
- •В.Є.Берека педагогіка вищої школи: модульна технологія навчального курсу
- •Передмова
- •Поради користувачу цього навчального посібника
- •Змістовий модуль 1 основи педагогіки вищої школи короткий виклад змістового модулю 1
- •Педагогіка вищої школи як самостійна галузь педагогічного знання
- •1. 1. 1. Передісторія виникнення педагогіки вищої школи
- •Види діяльності та завдання для поточного контролю пункту 1.1.1. Навчального елементу 1.1.
- •I. Обговорення проблемних питань.
- •VIII.Завдання для роздумів
- •1. 1. 2. Поняття педагогіки вищої школи
- •Види діяльності та завдання для поточного контролю пункту 1.1.2. Навчального елементу 1.1.
- •I. Обговорення проблемних питань.
- •VIII.Завдання для роздумів
- •1. 1. 3. Об’єкт і предмет педагогіки вищої школи
- •Види діяльності та завдання для поточного контролю пункту 1.1.3. Навчального елементу 1.1.
- •I. Обговорення проблемних питань.
- •VIII.Завдання для роздумів
- •1. 1. 4. Педагогіка вищої школи в структурі педагогічних наук
- •Система педагогічних наук
- •Зв’язок педагогічної науки з іншими науками
- •1. 1. 5. Основні категорії педагогіка вищої школи
- •1. 1. 6. Завдання, функції педагогіки вищої школи
- •Методологічні аспекти педагогіки вищої школи
- •1. 2. 1. Загальні поняття методології
- •1.2.2. Загальна методологія
- •1.2.3. Загальнонаукова методологія
- •1.2.4. Окрема наукова методологія
- •1.2.5. Методологія педагогіки вищої школи у світлі сучасної парадигми науки
- •Основи наукового педагогічного дослідження
- •1.3.1. Поняття педагогічного дослідження
- •1.3.2. Методологія педагогічного дослідження
- •1.3.3. Методологічні принципи педагогічного дослідження
- •1.3.4. Методи наукового педагогічного дослідження
- •1.3.5. Основні вимоги до педагогічного дослідження
- •I. Обговорення проблемних питань
- •II. Робота в групах.
- •III. Тестування
- •2.1.1. Дидактика як складова педагогічного знання
- •2.1.2. Об’єкт, предмет і завдання дидактики
- •2.1.4. Теоретико-методичний апарат дидактики вищої школи
- •2.1.5. Загальнодидактичні принципи теорії навчання у вищій школі
- •Структура та особливості навчального процесу у вищій школі
- •2.2.1.Зміст професійної освіти у вищій школі
- •2.2.2.Завдання освіти, виховання і розвитку особистості студента вищої школи
- •2.2.3. Болонський процес і перспективи розвитку вищої освіти в Україні
- •2.2.4.Показники якості навчання у вищій школі
- •Мета, зміст та організація навчального процесу у вищій школі
- •2.3.1. Методи організації навчального процесу у вищій школі.
- •Види діяльності викладачів і студентів під час проблемної лекції та проблемного семінару
- •Структура проблемної лекції
- •2.3.3. Організаційні форми роботи у вищих навчальних закладів.
- •2.3.4. Комплексні форми організації навчання.
- •2.3.6. Педагогічна і виробнича практика студентів.
- •2.3.7. Самостійна робота студентів.
- •Питання для самоконтролю
- •Змістовий модуль 3 технології та методи навчання в сучасній вищій школі короткий виклад змістового модулю 3
- •Традиційні форми та методи навчання у вищій школі
- •4.1.1.Психолого-педагогічні вимоги до викладача вищої школи
- •4.1.2. Педагогічна компетентність викладача вищого навчального закладу
- •4.1.3. Забезпечення результативності навчально-пізнавальної діяльності студентів
- •4.1.4. Педагогічна культура викладача внз
- •Складові успішної діяльності викладача вищого навчального закладу
- •4.2.1 Педагогічний професіоналізм діяльності викладача.
- •4.2.2 Педагогічна творчість та її особливості.
- •4.2.3. Професіоналізм особистості викладача.
- •4.2.4 Авторитет викладача.
- •5.1.1 Мета і завдання виховання у вищому навчальному закладі.
- •Основні напрями виховання студентів у процесі навчальної та позанавчальної діяльності
- •Роль та функції куратора студентської групи
- •Питання для самоперевірки
- •4.1. Мета і завдання виховання у вищому навчальному закладі.
- •Основні напрями виховання студентів у процесі навчальної та позанавчальної діяльності
- •Роль та функції куратора студентської групи
- •Питання для самоперевірки
1.2.5. Методологія педагогіки вищої школи у світлі сучасної парадигми науки
Методологія педагогіки вищої школи одержує постійний заряд від мінливого суспільства, усієї сфери духовного життя суспільства, нового стилю мислення, що вступає в дію, методологічної озброєності інших наук. Усі ці компоненти проходять через свідомість індивідів-творців – учених і величезної кількості практиків, зайнятих на повсякденному рівні реалізацією цих рефлексивних положень із приводу змін та добору їх для розвитку всієї освітньої системи людства і її підсистеми – вищої школи.
