Питання 3. Організація забезпечення промислової безпеки.

Виконання обов’язків інженера з охорони праці і техніки безпеки підприємства (особливо підприємства підвищеної безпеки) зв’язано з ризиком виникнення промислових аварій і НС природно-техногенного характеру.

До підприємств з підвищеним ступенем ризику виникнення промислових аварій і НС природно-техногенного походження відносяться підприємства, які мають у своєму складі потенційно небезпечні виробництва, на яких відносно раптове порушення технологічних процесів, правил техніки безпеки, може привести до важких наслідків, негативно впливати на оточуюче середовище, людину і роботу свого і сусідніх об’єктів.

Усі потенційно небезпечні підприємства підрозділяються на 4 групи:

• хімічно небезпечні;

• радіаційно-небезпечні;

• вибухово- та пожежонебезпечні;

• гідродінамічно небезпечні об’єкти;

З метою попередження можливих виробничих аварій і зменшення збитків від виникнення на усіх потенційно небезпечних підприємствах, розроблюється і здійснюється комплекс організаційних і інженерно-технічних заходів. Частина таких заходів здійснюється завчасно, а деякі з них – у період загрози або виникнення НС.

При розробці організаційних та інженерно-технічних заходів повинні враховуватися вимоги нормативно-правових документів з попередження виникнення НС, охорони праці і техніки безпеки, правил експлуатації енергоустановок, піднімальне-транспортне обладнання, ємностей працюючих під високим тиском та інших засобів виробництва.

Організаційні заходи – це заходи, які спрямовані на створення умов для забезпечення безпечного функціонування підприємств, своєчасного виявлення виробничих аварій та прийняття необхідних заходів щодо зменшення збитків від можливих НС природно-техногенного характеру, а також невідкладних робіт в ході ліквідації аварій, які виникли та наслідків НС.

Структурно вони включають:

▪ прогнозування можливих аварій та наслідків НС природно-техногенного походження;

▪ планування заходів на випадок виникнення НС;

▪ розробку та здійснення заходів щодо попередження та зменшення ризику виникнення аварій, створенню та підтримки на необхідному рівні раціональних умов роботи виробничого характеру;

▪ формування архіву проектно-технологічної документації та організації його схоронення;

▪ характер та ступень безпеки для оточуючого середовища і населення, яке мешкає у зоні можливого впливу наслідків аварії.

Прогнозування можливих аварій і наслідків НС природно-техногенного походження проводиться завчасно як на стадії проектування, так і на стадії експлуатації діючого підприємства.

Під час прогнозування наслідків аварій та можливих НС визначаються:

▪ види і характер можливих наслідків НС природно- техногенного походження;

▪ їх вплив на стійку роботу об’єктів;

▪ можливість виникнення повторних факторів ураження;

▪ оцінка характеру можливих уражень виробничого персоналу від аварій і повторних факторів ураження.

Планування заходів у разі виникнення НС передбачає розробку плану дій виробничого персоналу і формувань у НС. План є складовою частиною ЦЗ об’єкту.

Усі передбачені до реалізації проекти і рішення, а також технологічні процеси на виробничих об’єктах, які є або можуть бути джерелом виникнення НС, або можуть впливати на забезпечення захисту населення і територій від НС, обов’язково підлягають експертизі. Вона організується і проводиться місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування з ціллю перевірки вияву ступеня їх відповідності установленим нормам, стандартам, правилам техніки безпеки та виробничої санітарії. Ні одне підприємство, цех, дільниця, виробництво не можуть бути прийняті та введені в експлуатацію, якщо у них не створені безпечні нешкідливі умови праці.

У цілях недопущення виробничих аварій, на об’єктах повинні проводитися відповідні заходи з виявлення та уникнення можливих причин виникнення аварій і катастроф.

До таких заходів можна віднести:

• створення безаварійних умов роботи виробничого персоналу;

• розробку заходів по безаварійній зупинці виробництва у разі збоїв в постачанні енергії (теплової, електричної, пари, газу), води та сировини;

• забезпечення стійкого управління виробництвом в НС;

• створення та підготовку з призначення спеціалізованих і невоєнізованих формувань до дій у НС;

• створення запасу матеріалів на випадок швидкої ліквідації неполадок та збоїв у роботі, локалізації і ліквідації аварій на технологічному обладнанні, агрегатах, механізмах і інших засобах виробництва.

Виконання таких заходів досягається шляхом:

• забезпечення відповідності вимогам нормативно-правових актів з охорони праці виробничих приміщень, споруд, обладнання, транспортних засобів, умов праці на робочих місцях, а також безпеки машин, механізмів, технологічних процесів і обладнання;

• впровадження сучасних засобів безпеки, попереджуючих виробничий травматизм, створення та забезпечення санітарно-гігієничних умов, попереджуючих виникнення профзахворювань, а також прийняття мір по полегшенню й оздоровленню умов праці шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації і автоматизації виробництва, виконання вимог ергономіки, зниження й усунення запиленості і загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, різних видів випромінювань та ін..

• забезпечення робітників спецодягом, взуттям і засобами індивідуального і колективного захисту, відповідаючи вимогам нормативно-правових актів з охорони праці, а також миючими та знезаражуючими засобами;

• виконання заходів щодо збереження здоров′я і працездатності робітників (видача молока, лікувально-профілактичного харчування, забезпечення газованою водою робітників гарячих цехів, спеціальні перерви в роботі окремим категоріям працюючих, обов’язкові медичні огляди при прийомі на роботу та під час трудової діяльності, обмеження при використанні праці жінок та молоді відповідно з порядком, який установлено КЗОТ та іншими нормативно-правовими актами);

▪ визначні пільги окремим категоріям робітників і щорічні відпустки усім працюючим;

▪ систематичного проведення інструктажу з техніки безпеки і протипожежного захисту, організації навчання, перекваліфікації і підвищення професійної підготовки робітників як з відривом, так і без відрива від виробництва.

