2. Записування страшилок дитяча народна неказкова проза (страшні історії, страшилки)

1. Розкажіть страшні історії (страшилки), які ви знаєте.

2. Де й від кого ви їх почули? Хто вам їх розповідав?

3. Коли розповідаються страшилки? Навіщо?

4. Як розповідали страшилки (вранці, вдень,увечері, в гурті ровесників, старших дітей, дорослих)?

5. Де розповідаються страшилки (місце виконання)? Розкажіть, як ви відвідували страшні місця.

6. Чи вірите ви у справжність розказаних історій? Чому?

7. Як діти називають такі історії?

8. Чи розповідаєте зараз страшні історії/страшилки?

9. Чи знаєте ви страшні віршики? Розкажіть.

10. Чи чули ви страшні анекдоти? Розкажіть.

Фольклорний паспорт (вміщуємо після кожного запису від інформатора): повне прізвище, ім’я та по-батькові інформатора, його рік народження, адреса (місто/село, район, область). Інформація про записувача: повне прізвище, ім’я та по-батькові, студент...., дата і рік запису.

Завдання

1. На кожну із вищезазначених тем здійснити по 5 і більше записів народних оповідей. Текст страшилки та вартісна інформація про її побутування оцінюється до 3-х балів (студентам української філології мінімум для заліку - 60 балів).

2. Можна зібрати старі фотографії ( кожна вартісна фотосвітлина оцінюється в 5 балів, але не повертається).

3. Бажано зібрати матеріали до музею рушника (експонати оцінюються в 5 – 20 балів, але не повертаються).

4. Оформити записи згідно до перерахованих вимог:

Методика проведення опитування

1. Перед етнографічною експедицією або опитуванням досконало ознайомитися із тематикою записів та методичкою й поста­вити мету, де і як будуть використані матеріали дослідження.

2. Знання предмету народознавчої розвідки, його термінології - не­обхідна умова результативного проведення дослідження. Отже, необхідно ознайомитися з темою “Дитячий фольклор”.

З. Домогтися успіху допоможе хоча б побіжне вивчення історії, традицій населеного пункту, способу життя його мешканців.

4. Бесіда проходитиме розкутіше, якщо привабиш до себе співрозмовника, чимось зацікавивши його, допоможеш йому по господарству.

5. На довіру до тебе, розкутість, гостинність з боку того, кого опитуєш, впливає зовнішній вигляд опитувача, манера його поведінки, скромність, ввічливість, витримка.

6. Дуже плідним для справи буває постійний контакт із інформатором протягом тривалого періоду (в ролі таких інформаторів часто можуть виступати рідні та їхні знайомі).

7. Людина почуває себе розкутіше, краще розкривається й охочіше відповідає на запитання, якщо її розповідь супроводжується переглядом сімейного фотоальбому або конкретною наочною роботою, пов'язаною з темою бесіди (переглядом зразків вишивки, народних виробів тощо).

8. Втамовуючи свою допитливість, не лінуйся відповідати па запитання співрозмовника, враховуй і його потребу в тій чи іншій інформації.

9. Опитувач повинен завжди мати при собі диктофон або ж папір і ручку / олівець - етногра­фічну інформацію з теми, що його цікавить, він може отримати там, де і не чекав на неї, від випадкового співрозмовника, біля магазину, в дорозі тощо.

10. Свої спостереження, відповіді на запитання намагайтеся записувати якнайповніше, розшифровуйте акуратно, розбірливо, не сподіваючись, що вдасться у подальшому все переписати. Не покладайтеся на пам'ять, навіть випадкові запи­си при першій зручній нагоді повинні бути як слід розшифровані й оформлені.

11. Для наукової цінності результати опитування потребують подальшого спеціального оформлення. Кожен фольклорний твір повинен супроводжуватися фольклорним паспортом за зразком:

Записано в селі _________ району____________________________

Області___________________________________________________

Записано зі слів______________________________________________

Вік___________________________ освіта ________________________

У даному населеному пункті проживає з__________________________

Опитування провів____________________________________________