Види діяльності та завдання для поточного контролю пункту 1.1.1. Навчального елементу 1.1.

I. Обговорення проблемних питань.

1. Визначте зміст освіти в Острозькій академії.

2.Якими були соціально-політичні передумови відкриття університету у Києві,його структура і факультети.

3. Проаналізуйте організаційні заходи першого уряду України – Генерального Секретаріату, спрямовані на розбудову української школи. Яке значення в цьому контексті мав рух у містах України за створення українських народних університетів (Київ, Кам’янець-Подільський, Полтава).

4. Політичне тло, в якому розпочиналась і завершувалась політика українізації в галузі освіти в Україні в період 20-х років.

5. Тоталітаризм – ворог національної культури.

6. Які основні шляхи реформування вищої освіти в Україні.

7. Ступенева система освіти і навчання незалежної України

8. Методологічні засади формування освітнього правового поля України.

II. Робота в групах

1. На основі аналізу

2/

3/

III. Тестування

IV./ Індивідуальна самостійна робота.

V. Письмова домашня робота

VI. Самостійна словникова робота

На основі опрацювання довідкової літератури занотуйте у власний словник значення таких понять: «академія», «будинки мудрості», «духовна семінарія», «елінська епоха»,, «ефебія», «колегіум», «коледж», «ліцей», «магістратура», «мантавра», «медресе», «мусеум» «освітньо-виховні системи»

VII. Індивідуальна науково-дослідна робота

1.Складіть опорний конспект-схему «Історія становлення та розвитку вищої освіти України».

2. Підготуйте повідомлення «Видатні вихованці Києво-Могилянської академії»

3.Напишіть реферат на тему: «Особливості розвитку системи освіти України в контексті загальноєвропейського і освітньо-правового простору (друга половина XX – початок XXI ст.)»

4.Підготуйте наукове повідомлення «Передумови створення Києво-Могилянської колегії, особливості її структури та навчальних планів».

5. Складіть бібліографічний довідник до теми «Історія створення та розвитку вищої школи »

VIII.Завдання для роздумів

1.

2.

3. Спираючись на думку Цицерона: «Історія – це свідок минулого, світло істини, жива пам’ять, вчитель життя, вісник давнини» обґрунтуйте передісторію виникнення та актуальність педагогіки вищої коли, як теорії та практики

1. 1. 2. Поняття педагогіки вищої школи

Педагогічна галузь людських знань є, мабуть, чи не однією з найстаріших і по суті, невіддільна від розвитку суспільства. Що більше розвивалося і удосконалювалося виробництво, то важливішого значення набувала спеціальна підготовка підростаючого покоління до життя, то гострішою ставала необхідність у його соціально організованому вихованні. Ставало дедалі очевиднішим, що лише за допомогою навчання і виховання може перетворити загальнолюдську природу так, щоб людина оволоділа уміннями і навичками в певній галузі праці й була пристосована до виконання відповідних функцій у сфері матеріального чи духовного виробництва. Освіта і виховання, таким чином, перетворилися на об’єктивну потребу суспільства і стали однією з найважливіших передумов його розвитку.

Педагогічна галузь знань, як, до речі, і знання в інших сферах життя і виробництва, спочатку опрацьовувалася в надрах філософії. Педагогіка до початку XVII ст. залишалася частиною філософії. Між іншим, і сьогодні всі більш-менш значні філософи так чи інакше розробляють проблеми виховання, що говорить про винятково важливе соціальне і наукове значення цих проблем. Як особлива наука педагогіка вперше була виділена із системи філософських знань на початку XVII ст. англійським філософом Ф.Беконом.

У сучасному суспільстві безперечно визнається висока конструктивна роль педагогічної теорії і практики в розвитку всіх сфер суспільного буття. Педагогіка все частіше розглядається як засіб соціального проектування і створення нового суспільства, окремих його сфер за допомогою відповідної навчально-виховної діяльності з формування нових зразків знань, мислення і почуттів, форм індивідуальної і суспільної поведінки. Відповідно до цього процесу традиційне розуміння педагогіки як теорії і практики навчання і виховання дітей з метою підготовки їх до дорослого життя змінюється визначенням її як теорії і практики навчання і виховання людини на всіх етапах її вікового існування.

У процесі розвитку нових знань, розширення сфери проникнення педагогіки в реальне життя, виникнення нових проблем і потреб суспільства спостерігаються тенденції її диференціації і спеціалізації, тобто розподілу основної педагогічної науки на окремі самостійні галузі – дошкільна педагогіка, педагогіка середньої освіти, спеціальна педагогіка, професійна педагогіка, історія педагогіки та ін. До таких належить і педагогіка вищої школи – відносно молода наука. Окремі її частини і складові з’явилися з розвитком перших вищих навчальних закладів в історії суспільства, але більш чи менш чітка система поглядів і дій вона формувалася протягом останнього століття.

