- •Тема 4 (11) Тахеометри
- •4.1 Призначення та типи тахеометрів
- •4.2 Електронні тахеометри та їх типи
- •4.2.1 Перевірки тахеометрів
- •4.2.1.1 Перевірки збігу осі візирного променя і осі випромінювання віддалеміра.
- •4.2.1.2 Перевірка сталої тахеометра.
- •4.2.1.3 Визначення та юстування місця нуля мо (місця зеніту - mz) вертикального круга.
- •4.2.1.4 Визначення колімаційної похибки, мо (mz) вертикального круга і нахилу осі обертання зорової труби .
- •4.2.2 Дослідження техеометрів
- •4.2.2.1 Визначення середньої квадратичної похибки встановлення лінії візування електронного тахеометра.
- •4.2.2.2 Визначення середньої квадратичної похибки вимірювання віддалей електронним тахеометром.
- •4.2.2.3 Визначення середньої квадратичної похибки вимірювання горизонтальних і вертикальних кутів електронним тахеометром.
- •4.2.2.4 Дослідження внутрішньокрокової похибки інтерполяції періоду растра електронного тахеометра.
- •4.2.3 Задачі, що вирішуються за допомогою електронних тахеометрів
4.2.1 Перевірки тахеометрів
Перевірки оптичних (номограмних) тахеометрів в цілому збігаються з перевірками оптичних теодолітів. Це визначення колімаційної похибки і місця нуля (зеніту); визначення меж дії компенсатора вертикального круга та похибки компенсації; перевірок рівнів і т.п.
Так як провідні приладобудівні фірми випускають тепер лише електронні тахеометри, то розглянемо перевірки електронних тахеометрів.
Електронні тахеометри є складними електронними і оптико-механічними приладами, що обладнані електронно-обчислювальними приладами.
Якщо тахеометр обладнаний циліндричним та круглим рівнями, то відповідно потрібно їх перевіряти (як і в теодолітах). Значення похибок, визначених у результаті перевірок, вводять як поправки у пам’ять приладу.
На основі деяких перевірок виконують механічні юстування. Це, як правило, перевірки теодолітних функцій:
перевірка та юстування рівнів;
сітки ниток зорової труби;
оптичного центрира.
Рекомендації щодо перевірок ел. тах. подано у керівництвах з експлуатації.
Звичайно, крім перевірок, спільних з електронними і оптичними теодолітами, тахеометри мають і спеціальні перевірки.
4.2.1.1 Перевірки збігу осі візирного променя і осі випромінювання віддалеміра.
Прилад приводять у робочий стан, наводять зорову трубу на центр призми відбивача, установлюють режим вимірювання віддалей і фокусують зорову трубу на кругову червону пляму. Якщо центр сітки ниток зміщений відносно центра плями не більше ніж на 1/5 її діаметра, то збіг осей задовільний. Якщо більше - юстування виконують спеціалісти фірми.
4.2.1.2 Перевірка сталої тахеометра.
Стала тахеометра - це числове значення, яке використовують для автоматичного коригування незбігу механічних і електронних центрів приладу.
Вимірюють віддаль між точками А і В, маємо SAB. Потім замість приладу на штатив в точку А встановлюють призмовий відбивач, а тахеометр встановлюють між точками А і В, у точці С точно у створі.
Вимі
Вимірюють
віддалі SСА
та SСВ.
Порівнюють SAB=
SСА
+ SСВ.
Вимірювання проводять декілька разів, переставляючи тахеометр точно у створі. Якщо значення SСА + SСВ та SAB вирізняються одне від одного більше чим допускається (GTS 230 - на 3 мм), то прилад потребує юстування у фірмі.
4.2.1.3 Визначення та юстування місця нуля мо (місця зеніту - mz) вертикального круга.
Якщо під час вимірювання вертикального кута сума КЛ і КП не дорівнює 360º, то половина різниці між отриманим значенням суми відліків і 360º є похибкою правильного значення місця нуля МО (місця зеніту - MZ). Юстування МО полягає у визначення МО і введенні його в пам’ять приладу.
4.2.1.4 Визначення колімаційної похибки, мо (mz) вертикального круга і нахилу осі обертання зорової труби .
Збігається із методикою визначення таких же похибок оптичних і електронних теодолітів, але залежить від програмного забезпечення електронних тахеометрів.
4.2.2 Дослідження техеометрів
Дослідження оптичних тахеометрів, як і перевірки, збігаються з дослідженнями оптичних теодолітів, які мають таку саму точність кутових вимірювань. Це дослідження впливу колімаційної похибки; нахилу осі обертання зорової труби; дослідження ексцентриситету; визначення діапазону дії компенсатора і його систематичної похибки.
