- •В.Є.Берека педагогіка вищої школи: модульна технологія навчального курсу
- •Передмова
- •Поради користувачу цього навчального посібника
- •Змістовий модуль 1 основи педагогіки вищої школи короткий виклад змістового модулю 1
- •Педагогіка вищої школи як самостійна галузь педагогічного знання
- •1. 1. 1. Передісторія виникнення педагогіки вищої школи
- •Види діяльності та завдання для поточного контролю пункту 1.1.1. Навчального елементу 1.1.
- •I. Обговорення проблемних питань.
- •VIII.Завдання для роздумів
- •1. 1. 2. Поняття педагогіки вищої школи
- •Види діяльності та завдання для поточного контролю пункту 1.1.2. Навчального елементу 1.1.
- •I. Обговорення проблемних питань.
- •VIII.Завдання для роздумів
- •1. 1. 3. Об’єкт і предмет педагогіки вищої школи
- •Види діяльності та завдання для поточного контролю пункту 1.1.3. Навчального елементу 1.1.
- •I. Обговорення проблемних питань.
- •VIII.Завдання для роздумів
- •1. 1. 4. Педагогіка вищої школи в структурі педагогічних наук
- •Система педагогічних наук
- •Зв’язок педагогічної науки з іншими науками
- •1. 1. 5. Основні категорії педагогіка вищої школи
- •1. 1. 6. Завдання, функції педагогіки вищої школи
- •Методологічні аспекти педагогіки вищої школи
- •1. 2. 1. Загальні поняття методології
- •1.2.2. Загальна методологія
- •1.2.3. Загальнонаукова методологія
- •1.2.4. Окрема наукова методологія
- •1.2.5. Методологія педагогіки вищої школи у світлі сучасної парадигми науки
- •Основи наукового педагогічного дослідження
- •1.3.1. Поняття педагогічного дослідження
- •1.3.2. Методологія педагогічного дослідження
- •1.3.3. Методологічні принципи педагогічного дослідження
- •1.3.4. Методи наукового педагогічного дослідження
- •1.3.5. Основні вимоги до педагогічного дослідження
- •I. Обговорення проблемних питань
- •II. Робота в групах.
- •III. Тестування
- •2.1.1. Дидактика як складова педагогічного знання
- •2.1.2. Об’єкт, предмет і завдання дидактики
- •2.1.4. Теоретико-методичний апарат дидактики вищої школи
- •2.1.5. Загальнодидактичні принципи теорії навчання у вищій школі
- •Структура та особливості навчального процесу у вищій школі
- •2.2.1.Зміст професійної освіти у вищій школі
- •2.2.2.Завдання освіти, виховання і розвитку особистості студента вищої школи
- •2.2.3. Болонський процес і перспективи розвитку вищої освіти в Україні
- •2.2.4.Показники якості навчання у вищій школі
- •Мета, зміст та організація навчального процесу у вищій школі
- •2.3.1. Методи організації навчального процесу у вищій школі.
- •Види діяльності викладачів і студентів під час проблемної лекції та проблемного семінару
- •Структура проблемної лекції
- •2.3.3. Організаційні форми роботи у вищих навчальних закладів.
- •2.3.4. Комплексні форми організації навчання.
- •2.3.6. Педагогічна і виробнича практика студентів.
- •2.3.7. Самостійна робота студентів.
- •Питання для самоконтролю
- •Змістовий модуль 3 технології та методи навчання в сучасній вищій школі короткий виклад змістового модулю 3
- •Традиційні форми та методи навчання у вищій школі
- •4.1.1.Психолого-педагогічні вимоги до викладача вищої школи
- •4.1.2. Педагогічна компетентність викладача вищого навчального закладу
- •4.1.3. Забезпечення результативності навчально-пізнавальної діяльності студентів
- •4.1.4. Педагогічна культура викладача внз
- •Складові успішної діяльності викладача вищого навчального закладу
- •4.2.1 Педагогічний професіоналізм діяльності викладача.
- •4.2.2 Педагогічна творчість та її особливості.
- •4.2.3. Професіоналізм особистості викладача.
- •4.2.4 Авторитет викладача.
- •5.1.1 Мета і завдання виховання у вищому навчальному закладі.
- •Основні напрями виховання студентів у процесі навчальної та позанавчальної діяльності
- •Роль та функції куратора студентської групи
- •Питання для самоперевірки
- •4.1. Мета і завдання виховання у вищому навчальному закладі.