Педагогіка вищої школи розглядається як галузь загальної педагогіки. Загальновизнано педагогіка – одна з численних наук, предметом вивчення яких є людина, її формування як фахівця у спеціально створених умовах цілеспрямованого впливу на неї. Систему педагогічних наук визначають за різними ознаками, хоча частоти поділу при цьому дотримуються незавжди.

Об’єкт дослідження педагогіки давно вже не пов’язують з періодом дитинства і ранньої юності людини.

Згадані вище та й інші, що ? і розвиваються галузі науково-педагогічного знання у своїй сукупності відбивають закономірності функціонування різних навчально-виховних і освітніх установ системи народної освіти, починаючи від дитячих ясел і садків і закінчуючи різними профілями університетських наукових знань для трудящих, курсами підвищення кваліфікації тощо.

Все вищесказане свідчить: з розвитком і уточненням завдань виховання дітей і дорослих відбувається інтенсивний розвиток науково-педагогічного знання вшир. Варто зауважити, що на цьому грунті здійснюється не тільки подальша диференціація, а й інтеграція науково-педагогічного знання. Відбувається також інтенсивний розвиток педагогіки (як і інших наук) вглиб. Це одна з характерних тенденцій сучасної педагогічної науки, яка є причиною постійного перегляду численних педагогічних концепцій, змісту і структури її категоріального апарату. Науово-педагогічне пізнання активно просувається від зовнішніх властивостей виховання, навчання й освіти до аналізу того, що зумовлює ці властивості.

Виняткового значення набуває розробка категорій зовнішнього і внутрішнього, форми і змісту, явища і сутності, випадковості і необхідності, закону і закономірностей стосовно педагогічного процесу. За таких умов виникла необхідність перегляду обсягу поняття «загальна педагогіка». Ще донедавна це поняття пов’язувалося лише з вивченням закономірностей виховання підростаючого покоління будь-якого віку. Нині дедалі більше поширюється думка, згідно з якою сучасна загальна педагогіка – це наука виховання людини, адже за сучасних умов, окремі узагальнення досвіду навчання і виховання підростаючого покоління, педагогіка стала вивчати також виховання і освіту дорослих.

Увага науковців до проблеми педагогіки вищої школи, її сутності та з’ясування сфери впливу відновилася й набула особливої актуальності у контексті кардинальних суспільних трансформацій останнього десятиріччя XX століття, коли в українському суспільстві, як і в інших пострадянських країнах, очевидними стали численні й різноманітні проблеми вищої освіти.

У педагогічній думці активізувалися спроби теоретично обґрунтувати поняття педагогіки вищої школи; наукова література пропонує різноманітні, здебільшого неоднозначні його тлумачення.

Так, Т.Туркот, трактує педагогіку вищої школи, як науку яка досліджує закономірності навчання і виховання студентів у вищій школі, їх наукову і професійну підготовку, як фахівців вищої кваліфікації відповідно до вимог держави [??, с. 24][Туркот Т.І. педагогіка Вищої школи: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Кондор, 2011. – 628 с.]. З.Курлянд педагогікою вищої школи називає науку, про навчання та виховання студентів, формування особистості спеціаліста вищої кваліфікації [??, с. 7] [].

Отже, педагогіка вищої школи — це наука про закономірності навчання і виховання студентів, а також їх наукову і професійну підготовку як спеціалістів відповідно до вимог держави. Предмет науки завжди конкретизується в її меті і завданнях.

5. Педагогіка вищої школи є однією з галузей педагогіки, науки про

виховання, навчання і освіту молоді і дорослих. Об’єктом дослідження

педагогіки вищої школи є педагогічна система вищої освіти. Поняття

“педагогічна система” введене в педагогіку Н.В. Кузьміною.

Вітвицька С.С.

Основи педагогіки вищої школи: Підручник за модульно-

рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – Київ:

Центр навчальної літератури, 2006.– 384 с.

Отже, педагогіка вищої школи — це наука про закономірності навчання і виховання студентів, а також їх наукову і професійну підготовку як спеціалістів відповідно до вимог держави.

1. Педагогіка вищої школи — галузь педагогічної науки, яка вивчав педагогічні закономірності й засоби організації та здійснення освітнього процесу (самоосвіти), навчання, виховання (самовиховання), розвитку (саморозвитку) і професійної підготовки студентів (слухачів) до певного виду діяльності й суспільного життя.

Ортинський В.Л Видавництво 2009 р.

Ортинський В. Л. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.]/

В. Л. Ортинський – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 472 с.– ISBN 978-966-364-820-0

Останнім часом педагогіку вищої школи намагаються ототожнювати з андрагогікою чи антропологією. Думається, це штучний підхід. Якщо андрагогіка займається проблемами освіти дорослої людини взагалі, то функціонування педагогіки вищої школи обмежене рамками вищого навчального закладу.

