Радянська спадщина

Існуючий розподіл коштів, структура фінансового забезпечення і обмеження на використання коштів – зокрема, на виплату заробітної плати – відбуваються за стандартами, які залишилися Україні у спадщину від радянських часів.

Радянські стандарти стримують ефективне використання обмежених фінансових ресурсів. Використання сьогодні такого способу фінансового забезпечення досліджень для Мінекономіки ставить під загрозу існування дослідницьких інституцій та інфраструктури, призводить до зниження якості досліджень, плинності кадрів і дискваліфікації персоналу.

Радянська влада утримувала Держплан і підвідомчі йому дослідницькі інституції, тому що вони були потрібні для керівництва промисловістю і ідеологічного обґрунтування правильності “обраного курсу”. Ніякого зв’язку з реальним станом економіки, з тенденціями розвитку суспільства, як виявилося пізніше, ці дослідження не мали. Але інших досліджень, які б надавали неупереджену оцінку, аналіз, пропонували альтернативні офіціальному курсу варіанти урядових рішень, не було й не могло бути за радянських часів.

Дослідження, які б попереджали про суспільну небезпеку, політичні ризики, пов’язані з урядовими рішеннями, не можна було проводити за державні гроші. Продукти досліджень мали виправдовувати існуючий режим, тому що інституції, які проводили ці дослідження, існували у плановій економіці в умовах закритого тоталітарного суспільства і були повністю залежними.

Ці інституції були невід’ємною частиною великого господарського комплексу, побудованого як єдина фабрика. Інших інституцій, які могли б виробляти альтернативну наукову продукцію, не було. Дослідник як виконавець робіт для уряду не міг існувати окремо від інституції. За радянських часів не було вибору між виконавцями досліджень і не існувало ринку аналітичних, інформаційних, інтелектуальних послуг.

Міжнародний досвід фінансового забезпечення урядових досліджень

Сьогодні у зв’язку з технічним переозброєнням і зняттям ідеологічних обмежень ринок інтелектуальних послуг розширився за межі країни, і урядові департаменти можуть замовляти дослідження у будь-якій інституції. Інституція, окремий дослідник, якщо вони довели свою спроможність це робити, можуть пропонувати свої аналітичні, інформаційні, інтелектуальні послуги міністерствам і департаментам своєї або інших країн.

У Польщі запроваджено систему організації досліджень, завдяки якій кожен дослідник, який зареєстрував свою тему, електронною поштою надсилає результати своїх досліджень безпосередньо до Комітету наукових досліджень (Komitet Badan Naukowych).

Комітет наукових досліджень – це організація, створена на основі академічних інституцій, яка виконує роль ресурсного центру і фінансується з державного бюджету. Працівники Комітету досліджень координують розробку наукових програм і підготовку пропозицій для уряду і міністерств на підставі результатів досліджень.

Очевидно, що створення і утримання сучасної мережі електронних засобів телекомунікації не під силу одному міністерству. Але у середньо - і довгостроковій перспективі ця мережа, яку використовують різні урядові і недержавні дослідницькі організації, дозволяє набагато ефективніше використовувати бюджетні кошти. Сучасна потужна інфраструктура дозволяє уникнути необхідності утримання багатьох окремих інституцій, які у рамках одного відомства та міжсекторальних зв’язків часто дублюють функції одна одної.