1.2.5. Методологія педагогіки вищої школи у світлі сучасної парадигми науки

Методологія педагогіки вищої школи одержує постійний заряд від мінливого суспільства, усієї сфери духовного життя суспільства, нового стилю мислення, що вступає в дію, методологічної озброєності інших наук. Усі ці компоненти проходять через свідомість індивідів-творців – учених і величезної кількості практиків, зайнятих на повсякденному рівні реалізацією цих рефлексивних положень із приводу змін та добору їх для розвитку всієї освітньої системи людства і її підсистеми – вищої школи.

На характері нового мислення істотно відбилося виникнення особливої галузі науки – сенергетики, що займається вивченням складних систем, їхньої природи і розвитку. З її появою в усіх галузях наукового знання поширюються такі поняття як самоорганізація, нестійкість, хаос, не лінійність, складність та ін. Синергетика має міждисциплінарний характер, тому що вона не має власних об’єктів дослідження, а застосовує свої моделі, образні описи, поняття до об’єктів інших наук. Отже, об’єкти описуються ніби з різних сторін, у різних мовних системах. Це розширює інформацію про об’єкти, дозволяє глибше зрозуміти зв’язки, закономірності їхнього розвитку, дає нове їхнє бачення і новий погляд на довкілля.

Синергетика виступає як новий підхід до дослідження об’єктів, виконує роль парадигми сучасного знання Парадигмою прийнято називати певну систему знань, методологію чи теорію, до яких входять «визнанні всіма наукові досягнення, що протягом певного часу дають модель постановки проблем та їх рішень». Отже, парадигма в дії виступає як метод наукового пізнання.

Сьогодні синергетичний метод, синергетичний підхід мають загальнонауковий характер, оскільки в усіх складних системах, що розкриваються, виявляє себе властивість синергії. Це означає, що розвиток цих систем протікає як самоорганізація або структурна перебудова, удосконалення зв’язків і якісні зміни відбуваються за рахунок взаємодії між собою компонентів, підсистем, елементів і частин цілого. Ці зміни на різних рівнях (у параметрах систем) можуть бути виявлені, обміряні й осмислені як закономірності системних перетворень і загального емоційного процесу.

Синергетика породжена самою логікою розвитку науки, вона виражає інтегративний характер наукового знання, виявляє споріднення живої і неживої природи, соціальної сфери. Синегетика розкриває «людиномірність» усієї науки, служить мостом у синтезі, що намітився, гуманітарного природничонаукового знання, ще і ще раз підкреслює цілісність системи «природа - людина». Синергетика розкриває характерний для всього нового мислення холізм (ціле) чи холі стичний принцип сприйняття світу і кожного з його складових у їхній цілісності. Синергетика розкриває механізм утворення цілісності, її трансформації та розвитку через взаємовплив і єдність різноманітних складових елементів.

Які ж зміни в методології педагогіки вищої школи виявляються сьогодні у світлі синергетичної парадиги?

Холізм педагогічної думки, насамперед, і це треба підкреслити, звернений на саму систему освіти. система освіти в суспільстві виступає як єдине ціле з загальною соціально значущою метою, і вища школа постає як її сполучна ланка. Водночас, істотно змістилися акценти методологічного аналізу цієї системи. Сьогодні дослідників займає не стільки проблема стикування освітніх рівнів і організацій проміжних форм підготовки учнів для переходу з одного щабля на інший, скільки функціональна спрямованість дії всієї системи для виконання головних завдань – формування освіченої людини, підготовка її до повноцінної соціальної активності в усіх її проявах та забезпечення в такий спосіб трансляції культури в нове покоління, так само як і включення кожного індивіда в цю культуру. Важливо, що тут проглядаються не просто щаблі, а рівні цілої системи, і синергетичне бачення дозволяє розглядати вищу школу не просто як вищу сходинку, а як рівень, як керуючий параметр усієї системи. Це значно піднімає статус вищої освіти, з її головною соціальною функцією підготовки індивіда як професіонала вищої кваліфікації і як представника інтелектуальної еліти суспільства. Синергетичний принцип «кругової причинності» дозволяє при цьому чітко відстежувати керуючий вплив вищого рівня освіти на нижчі та залежність цього вищого, у свою чергу, від нижчих. Крім того, сенергетика дозволяє розглядати систему освіти як об’єкт, що проходить етап становлення і підводить педагогіку вищої школи до ідеї безперервної освіти, що робить актуальними завдання розвитку післявузівської освіти: по-перше, багатоваріантної вузівської моделі, і, по-друге, багатоетапності самого навчального процесу на рівні вищої школи (бакалавр-спеціаліст, магістр, аспірант і т.ін.).

Синергетичний підхід забезпечує можливість ліквідувати протистояння технічної, природничонаукової і гуманітарної освіти та фундаменталізацію змісту всього навчального процесу вищої школи через систему університетів. Цілісність поблем загальної освіти і вищої освіти особливо обумовлена загальною тенденцією інтернаціоналізації розвитку кожної країни і посилення між культурних зв’язків людства.

Навчальний елемент 1.3