Лінія любові

Експозиція. Розмови Євгенія Рафаловича зі Стальським; розповіді Стальського про свою дружину.

Зав’язка. Поява «чорної дами», дивна реакція Рафаловича на неї. Історія любові Євгенія і Регіни.

Розвиток дії. Зустріч Євгенія і Регіни у домі Стальського. Наростання драми втрати ідеалу; мотив неможливості «украденого щастя». Знущання Стальського над Реґіною. Її страждання і відчай, спогади й дивні монологи наодинці з собою; контраст символів: діамантова корона – і товчене скло.

Кульмінація. Несподівана поява Регіни у Євгенія.; ще одна можливість – неможливість «украденого щастя».

Розв`язка. Помста Регіни Стальському і її загибель.

Лінія боротьби

Експозиція. Приїзд Євгенія Рафаловича до «акустичного міста» і його візити до «гонораціорів міста».

Зав’язка. Розвиток дії. Перша сутичка адвоката з бурмістром, наростання конфлікту зі Стальським. Плани Рафаловича. Євгеній починає втілювати задумане. Його робота з селянами; сумніви та їх подолання. Поїздка в Буркотин та Гумниськ. Зустрічі з селянами та священниками, участь у судовому процесі. Сутичка зі Шнадельським у корчмі. Ідея народного віча і політичної організації селян. Вороги Рафаловича та їхні дії. Інтриги Стальського. Божевільний Баран та його “місія” порятунку людей від «антихриста» (Рафаловича). Стосунки з Вагманом. Підготовка віча і опір старости.

Кульмінація. Віче, арешт Євгенія, спроба звинуватити його у вбивстві Стальського. Убивство Вагмана Шварцем і Шнадельським.

Розв`язка. Звільнення Рафаловича. Нові перспективи боротьби.

• Тема повісті «Перехресні стежки»:

Зображення соціальних і національних проблем Галичини кінця ХІХ століття: боротьба освіченої людини за права знедоленого селянства.

• Ідея повісті:

Кожен, якщо захоче, може знайти своє місце на ниві служіння народові. Людина завжди має вибір – прийняти лицемірну мораль суспільства чи боротися з несправедливістю.

• Основні проблеми, що піднімаються в повісті:

- боротьба з жорстокістю і насильством;

- вибір людиною життєвої позиції;

- проблема добра і зла;

- проблема шлюбу та сім`ї.

7.Письмовий твір за творчістю і.Франка.

- Мій улюблений твір І.Франка.

- Розкриття проблеми «вождь і народ» у поемі Мойсей.

- Ідейний смисл прологу до поеми І.Франка «Мойсей».

- «Зів’яле листя» у серці і в пам`яті поета.

- Трагедія закоханого серця у збірці «Зів’яле листя».

- Актуальність поеми І.Франка «Мойсей» для сьогодення.

- Чого вчить нас життєвий подвиг І.Франка.

- Боротьба справедливості з жорстокістю і насильством у повісті І.Франка «Перехресні стежки».

- Мої роздуми над творчістю І.Франка.

- Світове значення спадщини І.Франка.

- Чого навчила мене повість І.Франка «Перехресні стежки».

- Зображення чиновництва, шляхти і поміщиків у повісті «Перехресні стежки».

Новаторська проза Михайла Коцюбинського

1.Михайло Коцюбинський. Життєвий і творчий шлях, гуманізм світогляду письменника. Загальна характеристика творчості (за опорним планом).

2. Еволюція художньої свідомості митця: від народництва і реалізму до модернізму. Психологічна новела «Intermezzo».

• Новела має автобіографічну основу і написана влітку 1908 р. в селі Кононівці на Полтавщині в маєтку Євгена Чикаленка.

Це особливий твір письменника, ідейно-естетичне кредо (символ віри, основа світогляду, переконань), висловлене в бездоганно довершеній художній формі. Новела присвячена «кононівським полям».

• Використання засобів інших мистецтв у новелі

Заголовок походить від назви музичного жанру, intermezzo – це невелика музична п’єса, що виконується між окремими частинами значного музичного твору (симфонії, опери). Тут у розумінні перепочинку, надихаючої перерви. Музика присутня в багатьох описах і образах новели, «це симфонія звуків і симфонія барв» (Симон Петлюра).

Як у творі, що написаний для театру, перед текстом після заголовка винесені «Дійові особи: Моя утома. Ниви у червні. Сонце. Три білих вівчарки. Зозуля. Жайворонок. Залізна рука города. Людське горе.»

Від живопису запозичена імпресіоністична манера письма. Коцюбинський не стільки малює картини суспільної задухи в пост революційні часи в Російській імперії, скільки передає враження від них, які відбиваються в душі ліричного героя, його психіці. Не називаючи речі прямо, не малюючи картини реалістично, письменник наче окремими широкими і строкатими мазками змальовує панораму жорстокої дійсності, яка доводить до краю чесну, мислячу людину, котра не може існувати в такому суспільстві.

• Психологічно переконливе розкриття внутрішнього стану ліричного героя – людини, яка тонко відчуває навколишню дійсність. Вона знервована й перевтомлена дійсністю, на межі нервового стресу.

• Природа – кращий лікар, вічне джерело натхнення, що відновлює духовні й фізичні сили ліричному герою. Природа опоетизована, вона жива, наділена найкращими рисами і могутньою силою.

• Кульмінаційний момент – зустріч серед нив з селянином. Ліричний герой уже не роздратувався, не злякався його, не втік, а почав з ним дружньо розмовляти.

• Символічні образи. Поетика імпресіонізму.