3. Класифікація гп

В основу класифікації ГП покладені наступні ознаки:

• функціональне призначення;

• галузь застосування;

• фізична природа носіїв інформації;

• надійність в транспортуванні;

• конструктивні особливості.

І. За призначенням:

1. Прилади для вимірювання кутів (найпростіші – транспортири, бусолі; основні – теодоліти);

2. прилади для вимірювання довжин ліній (лінійки, рулетки, мірні стрічки, віддалеміри оптичні, світловіддалеміри, радіовіддалеміри);

3. прилади для вимірювання перевищень і висот (нівеліри різних типів, мікробарометри);

4. прилади для зйомки – комбіновані прилади (кіпрегели і тахеометри різних типів);

5. прилади спеціального призначення (прилади вертикального проектування, прилади для створних вимірювань);

6. інші прилади (оптичні центрири, рейки).

ІІ. За точністю

Класифікують тільки теодоліти, нівеліри та прилади для вимірювання довжин ліній залежно від основної похибки вимірювань.

Прилади	Високоточні	Точні	Технічні
Теодоліти, mβ	до 1,5"	від 1,6" до 10"	більше 10"
Нівеліри, mкм	до 1мм	від 1,1мм до 5мм	більше 5мм
Прилади для вимірювання довжин ліній	до 1/50000	від 1/50000 до 1/5000	більше 1/5000

ІІІ. ЗА ФІЗИЧНОЮ ПРИРОДОЮ НОСІЇВ ІНФОРМАЦІЇ

• механічні (рулетки, лінійки, рейки);

• оптико-механічні (теодоліти, нівеліри, тахеометри);

• оптико-електронні (світловіддалеміри, електронні тахеометри);

• електронні (радіовіддалеміри).

ІV. За умовами транспортування

• стаціонарні;

• пересувні (що встановлені на транспортному носії)

• переносні (що переносяться в неупакованому виді).

4. Стандартизація гп

Стандартизація - встановлення та застосування правил з метою впорядкування діяльності для досягнення оптимальної економії при виконанні умов експлуатації і вимог безпеки.

Головна мета стандартизації ГП - підвищення якості та технічного рівня геодезичних приладів на основі впровадження досягнень науки і техніки в геодезичне приладобудування.

В процесі стандартизації вирішуються такі задачі:

- встановлюють оптимальну номенклатуру приладів за видом і типом із заміною застарілих конструкцій;

- вирішують питання спеціалізації і уніфікації приладів, які обумовлюються запитами споживачів.

Цикл дії стандартів на ГП складає в середньому 5-8 років. Кожний послідуючий стандарт встановлює більш жорсткі вимоги до технічного рівня та якості приладів та економічно більш обґрунтований.

5. Історія розвитку геодезичного приладобудування * (самостійно)

Важко встановити час, коли були створені перші найпростіші геодезичні прилади. Їх поява відноситься до глибокої старовини і пов'язана з потребами матеріального життя суспільства (будівництво зрошувальних каналів, розмежування земель після розливу рік).

В 2 столітті до нашої ери описується твір Герона Александрійського «Про діоптри», де описані найпростіші інструменти для вимірювання кутів і нівеліри, облаштовані у вигляді сосудів, що взаємодіють, заповнених рідиною. Тоді ж Гіппарх винайшов кутомірний інструмент – астролябію (в перекладі на російську мову «беру зірку»).

В Росії поява перших геод. приладів відноситься до Х-ХII в.в., коли земельні межі встановлювалися шляхом вимірювань на місцевості найпростішими геодезичними приладами. Г.Галлілей виготовив зорову трубу в 1609 році.

В 1611 році Кеплер створив зорову трубу з сіткою ниток, розробив першу теорію оптичних приладів. Його праця «Діоптрика» мало відрізняється від сучасних підручників з геометричної оптики.

Відлічування за шкалами приладів з'явилося в ХVII-XVIII століттях. Це верньєр і гвинтовий мікроскоп (відповідно Вернер і Рамсден).

Перший теодоліт, принципово схожий на сучасний, був створений в 1730 році англійським механіком Сіссоном.

Нівеліри знайшли практичне застосування лише в 1857 році, а в 1890 році створений високоточний нівелір в Росії – Гедеоновим.

На початку 19 ст. Кулібін виготовив астролябії з трубою і телескопи з дзеркалами-відбивачами.

П.А. Зарубіним в 1850 році був створений планіметр. В 1910 – 1923 р.р. виробництво геод. приладів досягло найбільшого розквіту.

Після Великої Жовтневої революції був організований державний оптичний інститут.

Створені заводи «Геодезія» і «геофізика», напередодні В.В. війни країна отримала перші зразки вітчизняних оптичних теодолітів. Якісному поліпшенню геод. приладів сприяли нові зорові труби з ахроматичними об'єктивами, розроблені в інституті імені Вавілова вченими Гальперном, Полтирєвою, Проніною. В 1946 році Стодолкевич розробив перший нівелір НС-2 з компенсатором рівневого типу.

Впровадження лазерів, електронних мікромодулів, інших засобів нової техніки ознаменувало стрибок в розвитку приладобудування.

В даний час створені електронні теодоліти з відлічуванням результатів вимірювань на цифровому табло. Створенню і вдосконаленню нових геодезичних приладів сприяла введена в країні стандартизація приладів.