На характері нового мислення істотно відбилося виникнення особливої галузі науки – сенергетики, що займається вивченням складних систем, їхньої природи і розвитку. З її появою в усіх галузях наукового знання поширюються такі поняття як самоорганізація, нестійкість, хаос, не лінійність, складність та ін. Синергетика має міждисциплінарний характер, тому що вона не має власних об’єктів дослідження, а застосовує свої моделі, образні описи, поняття до об’єктів інших наук. Отже, об’єкти описуються ніби з різних сторін, у різних мовних системах. Це розширює інформацію про об’єкти, дозволяє глибше зрозуміти зв’язки, закономірності їхнього розвитку, дає нове їхнє бачення і новий погляд на довкілля.
Синергетика виступає як новий підхід до дослідження об’єктів, виконує роль парадигми сучасного знання Парадигмою прийнято називати певну систему знань, методологію чи теорію, до яких входять «визнанні всіма наукові досягнення, що протягом певного часу дають модель постановки проблем та їх рішень». Отже, парадигма в дії виступає як метод наукового пізнання.
Сьогодні синергетичний метод, синергетичний підхід мають загальнонауковий характер, оскільки в усіх складних системах, що розкриваються, виявляє себе властивість синергії. Це означає, що розвиток цих систем протікає як самоорганізація або структурна перебудова, удосконалення зв’язків і якісні зміни відбуваються за рахунок взаємодії між собою компонентів, підсистем, елементів і частин цілого. Ці зміни на різних рівнях (у параметрах систем) можуть бути виявлені, обміряні й осмислені як закономірності системних перетворень і загального емоційного процесу.
Синергетика породжена самою логікою розвитку науки, вона виражає інтегративний характер наукового знання, виявляє споріднення живої і неживої природи, соціальної сфери. Синегетика розкриває «людиномірність» усієї науки, служить мостом у синтезі, що намітився, гуманітарного природничонаукового знання, ще і ще раз підкреслює цілісність системи «природа - людина». Синергетика розкриває характерний для всього нового мислення холізм (ціле) чи холі стичний принцип сприйняття світу і кожного з його складових у їхній цілісності. Синергетика розкриває механізм утворення цілісності, її трансформації та розвитку через взаємовплив і єдність різноманітних складових елементів.
Які ж зміни в методології педагогіки вищої школи виявляються сьогодні у світлі синергетичної парадиги?
Холізм педагогічної думки, насамперед, і це треба підкреслити, звернений на саму систему освіти. система освіти в суспільстві виступає як єдине ціле з загальною соціально значущою метою, і вища школа постає як її сполучна ланка. Водночас, істотно змістилися акценти методологічного аналізу цієї системи. Сьогодні дослідників займає не стільки проблема стикування освітніх рівнів і організацій проміжних форм підготовки учнів для переходу з одного щабля на інший, скільки функціональна спрямованість дії всієї системи для виконання головних завдань – формування освіченої людини, підготовка її до повноцінної соціальної активності в усіх її проявах та забезпечення в такий спосіб трансляції культури в нове покоління, так само як і включення кожного індивіда в цю культуру. Важливо, що тут проглядаються не просто щаблі, а рівні цілої системи, і синергетичне бачення дозволяє розглядати вищу школу не просто як вищу сходинку, а як рівень, як керуючий параметр усієї системи. Це значно піднімає статус вищої освіти, з її головною соціальною функцією підготовки індивіда як професіонала вищої кваліфікації і як представника інтелектуальної еліти суспільства. Синергетичний принцип «кругової причинності» дозволяє при цьому чітко відстежувати керуючий вплив вищого рівня освіти на нижчі та залежність цього вищого, у свою чергу, від нижчих. Крім того, сенергетика дозволяє розглядати систему освіти як об’єкт, що проходить етап становлення і підводить педагогіку вищої школи до ідеї безперервної освіти, що робить актуальними завдання розвитку післявузівської освіти: по-перше, багатоваріантної вузівської моделі, і, по-друге, багатоетапності самого навчального процесу на рівні вищої школи (бакалавр-спеціаліст, магістр, аспірант і т.ін.).
Синергетичний підхід забезпечує можливість ліквідувати протистояння технічної, природничонаукової і гуманітарної освіти та фундаменталізацію змісту всього навчального процесу вищої школи через систему університетів. Цілісність поблем загальної освіти і вищої освіти особливо обумовлена загальною тенденцією інтернаціоналізації розвитку кожної країни і посилення між культурних зв’язків людства.
Навчальний елемент 1.3