви ВІЛ-інфекції у дітей. Діагностика ВІЛ-інфекції у дітей.

8. Медичний нагляд та тривалий догляд за ВІЛ-інфікованими дітьми.

Література:

1. Андрейчин М. А. Біоетичні та духовні засади медичної допомоги інфекційним хворим / М. А. Андрейчин // Інфекційні хвороби. – 2010. – № 4. – С. 5 – 10.

2. Бектимиров Т. А. Вирус иммунного дефицита человека / Т. А. Бектимиров. Вопросы вирусологии. – 1990. – №3. – С. 35.

3. Довбах Г. Вивчення поведінки як складова моніторингу відповіді на епідемію ВІЛ/СНІДу в Україні / Г. Довбах // Соціальна політика і соціальна робота. – 2005. – № 2. – C. 28 – 41.

4. Кожина Г. М. Україна в епіцентрі епідемії ВІЛ/СНІДу в Східній Європі / Г. М. Кожина // СПИД – СНІД – AIDS. – 2000. – №1. – С. 10 – 11.

5. Колесов Д. В. СПИД – медико-биологические и социальные аспекты болезни / Д. В. Колесова. – М.: Педагогика-пресс, 1992. – 226 с

6. Николаенко Д. В. Эпидемия ВИЧ/СПИД в Украине. Цели и задачи исследований / Д. В. Николаенко // Эпидемия ВИЧ/СПИД в Украине. – 2006. – №1. – С. 2 – 14.

7. Папырин А. В. Сильнее профилактики пока средства нет / А. В. Папырин. – Медицинская газета. – 2000. – №62. – С. 16.

8. Подольський В. В. ВІЛ/СНІД і репродуктивне здоров'я – сучасний стан проблеми / В. В. Подольский// Здоровье женщины. - 2005. - № 2. - С. 214-216.

9. Фланаган В. Ф. Вирус иммунодефицита человека, СПИД и права человека / В. Ф. Фланаган.– СПб.: Питер, 2000. – 98 с.

10. Якименко В. І. Хвороби поведінки / В. І. Якименко. – К.: Знання, 1999. – 160 с.

Найдорожчий скарб-це діти. Вони –радість нашого буття, наша надія. Те, як складуться їхні долі, залежить від нашої уваги і любові, дарованих щодня, щомиті, і від щирого серця….

Ставлення до дітей визначається двома головними мотивами – батьківською любов'ю і соціальним обов'язком, адже щастя людини – не лише в межах власної домівки, а й в усвідомленні себе як соціально значущої особистості, спроможної наполегливо долати труднощі і досягати цілей, розкривати таємниці буття…..

Наталія Лук'янова

Ви дізнаєтесь про медичні особливості ВІЛ-позитивних дітей.

Також ви зможете дізнатися про вірус імунодефіциту людини, про шляхи його передачі (зокрема дітям), про природний перебіг ВІЛ-інфекції, клінічні прояви захворювання в дітей. Чим відрізняються діти, які живуть з ВІЛ, від здорових дітей? Яка допомога їм потрібна? Чи безпечно спілкуватися з ними?

Ви зможете дізнатися про ризик різних контактів із біологічними рідинами ВІЛ-інфікованих людей та універсальні запобіжні заходи проти інфікування на робочому місці. Ці знання нададуть Вам упевненості при побутових контактах з

ВІЛ-інфікованими дітьми. Ви знатимете, як безпечно надавати їм допомогу.

1. Етіологія та патогенез віл-інфекції.

ВІЛ-інфекція – це одне з хронічних вірусних захворювань, викликане вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), що призводить до глибокого порушення імунної системи, яке визначають медичним терміном «імунодефіцит».

Кожна здорова людина має складну систему захисту від інфекційних хвороб. Ця система на-

зивається імунною. До складу імунної системи входять білки сироватки крові (імуноглобуліни) та

білі кров’яні клітини (лейкоцити), які виконують функцію «гвардії» імунітету.

Коли ВІЛ потрапляє в організм людини, він проникає у клітини імунної системи та руйнує їх. Перебуваючи в клітинах, вірус «маскується», тобто стає невидимим для імунної системи. Мішенню для ВІЛ в організмі людини є лімфоцити, які мають на своїй поверхні CD4-рецептори. Такі лімфоцити називаються CD4-лімфоцити.

ВІЛ має оболонку та серцевину, до складу якої входить генетичний матеріал вірусу – рибонуклеїнова кислота (РНК) та вірусні білки (ферменти).