- •Основні напрями виховання студентів у процесі навчальної та позанавчальної діяльності
- •Роль та функції куратора студентської групи
- •Питання для самоперевірки
1.2.2. Загальна методологія
Загальна методологія як вищий рівень - це галузь самої філософії, це філософське вчення про методи пізнання і перетворення дійсності. Природа пізнавального процесу та його результатів, організація когнітивних зусиль дослідників пояснюється тут у світлі найбільш загальних зв’язків і відносин, якими характеризуються всі галузі реального світу, увесь світ у його цілісності.
Категоріальний апарат цього рівня методології – гранично широкі поняття, такі категорії як: причина, наслідок, необхідність, випадковість, можливість, дійсність тощо. Самі ці категорії (як і зв’язки, що ними відбиваються) мають статус загальності, універсальності. Тому загальна методологія виражає передумови всього знання, вихідні начала будь-якої науки – підстави, що задовольняють найвищі вимоги, достовірні і не вимагають доказів у межах самої науки.
Загальна методологія – це спеціальна частина філософії, що виділилася у XX столітті, вона не входить до структури жодної науки. Два інші рівні методології входять у науку як її підструктури. Тут знаходить вираження про методи й інші засоби наукового пізнання, що розглядається вже нефілософськими засобами і складають методологічну самосвідомість науки. Однак, тут слід відзначити, що процеси повсякденного пізнання можуть бути описані вже понятійним апаратом.
1.2.3. Загальнонаукова методологія
Наступний рівень методології – це загальнонаукова методологія. Вона складається з таких прийомів, операцій, методів, які вже описані наукою і застосовуються до всіх галузей наук. більше того, вони обов’язково входять у кожну науку, і ми виявляємо ці розумові феномени у вигляді обов’язкових складових пізнавального процесу, звернених до будь-якої галузі реальності, результатів його знань.
У загальнонауковій методології розглядаються логічні прийоми загального характеру, закладені у фундамент людського мислення: аналіз і синтез, абстрагування й узагальнення, індукція і дедукція, пояснення і розуміння, опис і визначення тут наявні процедури, що складають пізнавальний процес емпіричного рівня, - спостереження з емпіричним описом, експеримент і пояснення, що його завершує, емпірична гіпотеза а також емпіричне узагальнення. Складні комплекси прийомів, включені в побудову теоретичного рівня знання і концептуального каркасу, також мають загальнонауковий характер. Такими є історичний і логічний методи, що вступають у силу при народженні теорії про невідтворені у своєму розвитку об’єкти. Такими ж є методи: системний, кібернетичний, сенергетичний, котрі само породжуються під час дослідження особливо складних об’єктів сучасної науки.
1.2.4. Окрема наукова методологія
У межах окремої наукової методології діють і одержують наукове пояснення власне методи конкретних наук (наприклад, метод спектрального аналізу, електронної мікроскопії, порівняльного аналізу в мовознавстві, описовий і генетичний методи в геології, методи географії, археології тощо.
Оскільки кожна наука відрізняється своїм об’єктом і предметною стороною його вивчення, то й методи конкретних наук, насамперед визначаються властивостями досліджуваних об’єктів і характером завдань їхнього дослідження. Сам комплекс теоретичних знань про об’єкт (чи відомостей про нього на до теоретичному рівні) трансформуються в опис прийомів пізнання цього об’єкта, тобто теорія немов би «перетворюється» на метод, і в структурі науки вибудовується два самостійні блоки знання з різними функціями.
На рівні окремої методології нерідко фігурує опис методики конкретної науки. На відміну від методу, методик має характер прямого звертання до предмета, опису безпосередніх операцій з ним, їхньої алгоритмізації (наприклад, методика лабораторної роботи, методика уроку). Водночас методика такого роду може супроводжуватися обґрунтуванням, отже розмежування, принаймні чіткого, тут не існує.
Окремі наукові методи можуть виступати сполучною ланкою в механізмі інтеграції і диференціації наук. вони можуть набувати застосування на нових, «нічийних» об’єктах, на об’єктах інших наук і при цьому утворювати на суміжних «прикордонних» зонах нові науки. Тут же разом з окремими науковими методами діє весь арсенал загальнонаукової методології, що функціонує у всіх пізнавальних актах, адаптований і модифікований відповідно до конкретних пізнавальних ситуацій.
Як наслідок самим перебігом розвитку науки складається загальне, єдине і цілісне поле науково-пізнавальної діяльності та її багаторівневого методологічного опису. Тут методологія кожної конкретної науки перебуває у взаємовпливі з усім цілим і з кожною його складовою зокрема.