Професійна етика

В умовах перетворення багатьох сфер суспільного життя, становлення і розвитку незалежної української держави юридична професія є надзвичайно відповідальною. Юрист повинен не лише знати нормативно-правові акти, вміти розв’язати певну юридичну ситуацію відповідно до чинного законодавства, дати фахову пораду людині, яка звернулася по допомогу, але й діяти згідно з етичними вимогами, які утворюють комплекс морально-професійних норм. Належний рівень морально-етичного розвитку фахівця разом із професійними знаннями, умінням та навичками є показником його професійної зрілості.

Професійна етика як навчальна дисципліна безпосередньо пов’язана з потребами української держави і суспільства у формуванні моральних якостей у працівників різних професій. І в першу чергу тих, діяльність яких регламентується комплексом морально-етичних норм. Засвоєння комплексу моральних цінностей забезпечує формування не лише духовної цілісності та індивідуальної неповторності особи, а й розвиток її гуманістичного творчого ставлення до своєї професійної діяльності, культури спілкування з різними категоріями населення, моральної досконалості, можливості подолання професійної деформації. Ступінь усвідомлення юристом своєї місії служіння закону, істині й добру, справедливості й гуманізму, залежить від закладених правових і моральних цінностей, їх практичного взаємозв’язку.

Мета курсу - сприяти формуванню у студентів почуття професійного і громадянського обов'язку, гуманності, толерантності, поважного ставлення до закону, чесності, патріотизму та інших моральних якостей, необхідних професіоналам при виконанні службових завдань.

Знати:

• теоретичні основи професійної етики;

• особливості прояву морального чинника у професійній діяльності;

• основні проблеми, що постають в ситуації морального вибору професіонала

• специфіку моральних конфліктів у професійній діяльності.

Уміти:

• систематизувати основні етичні категорії;

• орієнтуватися в основних напрямках і течіях сучасної етики, їх безпосереднього відтворення у духовному світі людини;

• застосовувати на практиці навички і знання ділового спілкування і службового етикету.

Студенти мають вести робочий зошит, в якому в конспективному вигляді мають бути відображені основні положення нормативних актів, винесених в курсі для етико-правового обговорення. Викладання дисципліни передбачає використання різноманітних форм навчання, розроблених кафедрою з урахуванням профілю підготовки фахівців у НАВС. Так, на семінарах можуть заслуховуватись реферативні повідомлення студентів, виконуватись тестові та контрольні завдання. Для кращого засвоєння матеріалу бажано звертатися до викладачів кафедри за консультацією зі складних або суперечливих питань.

Студенти, які пропустили заняття або не склали залік, зобов’язані в найкоротший термін відпрацювати його і скласти залік у позанавчальний час викладачеві під час співбесіди з питань, що винесені на залік.

Основні терміни дисципліни

Етика (з гр. еthos ─ звичай, характер) ─ галузь філософського знання, наука про сутність і закономірності розвитку моралі, її ролі в житті суспільства та людини; найзагальніша нормативна наука, яку ще називають практичною філософією; інтелектуальна традиція.

Етикет (фр. – ярлик, етикетка) ─ це сукупність формальних правил, що регулюють зовнішній прояв людських стосунків, а саме: поводження з людьми, форми звертання, вітання, вибачення, подяки, висловлення співчуття, поведінка в місцях загального користування, манери, одяг тощо.

Мораль (з лат. mores ─ характер, норов) ─ предмет, що вивчається етикою; духовний феномен (явище), властивий будь-якій спільноті; специфічна форма суспільної свідомості, що виражається у сукупності норм, цінностей, ідеалів, тадицій, установок, які регулюють поведінку та взаємозв’язки між людьми з точки зору принципового протиставлення добра і зла.

Моральна культура – це характеристика особистості людини з точки зору її цілісного морального розвитку, свідомості та поведінки, а також сукупність моральних якостей, притаманних людям певного суспільства, верстви, професії, які характеризують рівень їхньої моральної свідомості та поведінки.

Моральні принципи ─ найбільш загальні вимоги до поведінки людини в її ставленні до середовища і до себе, які визначають основну лінію її діяльності; складові морального характеру, що характеризують певну цілісну лінію поведінки людини, наявність яких надає поведінці особи завбачуваності, суто моральної раціональності.