ВІЛ, що інфікує CD4-лімфоцит, «перепрограмовує» клітину та спрямовує її роботу на створення нових копій вірусу.

Прориваючись із клітини, вірус пошкоджує оболонку CD4-лімфоцита та захоплює його ділянку.

Нові копії ВІЛ залишають клітину та розповсюджуються по всьому організму людини, інфікують інші клітини, що мають CD4-рецептори.

Тривалість життя CD4-лімфоцитів, уражених вірусом, значно менша, ніж неінфікованих. Тому кількість CD4-лімфоцитів в організмі людини, яка живе з ВІЛ, поступово знижується. Зниження кількості CD4-лімфоцитів ослаблює імунну систему.

Визначення кількості СD4-лімфоцитів у крові ВІЛ-позитивної людини – це найважливіший спосіб оцінення стану її імунної системи.

Віруси одночасно вражають значну кількість CD4-клітин. В інфікованих клітинах утворюється величезна кількість нових копій ВІЛ.

Стійкість ВІЛ у зовнішньому середовищі

• В сухій плямі крові, яка містить ВІЛ, активність вірусу зникає протягом кількох діб.

• У великій кількості крові при температурі 23–27 °С активність вірусу зникає через 15 діб.

• У продуктах крові, призначених для переливання, вірус може залишатися активним

протягом багатьох років, у замороженій сироватці крові – до 10 років.

• ВІЛ швидко гине при використанні дезінфекційних засобів, ультрафіолетового випро-

мінювання. При нагріванні вище 56 °С вірус втрачає активність через 30 хвилин.

2. Стадії розвитку віл.

1 Стадія первинної інфекції та дисемінації вірусу, заселення лімфовузлів.

Імунна система дорослої ВІЛ-інфікованої людини протягом перших декількох років після інфікування, незважаючи на шкоду, якої завдає вірус, працює порівняно добре. В цей час немає практично ніяких симптомів захворювання, за винятком збільшення лімфатичних вузлів та легких захворювань шкіри. Більшість дорослих людей на цій стадії захворювання не підозрюють, що вони інфіковані ВІЛ. Тільки через декілька років, коли імунна система стає слабкішою, з’являються прояви захворювання, які дають підставу запідозрити ВІЛ-інфекцію.

Закономірності перебігу ВІЛ-інфекції в людей, які ще не почали отримувати лікування, характеризують терміном «природний перебіг».

2 Стадію - тривалий період, коли люди, які живуть з ВІЛ, почуваються добре, називають - латентною, або прихованою, фазою захворювання. В дорослих людей вона може тривати до 5–8 років, а іноді й довше. При обстеженні стану імунної системи за допомогою визначення кількості CD4-лімфоцитів не знаходять її тяжкого ураження. Кількість CD4-лімфоцитів зазвичай перевищує 500 клітин у 1 мкл крові.

Важливим медичним показником, який характеризує швидкість реплікації ВІЛ в організмі людини, є вірусне навантаження.

Вірусне навантаження – це кількість копій генетичного матеріалу ВІЛ, що визначається у 1 мл плазми крові. Визначення вірусного навантаження проводять за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).

Згодом поступово знижується кількість CD4-лімфоцитів, зростає вірусне навантаження. Імунна система стає слабкішою, людина починає частіше хворіти, може зменшуватися масса тіла, знижується працездатність. Коли кількість CD4-лімфоцитів досягає 200 клітин у 1 мкл крові, імунна система дорослої людини стає нездатною захистити її від слабких збудників інфекцій, які не можуть викликати захворювання в людей з імунною системою, що добре функціонує. Такі інфекції визначають як опортуністичні. Це, умовно - 3 Стадія.

Опортуністичні інфекції – це інфекційні захворювання, які розвиваються тільки в організмі зі слабкою імунною системою.

Прогресування ВІЛ-інфекції, окрім опортуністичних інфекцій, може супроводжуватися значною втратою маси тіла (виснаженням), ураженням центральної нервової системи (ВІЛ-енцефалопатією), розвитком пухлин. Стадію (4) захворювання, коли імунна система ВІЛ-позитивної людини є зруйнованою, називають СНІДом, а стани, які розвиваються на цій стадії -

СНІД-індикаторними.

Використання терміна «СНІД» недоцільно з медичного погляду, оскільки ним не можна повною мірою охарактеризувати природний перебіг ВІЛ-інфекції та зміни після призначення лікування. Крім того, цей термін часто маркований стигмою, тому його використовувати не рекомендуємо.