ЗАВДАННЯ: ознайомтеся із схемою. Розкажіть про процес експансії Польщі на українські землі. Чи зустріли загарбники спротив? Що стало передумовою підписання Кревської унії?
Князь Ягайло
Кре́вська у́нія 1385 року — угода, укладена між Королівством Польським та Великим князівством Литовським, Руським і Жемайтійським 14 серпня 1385 р. у м. Крево (Білорусь).
Угода передбачала об'єднання Литви і Польщі в єдину державу шляхом шлюбу польської королеви Ядвіґи (з династії Андегавенов) і литовського князя. За умовами унії Владислав ІІ Ягайло зобов'язувався прийняти разом з язичницьким населенням Литви хрещення за католицьким обрядом, обернути на користь Польщі свою великокнязівську казну, повернути до польської корони всі відторгнені на той час її території і, головне, назавжди приєднати до неї землі Литви і Литовської Русі.
Кревська унія сприяла об'єднанню польсько-литовських сил для боротьби проти агресії Тевтонського ордену,яка вилилася у війну 1409-1411 року.Тевтонський орден на чолі з Ульріхом фон Юнінгеном після Грюнвальдської битви помітно занепав. Польські феодали намагалися використати Кревську унію для загарбання українських і білоруських земель, що були під владою Литви.
Проти Кревської унії виступила литовсько-українська опозиція на чолі з князем Вітовтом, двоюрідним братом Ягайла, яка домоглася збереження Великого князівства Литовського як окремої незалежної держави (див. Городельська унія 1413). У 1392 за Острівською угодою Ягайло був змушений визнати Вітовта своїм намісником, a 1398 Вітовт проголошує себе повновладним Великим князем Литовським під номінальнoю зверхністю польського короля, чим фактично розриває Кревську унію.
Городе́льська унія 1413 — угода між польським королем Владиславом ІІ Ягайлом та великим князем литовським Вітовтом, укладена 2 жовтня 1413 року у місті Городлі на річці Західний Буг.
Рішення угоди, заперечуючи положення Кревської унії 1385 р., підтверджували існування Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського як окремої незалежної держави. Разом з тим визнавалася політична зверхність польського короля, який мав стати великим князем литовським після смерті Вітовта. Городельська унія передбачала проведення ряду заходів, спрямованих на уніфікацію систем органів державного управління обох країн, а також зрівняння прав шляхти католицького віровизнання Королівства Польського та Великого князівства Литовського.
Боротьба проти литовсько-польського зближення
Литовська та українська знать, спираючись на невдоволення значної частини населення Кревською унією, винила опір політиці Ягайла. Почалася міжусобна війна. У ній переміг двоюрідний брат Ягайла - Вітовт.
У 1392 р. Він став Великим князем Великого князівства литовського. Вітовт зберіг старі традиції: українці мали рівні права із литовцями, вільно існували православна церква і українська та білоруська мови. Проте поступово звужуються права удільних князівств у зв'язку з початком централізації держави. Щоб уникнути роздробленості й міжусобних воєн, Вітовт почав призначати в удільні князівства дрібних бояр на посади князів. Ці бояри, володіючи своїми землями з волі великого князя, були для нього більш вірними союзниками, ніж знать. Ця змін обурила знатних феодалів.
Вітовту і Ягайлу, суперникам за литовський престол, довелося стати союзниками у боротьбі зі спільним ворогом – Тевтонським орденом.
Тевтонський орден – це організація лицарів-католиків, мета яких - поширення католицької віри і захоплення нових земель. На допомогу їм прийшла Московська держава, хоча Вітовт проводив ворожу московським князям політику.
Вирішальна битва з Тевтонським орденом об'єднаного війська слов'ян і литовців відбулася в місті Грюнвальд (на території сучасної Польщі) у 1410 р.
Після перемоги над Тевтонським орденом князь Вітовт проводив політику, спрямовану проти посилення Московської держави. У 1422р. Вітовт повернув Литві Жемайтію, потім відвоював у татар Південну Подолію, розширивши свої володіння до Чорного моря. У 1430 р. Вітовт помер.
Його наступником став молодший брат Свидригайло, який виступив за скасування Кревської унії. У цей час Польща окупує Подолію та Волинь. Частина литовської знаті виступила проти Свидригайла, підтримавши молодшого брата Вітовта Сигізмунда. Сигізмунд підтримував курс на зближення із Польщею і проголосив об'єднання з нею. Між прибічниками Свидригайла та Сигізмунда розпочалися війни, наслідком яких став перехід Подолії до складу Польщі.
Наприкінці 15 ст. українські землі, що входили до складу Великого князівства Литовського, позбавляються автономії. Замість князів вводять посаду урядників – слуг короля. Частина української знаті шукає підтримки у Москви. У 1508 р. Знатні українські феодали – Михайло Глинський та його брати – підняли повстання проти Сигізмунда, за права українського народу. Повстання придушили литовські війська, а Глинські втекли до Москви.
Українські землі |
Держава-загарбник |
Закарпаття |
В 11 ст. захопила Угорщина |
Буковина, Покуття |
В 14 ст. захоплені Молдавією, у 16 ст. - Туреччиною |
Тмутаракань |
В 11 ст.: підпала під владу половців, у 13 ст. - монголотатар |
Крим ( з 16 ст. - Таврія), Нижня Наддніпрянщина |
В 13 ст. захоплені монголотатарами, у 15 ст. тут створено Кримське Ханство, залежне від Туреччини (під турецьким протекторатом) |
Протягом 11-16 ст. частина українських земель були захоплені Угорщиною, Османською імперією, Московською державою.
У 15 на початку 16 ст. Московська держава вела війни з Великим князівством Литовським. (1500-1503, 1507-1508, 1512-1522, 1534-1537). У наслідок цих воєн Велике князівство Литовське було змушене передати Московській державі українські землі – Чернігів, Новгород-Сіверський .