Виконання викладених вимог у повному обсязі створює добрі умови з організації та забезпечення стійкої роботи підприємства у НС.

Підготовка об’єкта господарської діяльності до стійкої роботи у НС проводиться завчасно шляхом виконання інженерно- технічних заходів (ІТЗ), які направлені на попередження або максимальне зниження впливу будь якого стихійного лиха, аварій і катастроф.

Інженерно-технічні заходи передбачають:

▪ підвищення стійкості будинків і споруд;

▪ захист технологічного обладнання і інженерних комунікацій;

▪ попередження і зменшення ризику виникнення аварій на потенційно небезпечних об’єктах.

Підвищення стійкості будинків і споруд досягається улаштуванням каркасів, рам, підкосів, контрфорсів, опір ,які зменшують проліт конструкцій, що несуть, а також використанням міцніших конструкцій.

Низькі одноповерхові, напівпоглиблені споруди для підвищення їх міцності частково обваловуються грунтом, додатковою кладкою з цеглини, або іншими будівельними матеріалами. Високі споруди (труби, вишки, башти, колони та ін.) закріплюються розтяжками. При визначенні ІТЗ з підвищення стійкості будинків і споруд необхідно звертати увагу на найбільш уразливі елементи: дахи, віконні, дверні отвори, карнизи, горища, воздухозабори системи вентиляції, устаткування крану, підйомно-транспортні, повітряні лінії електропередач і зв'язку, допоміжні споруди (альтанки павільйони, обгороджування і т.п.).

Захист легко запальних ємкостей для зберігання рідини та НХР може здійснюватися створенням підземних сховищ, заглибленням їх у грунт або обвалуванням, а збільшення технічної потужності ємкостей – встановленням ребер жорсткості. При обвалуванні висота земляного валу розраховується на утримання повного об’єму рідини, яка витікає із зруйнованої ємкості.

Захист технологічного обладнання та інженерних комунікацій необхідна, якщо:

• якщо обладнання спроможне при зруйнуванні основної частини підприємства випускати особливо важливу продукцію;

• обладнання є унікальним, тому його треба захищати та зберігати для подальшого використання.

Захист обладнання входе у загальний комплекс ІТЗ з підвищення стійкості роботи об’єкту. Щоб уникнути ушкодження обладнання уламками поруйнованих конструкцій споруд, треба раціонально комплектувати і розміщувати його.

При реконструкції і розширенні промислових об’єктів необхідно передбачати:

• розміщення важкого обладнання на перших поверхах будівель;

• міцне закріплення станків на фундаментах;

• розміщення найбільш цінного та хиткого до ударів обладнання у будівлях підвищеної міцності або у будівлях павільйонного типу, які мають полегшені і важко спалимі конструкції, що захищають.

Треба створювати запаси найбільш уразливих вузлів технологічного обладнання (пультів управління, секцій конвеєрів, електрообладнання та ін.), а також виготовляють захисні конструкції (кожухи, навіси, шатри, козирки та ін.), для захисту обладнання при руйнуванні конструкцій будівель.

Для підвищення стійкості функціонування інженерних комунікацій (технологічних трубопроводів різного призначення) необхідно їх проводити у захисних колекторах, виготовлених з чорного, кольорового металу, склопластику, кераміки або пластмас.

На трубопроводах по яким транспортуються пожежо-вибухонебезпечні і сильнодіючі отруйні речовини, слід встановити автоматичні вимикаючі пристрої , клапани – відсікачі, які у випадку пошкодження та руйнування перекривають ділянки, які вийшли з строю і локалізують можливі аварії.

Попередження та зменшення ризику виникнення НС на потенціально- небезпечних об’єктах:

• винос за межу території об’єкта і заглиблення сховищ для вогненебезпечних, вибухонебезпечних і сильнодіючих отруйних речовин;

• встановлення у вибухонебезпечних приміщеннях пристроїв, локалізуючи дії вибуху (проти вибухових клапанів, вишибних панелей, самовідкривних вікон і фрамуг);

• заглиблення або надійне закріплення ємкостей для збереження і приготування хімікатів, а також установка автоматичних відключних пристроїв в системі подавання;

• створення запасу нейтралізуючих речовин у цехах, де використовуються ОХР;

• упровадження у цехах автоматичної сигналізації.

Для підвищення протипожежної стійкості об’єкта повинні проводитися протипожежні та профілактичні заходи, як до запобігання пожеж, так і до створення умов, які утруднюють розповсюдження вогню, та полегшують боротьбу з ним.

Територію об’єкта треба регулярно очищати від тимчасових споруд, які можуть горіти та пожежонебезпечного сміття. Для підвищення вогнестійкості дерев’яних конструкцій використовуються вогнезахисті пофарбування, обмазки, просочення. Пофарбування виробляється фарбою світлих тонів. Як захисні покриття використовуються вогнестійкі фарби, а також білення, що відображають світле випромінювання, для відкритих дерев’яних конструкцій використовуються також вапняна або суперфосфатна обмазка, глина. Для гасіння пожеж на об'єкті споруджуються водоймища, обладнуються під'їзди до них.

Таким чином, організаційні і інженерно-технічні заходи втілюються комплексно, з охватом усіх питань, від яких залежить безаварійна робота об’єктів, з урахуванням їх виробничих і територіальних особливостей, з притягненням усіх ланок управління промислової діяльності. Попередити НС техногенного походження дешевше, ніж ліквідувати їх наслідки.