2. Практична стилістика української мови та культура мовлення як складові стилістики.
З розвитком стилістичної науки і зростанням потреб мовної практики в стилістиці виокремився напрямок прикладного характеру — практична стилістика. Вона покликана навчити мовців добре володіти багатством виражальних засобів національної мови відповідно до мети, призначення, умов і сфери спілкування.
Практична стилістика національної мови — це навчальна дисципліна, в якій розглядаються загальні відомості про стилі мови і мовлення, про стилістичні норми, вивчаються стилістичні засоби національної мови з їх смисловими та емоційно-експресивними оцінками, прийоми використання мовних засобів для правильної організації мовлення.
Прикладний характер практичної стилістики не позбавляє її науково- теоретичної основи, а, навпаки, виводить практичну стилістику з науково-теоретичної бази загальної стилістики, стилістики мови, функціональної стилістики.
Практична стилістика озброює мовців знанням стилістичного арсеналу національної мови, вмінням зробити з нього правильний вибір, знанням прийомів організації мовного матеріалу і вмінням конструювати правильне мовлення. Проте
насамперед, за вимогами практичної стилістики, треба знати комунікативну мету, цільову настанову мовлення.
Цільова настанова, або інтенція, допомагає не тільки відібрати мовний матеріал, а й подавати його в певному порядку з відповідним забарвленням. Ще грецький риторик Квінтіліан писав, що перш ніж говорити, слід знати, що треба у мові возвеличити чи принизити, що вимовити стрімко чи скромно, звабливо чи поважно, широко чи коротко, грубо чи ніжно, пишно чи тонко, велично чи ввічливо; а потім міркувати, якими краще висловами, якими фігурами, якими думками, якою мірою і в якому розташуванні можемо досягти нашого наміру.
Отже, сучасна практична стилістика містить комунікативну мету, цільову настанову, умови й ситуації спілкування.
У стилістиці ресурсів (описовій) виділяються такі частини:
фоностилістика, лексична стилістика, граматична стилістика.
ПС на матеріалі мовних засобів різних стилів навчає мовної майстерності, свідомого і критичного ставлення до власного мовлення й до мови оточення. Для практичної стилістики, для тих завдань, які вона ставить перед собою, позачергової ваги набирає вміння відмежовувати мовні засоби публіцистичного стилю від мовних засобів інших функціональних стилів, правильно користуватися цими мовними засобами, зробити їх своїм мовним активом.
Укр. мова виконує широкий обсяг функцій, вживається у різних сферах суспільного життя і задовольняє широкий спектр мисленнєвих, комунікативних, інформативних, естетичних потреб людини, що призводить до її стильової диференціації. Залежно від тих чи інших умов використання мови виробляються певні усталені правила організації усного і писемного мовлення: добору слів, побудови речень, які ще називаються стилістичними ознаками.
Мета ПС - реалізувати опрацьовані рекомендації щодо вживання мовних засобів у тих чи інших ситуаціях, з’ясувати доцільність і можливість їх використання, навчити носіїв користуватися стилістичним потенціалом мови і в такий спосіб сприяти підвищенню культури усного і писемного мовлення.
Близької до практичної стилістики української мови є девіатологія – наука, яка вивчає всі типи відхилень від норм, від законів комунікації. Девіатологія в мас-медіа розглядає різні типи журналістських помилок, аналізуючи їх уплив на рівень комунікативності тексту в ЗМІ.
Культура мовлення – це найраціональніше, стилістично вмотивоване користування усіма мовними одиницями.
Людина, яка володіє культурою мовлення, може репрезентувати себе серед інших носіїв мови якнайкраще. У мисленні й мовленні завжди взаємодіють такі два визначальні чинники, як зміст і форма вираження висловлюваного. Це досягається поступово, здобувається життєвим досвідом, особистісними знаннями, загальною й професійною ерудицією мовця.