Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ (загальна характери...docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
227.56 Кб
Скачать

Історія стародавнього сходу Передня Азія у давнину

Фінікія

На східному узбережжі Середземного моря знаходилася Фінікія. На вузькій смужці землі, між морем і ланцюгом Ліванських гір, не було великих рік і долин з родючими грунтами. Не вистачало місця для полів і пасовищ. Фінікійці саджали виноградники і маслинові гаї. Славилася Фінікія своїм будівельним лісом. Зручним було і географічне положення Фінікії — сюди виходили торгові шляхи з Дворіччя. Купцям були добре відомі міста фінікійців — Бібл, Сідон і Tip. До послуг торгових людей завжди були готові міцні кораблі з гарною командою і сильними веслярами-рабами. Багато було у фінікійців і вправних ремісників — ювелірів, різьбярів по дереву і слоновій кістці. Тут винайшли прозоре скло. У тих краях, де постійно бували фінікійці, вони засновували свої поселення — колонії: поступово, в X-VII ст. до н. е., фінікійські колонії з'явилися вздовж узбережжя Середземного моря. Заснований жителями Тіра у Північній Африці Карфаген згодом став головним містом великої держави. Фінікійські кораблі виходили навіть в Атлантичний океан. З Північної Європи вони привозили олово і янтар. У Фінікії придумали дуже просту систему писемності. Кожен значок, будучи літерою, відповідав окремому звуку: усього 22. Але літер для голосних звуків фінікійці не винайшли. Згодом фінікійський алфавіт запозичили греки. Вони першими почали позначати не тільки приголосні, але й голосні звуки. Самі назви грецьких літер теж узяті у фінікійців: фінікійська літера «алеф» — грецька «альфа», «бет» — грецька «бета». Від фінікійського і грецького алфавітів походять майже всі алфавіти світу, у тому числі й українська абетка.

Історія стародавнього сходу Передня Азія у давнину Ізраїльсько-іудейське царство

У степових районах між Єгиптом, Вавилонією і фінікійським узбережжям Середземного моря здавна селилися люди. УII тисячолітті до н. є. поміж інших народів тут жили і кочові єврейські племена. Ймовірно, під час війн, які вели за панування над Палестиною хети та єгиптяни, частина єврейських племен опинилася у єгипетському полоні і була переселена до Єгипту. З часом фараони почали гнобити нащадків євреїв-переселенців, а потім заповзялись і повністю їх знищити. Наприкінці XII ст. до н. є. євреї під проводом Мойсея залишили Єгипет і вирушили до Палестини. Розповіді з історії давніх євреїв увійшли до Біблії, що у перекладі з давньогрецької означає «книга». Перша, найдавніша, частина Біблії називається Старші Заповітом. До нього входять єврейські міфи і перекази. Він містить не лише оповідання про старовину, але й роздуми мудреців, розповіді про давні закони і звичаї. У Біблії йдеться про створення світу, про історію перших людей — Адама та Єви, про всесвітній потоп і розселення народів по землі. З часом євреї перейшли до єдинобожжя, вшановуючи одного Бога — Яхве. Вони вірили, що Яхве створив світ і дав людям заповіді — правила, за якими вони повинні жити. Заповіді були записані на кам'яних дошках — скрижалях, які Бог вручив Мойсею. Найголовнішими з-поміж них є такі: шанувати лише одного Яхве, поважати батька і матір, не красти і не зазіхати на чуже, не брехати і не вбивати людини, інакше на винуватця впаде Божа кара. Євреї «уклали» з Яхве заповіт, тобто договір. Вони погодилися виконувати усі заповіді Бога, а він через Мойсея обіцяв вивести їх з єгипетського полону у благодатний край, що пізніше став називатися Палестиною. У XIII ст. до н. є. після тривалої мандрівки євреї прийшли в Палестину, де через декілька сторіч створили свою державу — Ізраїльсько-іудейське царство. Його першим правителем став Саул. Після загибелі Саула і його синів у битві з філістимлянами царем було обрано Давида. Столицею царства у X ст. до н. є. стало місто Єрусалим. Після Давида на престол вступив його син Соломон. Він уславився своїми багатством і мудрістю. Але одразу ж по смерті Соломона його держава розпалася. У VI ст. до н. є. євреїв підкорили вавилоняни. Коли перський цар Кир завоював Вавилон, він відпустив євреїв з полону на батьківщину. Пізніше єврейські купці і вчені служили при дворі перських царів. Перська держава. Після падіння Ассирійської держави у Дворіччі утворилося Нововавтонське царство—майже таке саме величезне, як колишня Ассирія. Вавилон став найбільшим і найвідомішим містом Азії. Один із тогочасних царів, Навуходоносор, згадується в Біблії — священній книзі іудеїв та християн. У західній частині півострова Мала Азія розташовувалося Лідійське царство. Саме тут, в Лідії, у VII ст. до н. є. вперше у світі почали карбувати монети зі сплаву золота та срібла. На схід від Лідії знаходилося третє велике царство — Мідія. Одним із племен, підкорених мідійцями, були перси, що заселяли землі неподалік Перської затоки. Вождь персів Кір підняв повстання проти мідійського царя і, розгромивши його, заснував перську державу. Він обложив лідійського царя Креза в його столиці, місті Сарди, переміг і взяв у полон. Кір розпочав війну з Вавилонією і в 538 р. до н. є. переміг вавилонського володаря Валтасара. Після цього усі міста Дворіччя підкорилися персам. Вони завоювали також Фінікію, Єгипет, Малу Азію й утворили велику Перську державу. Наймогутнішим правителем Персії був Дарій І. Найбільші міста держави під час його правління з'єднав широкий шлях, який називали «царським». На ньому через кожні 20-30 км постійно знаходились пости з кіньми і людьми, готовими негайно відправитися в дорогу. Населення завойованих країн платило податки. Величезні суми грошей ішли на будівництво розкішних палаців перських царів у Персеполі та в інших містах. Серед численних народів Перської держави лише перси не платили данини, оскільки були народом володарів. Персія поглинула майже всі сусідні держави. Недарма її називали «царством країн», а її володар носив титул «великого царя, царя царів». Вона проіснувала понад 200 років, поки її не завоював Олександр Македонський, розповідь про якого чекає нас попереду.