Педагогіка вищої школи

Навчальний посібник / Кузьмінський А.І. - К.: Знання, 2005.- 486 c.

3. Педагогіка вищої школи с однією з галузей педагогіки, науки про виховання, навчання і освіту молоді і дорослих.

4. У плеяді педагогічних наук вагоме місце посідає педагогіка вищої школи, яка досліджує закономірності навчання і виховання студентів у вищій школі, їх наукову і професійну підготовку як фахівців вищої кваліфікації відповідно до вимог держави. Туркот Т.I.

Педагогіка вищої школи є теоретичною і прикладною наукою. Як теоретична наука вона відображає причинно-наслідкові відношення і зв'язки у вихованні, навчанні і науковій підготовці майбутніх спеціалістів. Така теорія являє собою систему ідей, що слугують обґрунтуванням і керівництвом до дії. А також показує раціональні шляхи, спрямовує роботу вищої школи у бік бажаної мети, виявляє таку систему дій, яка найкращим чином задовольняла і відповідала б поставленим цілям.

Як практична наука педагогіка вищої школи вказує на застосування теоретичних положень, шляхів реалізації законів і закономірностей, принципів у практичній діяльності педагогічних працівників.

Педагогика и психология высшей школы ( в вопросах и ответах)/ .-сост.Кудерская Т.В. - 'Краматорск. -ДДМА.-2012 .- 30с.

3. Педагогіка вищої школи с однією з галузей педагогіки, науки про виховання, навчання і освіту молоді і дорослих. Об'єктом дослідження педагогіки вищої школи є педагогічна система вищої освіти. Поняття «педагогічна система» введене в педагогіку Н.В.Кузьміною.

Педагогічні системи різняться між собою за педагогічною метою, змістом навчання, контингентом вихованців, кваліфікацією педагогів, формами, способами керівництва процесами діяльності вихованців, результатами. Проте всі системи реалізують єдину мету, яка визначена державою, суспільством. Педагогіка вищої школи, як і кожна наука, має свій предмет дослідження.

Можна й далі продовжувати перелік різноманітних дефініцій педагогіки вищої школи, що є неминучим наслідком намагань, з’ясувати цей феномен. Узагальнюючи вказані підходи вітчизняних і зарубіжних учених педагогіку вищої школи розуміють:

по-перше, як науку, яка акумулює знання про педагогічне регулювання відносин особистості учасника навчально-виховного процесу й вищого навчального закладу, упродовж навчання, вивчає педагогічні наслідки впливу освітнього середовища вищого навчального закладу на життя студента на різних вікових етапах;

по-друге, як сферу практичної діяльності – вона розробляє і втілює навчально-виховні системи вищих навчальних закладів, програми, методи, засоби здійснення розвитку вищих навчальних закладів й учасників навчально-виховного процесу.

ПЕРЕВІРТЕ СВОЇ ЗНАННЯ

ТЕРМІНИ ІЗ ГЛОСАРІЮ

Акумуляція – збирання, нагромадження, зосередження чого-небудь.

Вищий навчальний заклад – освітня та освітньо-наукова установа, яка має статус юридичної особи й реалізує професійні освітні програми вищої професійної освіти згідно з законом «Про освіту» іншими законодавчими актами України, своїм статутом. За організаційно-правовими формами можуть створюватися державні, муніципальні, недержавні (приватні, громадських і релігійних організацій) вищі навчальні заклади.

Вплив – дія, яку певна особа чи предмет або явище виявляє стосовно іншої особи чи предмета, тиск, діяння.

Галузь – певна ділянка виробн - ицтва, науки і т.ін.

Дефініція – стисле логічне визначення, яке містить у собі найістотніші ознаки визначуваного поняття.

Дидактика – галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти, навчання, а також виховання у процесі навчання..

Загальна педагогіка – галузь педагогіки, що досліджує теоретичні та практичні проблеми виховання, навчання і освіти, досліджує проблеми навчально-виховного процесу.

Закономірності навчання – теоретична основа існування явищ об’єктивної дійсності, регулювання ефективного перебігу певного процесу, практичної діяльності людини. Є теоретичною базою для розробки й обґрунтування способів дій і поведінки людини на рівні принципів, правил, вимог, традицій.

Педагогіка – соціальна наука, яка об’єднує, інтегрує, синтезує дані всіх природничих і соціальних наук, по’язаних з формуванням людини.

Регулювати – упорядковувати що-небудь, керувати чимось, підкоряючи його відповідним правилам, певній системі

Феномен – 1. Рідкісне, незвичайне, виняткове явище. … 3. Явище, єдине в своєму роді, взяте в його цілісності, єдності з його сутністю й дане нам у досвіді, сприйняте органами чуттів.

САМОСТІЙНА СЛОВНИКОВА РОБОТА

На основі опрацювання довідкової літератури занотуйте у власний словник значення таких понять: «соціально організоване виховання», «педагогічна галузь знань», «навчально-виховні системи»