4. В.Стефаник. Життєпис письменника. Загальна характеристика творчості митця.

• бесіда з учнями за планом

-Характеристика епохи, в яку жив і творив письменник.

-Дитячі та юнацькі роки письменника. Стосунки з родиною.

-Початок літературної діяльності. Основні збірки письменника.

-Дружба В.Стефаника з іншими митцями слова.

-Останні роки життя письменника.

• тематичні рамки прози В.Стефаника

-Показ безвихідного становища галицького селянства.

-Змалювання родинної трагедії, ідіотизму сільського життя, тягаря економічних і соціальних чинників.

-Відтворення психології селянина-емігранта.

-Антивоєнні мотиви новел Стефаника. Твори про жовнірську тематику.

-Зображення повоєнного села в часи польсько-шляхетського панування.

5.Глибокий душевний біль за тих, хто емігрував з України в новелі “Камінний хрест”

• короткий аналіз новели

Протягом 1890-1910 рр тільки з Галичини виїхало за кордон 300 тисяч українців. Прообраз головного героя новели Івана Дідуха - Стефан Дідух, односелець Стефаника. Головною причиною еміграції був пошук кращої долі.

Стефаник свідомо користувався покутським діалектом – мовою, якою говорили його герої – покутські мужики.

Своєрідним похороном виступає прощання Івана Дідуха з рідною хатою, селом, односельцями. Полька, яку танцює Іван з дружиною, нагадує танок смерті. Прохання поминати їх у церкві підтверджує це.

Камінний хрест зі своїм і жіночим іменами, поставлений Іваном Дідухом на глиняному горбі, котрий він зробив родючим своєю тяжкою працею, став пам’ятником не лише його родині, а й всім тим трудівникам, які виїздили до «Америки» й Канади, котрі асоціювались у Стефаника з могилою.

Іван Дідух – незабутній образ селянина-трударя.

• запитання:

- Знайти в тексті місця, де показано любов Івана Дідуха до своєї землі, до того піщаного горба.

- Чому ж Іван Дідух їде до Канади?

- Як побудована новела композиційно?

- Якими художніми засобами підкреслюється тяжке становище сім`ї Івана Дідуха і безрадісне майбутнє емігрантів?

- Чому новелу названо «Камінний хрест»? Що символізує ця назва?

- Назвіть риси реалізму та експресіонізму у новелі.

- Який етнографічний матеріал використано в новелі?

- Яку роль відіграють діалектизми?

- Яку естетичну функцію виконує опис зовнішності Івана?

- Як би ви сформулювали ідею новели?

- Як ви розумієте зізнання В.Стефаника: «Я писав тому, щоб струни душі селянина так куріпко настроїти і натягнути, щоби з цього вийшла велика музика Бетховена».

- У чому полягає загальнолюдське значення змісту та ідеї новели?

6.Аналіз новели «Марія».

• короткий аналіз новели:

Новела присвячена пам`яті І.Франка і написана 1916р. в ній художньо втілені роздуми письменника про долю народу, про його складні шляхи до визволення з-під колоніального гніту. Автор виводить образ селянки, трьох синів якої забрала кривава хуртовина. Думи Марії зосереджені навколо синів – міцних і здорових від народження, дітей, що були її невимовним щастям. Уява переносить матір у часи юності хлопців, коли їздила до Львова визволяти їх з-під арешту й була щасливою, що відчула себе рівною з іншими матерями, сини яких боролися проти кривди.

Тяжким випробуванням для неї стала війна. Просиділа ніч у головах синів, прощаючись з ними, і посивіла. Сподівалися сини, що впадуть, розваляться імперії, які гнітили наш народ, і прийде нарешті жадане визволення. Кидаються сини у вир визвольної боротьби, створюють національні з`єднання, над якими замайоріли рідні прапори, загримів “спів про Україну”.

Ті хвилини національного пробудження навіки увійшли в пам`ять матері. Минув час, а вона й досі карається, що в ті дні просила в синів, аби залишився з нею хоч найменший. І відчула, образила своїм проханням усіх трьох, відштовхнула від себе, адже йшлося про найсвятіше – про Україну, яка покликала своїх дітей. Тільки одна ніч минула після тієї розмови з синами, та Марія відчула свою провину.

Гриміла над лавами стрільців «січова пісня», єднала юнаків. І мати відчула неповторність моменту, його історичне значення в історії всього народу.

Спогади Марії зливаються зі сприйняттям сучасності, а вона невесела, бо російська армія, вступивши в Галичину, нищила осередки українського національно-культурного життя.

Коли козаки заспівали, рідна пісня, отеплюючи серце Марії, повернула її до щастя минулих років. Пісня виймала з душі матері «все чарівне і ясне», розгортала перед нею її життя.