Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни двнз „київський національний економічний університет імені вадима гетьмана” кафедра української мови та літератури

ЗАТВЕРДЖЕНО:

Проректор з науково-

педагогічної роботи

__________ А. М.Колот

“__” ______ 2013 р.

Методичні матеріали щодо змісту та організації самостійної роботи студентів, поточного й підсумкового контролю їхніх знань

з дисципліни “Українська словесність”

Декан факультету ______________ Ю.М.Солодковський

Завідувач кафедри _____________ Л.С.Козловська

Київ 2013

1. Вступ

На сучасному етапі розвитку суспільства мовна освіта спрямована на формування й розвиток таких предметних компетенцій, як комунікативна (оволодіння усіма видами мовної діяльності, основами культури усної та писемної мови, базові уміння використання мовних засобів у відповідних ситуаціях спілкування), мовна (засвоєння знань про мову як систему, як суспільне явище, збагачення словникового запасу, індивідуального лексикону, оволодіння основними нормами літературної мови, уміння користуватися довідковою та лексикографічною літературою), культурологічна (усвідомлення мови та літератури як важливих форм вираження специфіки національної культури, їх взаємозв’язку із суспільною історією народу).

Досвід підготовки фахівців вищої школи підтверджує той факт, що одним з основних умінь, набутих під час навчання, є уміння професійно сприймати словесну інформацію, самостійно її осмислювати, оцінювати можливі наслідки, виокремлювати найбільш доцільні шляхи досягнення комунікативної мети. Університетська освіта має на меті виховання не просто фахівця, але й людини з науковим мисленням. Тому завдання курсу «Українська словесність» –

сформувати основну мовну компетенцію:

• семантичну, що передбачає уміння студента усвідомлювати зміст усного чи писемного тексту, контролювати його організацію, закріплює навички редагування й саморедагування різностильових текстів і сприяє виробленню навичок їх аналізу з погляду встановлення відношень слова до його загального контексту, внутрішньолексичних зв’язків, значення граматичних елементів у текстах і под.;

удосконалити супровідні мовні компетенції:

• орфографічну, що є основою грамотного писемного спілкування в будь-якій сфері, зокрема студенти повинні знати правила вживання великої/малої літери в назвах установ, організацій, назвах посад, професій і под.; правила правопису слів іншомовного походження, складних слів, правила графічного скорочення слів та ін.;

• граматичну: а) морфологічну, тобто знання особливостей уживання певних граматичних форм у писемній та усній комунікації, уміння доцільно й точно використовувати певні морфологічні форми відповідно до мети та форми спілкування; б) синтаксичну, тобто знання особливостей синтаксису усної та писемної мови, а також уміння використовувати набуті знання під час творення текстів різностильового спрямування;

- пунктуаційну, що передбачає знання особливостей інтонаційного членування писемного тексту та вміння уживати розділові знаки;

- лексичну та фразеологічну, що вимагає вміння застосовувати стилістично марковану та стилістично нейтральну лексику в різностильовій комунікації, коректно застосовувати іншомовні слова, уміння обирати доцільні стійкі сполучення слів, уживані в різних сферах комунікації;

розвивати комунікативну компетенцію:

• уміння вести бесіду;

• уміння аргументувати власну позицію;

• уміння визначати позиції співрозмовника;

• уміння адекватно реагувати на зауваження, критику, прохання і под.;

• уміння розрізняти стилістичні регістри (високий, середній, низький експресивні стилі) в усному та писемному спілкуванні;

• уміння продукувати тексти певних жанрів/видів залежно від мети комунікації;

сприяти формуванню:

• стратегічної компетенції, що полягає в умінні вести ефективне спілкування, обираючи правильну стратегію і тактику;

• психологічної компетенції, тобто вміння визначати стиль поведінки партнера;

• соціокультурної компетенції, яка передбачає вміння використовувати різні складники національної культури (етикет, соціальні стереотипи) у всіх сферах комунікації.

Культурологічний аспект викладання дисципліни є так само важливим, оскільки розширює межі суто професійної комунікації. Засвоєння норм літературної мови під час роботи з різножанровими та різностильовими текстами сприятиме підвищенню загальномовної культури майбутніх фахівців галузі, допоможе уникнути типових помилок у писемній та усній мовно-професійній комунікації. Культура мови є ще одним функційним аспектом курсу української словесності у вищому економічному навчальному закладі. Високий рівень мовної компетенції – невід’ємний, органічний складник освіченості фахівця будь-якого профілю, запорука його успішної професійної діяльності. Програма має на меті: удосконалити гуманітарні знання студентів економічного вищого навчального закладу, підвищити загальнокультурний, інтелектуальний та естетичний рівень майбутніх економістів на основі засвоєння визначних здобутків української літератури, удосконалити рівень мовної компетенції майбутнього фахівця у професійній і науковій сферах комунікації, розширити межі суто професійної комунікації, сформувати стійкий інтерес до української художньої літератури та літературної мови як основ націоцентричного світогляду.

Студент повинен знати:

• основні теоретичні поняття курсу;

• про роль української художньої літератури у формуванні української літературної мови;

• норми української літературної мови як основу культури усного й писемного спілкування;

• основні тенденції розвитку сучасної літературної мови;

• основні правила, що формують культуру усної й писемної мови;

Студент повинен уміти:

• відтворювати і створювати тексти залежно від комунікативної мети;

• володіти нормами структурування та мовного оформлення окремих видів ділової документації;

• уміти редагувати та перекладати тексти спеціальності;

• самостійно творити текст;

• дотримуватися норм української літературної мови в усному та писемному спілкуванні;

• дотримуватися вимог мовного етикету в будь-якій ситуації спілкування.