1. Мета й основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийнят­тя рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух гро­шових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обо­в’язковим видом обліку, який веде підприємство. Фінансо­ва, податкова, статистична та інші види звітності, що вико­ристовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності:

обачність — застосування в бухгалтерському обліку ме­тодів оцінки, які мають запобігати заниженню оцінки зо­бов’язань і втрат та завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення — фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні й потенційні наслідки госпо­дарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що ухвалюються на її основі;

автономність — кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від власників, у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відоб­ражатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність — постійне (рік у рік) застосування підприємством обраної облікової політики, зміна якої мож­лива лише у випадках, передбачених національними поло­женнями (стандартами) бухгалтерського обліку, і має бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність — оцінка активів та зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

нарахування та відповідність доходів і витрат — для визначення фінансового результату звітного періоду необ­хідно порівняти доходи цього періоду з витратами, що були здійснені для їх отримання; в цьому разі доходи і витрати відображ уються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності з часу їхнього виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

пріоритет суті перед формою — операції обліковують­ся відповідно до їхньої суті, а не лише згідно з юридичною формою;

історична (фактична) собівартість — пріоритетною є оцінка активів підприємства на основі витрат на їх вироб­ництво та придбання;

єдиний грошовий вимірник — вимірювання та узагаль­нення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій оди­ниці;

періодичність — можливість поділу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Бухгалтерський облік займається не тільки веденням бухгалтерських рахунків, а й включає планування, підготовку бюджетів, контроль і концентрацію уваги керівництва, оцінку, огляд діяльності й аудит. Він здійснюється в масштабах кожної держави. Та найбільш характерним об'єктом його застосування є підприємство - державне, спільне, колективне, приватне, де щоденно відбувається велика кількість господарських операцій, які вносять зміни у склад господарських засобів і їх джерел, за використанням яких необхідний контроль.

Засоби господарства становлять його матеріальну основу. Без знання їх складу, розміщення та джерел утворення неможливо управляти виробництвом. Засоби господарства групуються як за видами й розміщенням, так і за джерелами утворення та за призначенням.

У вітчизняній економічній літературі при визначенні предмета наявні різноманітні підходи, проте найбільш поширені три концепції: кругообігу, процесу розширеного відновлення та фактів господарської діяльності. Конкретизація двох перших на рівні підприємства зводиться, як правило, до того, що найчастіше в традиційній вітчизняній теорії бухгалтерського обліку його предметом вважається стан господарських засобів (майна) підприємства та використання (зміни, факти, процеси) господарських засобів при здійсненні господарської діяльності. Третя концепція пов’язує факти зі змінами у складі господарських засобів та величиною джерел їх формування .

Відтак предметом бухгалтерського обліку є засоби господарства і господарські процеси.

Предметом бухгалтерського обліку є окремі сторони бага­тогранного процесу розширеного відтворення: господарські факти, явища і процеси (операції), що зумовлюють рух господарських засобів, а також джерел їх утворення. Предмет бухгалтерського обліку охоплює весь процес відтворення -тобто виробництво, розподіл, обіг та споживання. Так, на цукровому заводі предметом бухгалтерського обліку є процес виробництва, реалізації цукру тощо; на машинобудівельному підприємстві - процес виробництва машин, обладнання тощо та їх відтворення. Таким чином, предмет бухгалтерського обліку вивчає стан і використання засобів підприємства в процесі господарської діяльності та джерел їх утворення.