2.3. Типологія загроз системі економічної безпеки підприємства та напрями їх мінімізації.

 

З огляду на взаємообумовленість стану безпеки від стану небезпеки підприємства, коли останній значною мірою визначається зовнішніми і внутрішніми загрозами, усвідомлення всієї сукупності джерел походження та безпосередньо типів і видів загроз стає особливо актуальним у контексті їх моніторингу, встановлення ймовірності реалізації, визначення міри впливу на фінансово-економічні результати господарювання та розробки заходів і засобів протидії.

Тут важливо зробити висновок, що передусім загрози економічній безпеці підприємства ідентифікують на:

1)     внутрішні;

2)     зовнішні.

Економічна безпека підприємства є скоріше його внутрішньою характеристикою. Відтак, її потрібно розглядати, по-перше, з точки зору захищеності усіх складових технології бізнес-процесу та, по-друге, з огляду на гарантування виконання бізнес-функцій. Відповідно, кожен етап бізнес-процесу потребує забезпечення безпеки.

Разом з тим, важливим аспектом безпеки є гарантування безпечного виконання усіх функцій управління, напрямів діяльності підприємства, захищеність об’єктів доступу та ресурсного забезпечення суб’єкта господарювання, проходження етапів життєвого циклу підприємства тощо (рис. 2.9).

Щодо зовнішніх загроз, то потрібно зазначити, що кожне підприємство в процесі свого функціонування піддається впливу значної кількості негативних факторів з боку зовнішнього середовища, що суттєво підриває рівень їх життєздатності. Так, недосконалість законодавства, низька купівельна спроможність населення, низький фінансовий стан підприємств галузі, неготовність підприємств до жорсткої конкуренції, великий податковий тиск справляють негативний вплив на діяльність та рівень економічної безпеки.

Політика гарантування безпеки потребує забезпечення надійності та ефективності своїх відносин з постачальниками товарного та матеріально-технічного забезпечення, споживачами, конкурентами та органами державного управління. Тому підприємству необхідно здійснювати постійний моніторинг і реалізовувати превентивні заходи, спрямовані на недопущення настання загроз, що виникають в процесі цих та інших відносин (рис. 2.10).

Забезпечення економічної безпеки підприємства у стратегічній взаємодії з органами державного управління передбачає здійснення постійного моніторингу зовнішнього середовища (зокрема, дій органів державної влади), використання груп «впливу» в органах законодавчої та виконавчої влади; розробку та використання інструментарію надання послуг з політичного маркетингу, консалтингу та паблік рілейшинз, створення та управління іміджем та діловою репутацією підприємства;

 

використання GR-технологій (говермент рілешнз), GR-комунікації, брифінгів, прогнозування розвитку соціально-економічної ситуації та політичних процесів, використання державних грантів, лобіювання. Важливими є також проблеми методологічного та методичного забезпечення управління такою взаємодією для досягнення власних стратегічних інтересів.

 

Рис. 2.10. Ідентифікація зовнішніх загроз економічній безпеці підприємства в межах стратегічної взаємодії горизонтального і вертикального типів [19,с.263]

 

Крім того, потрібно додати, що в межах ідентифікації та аналізу зовнішніх загроз слід особливу увагу звернути на їх походження з таких чинників зовнішнього середовища:

-       інфляція;

-       конкуренція;

-       монополізація ринків;

-       система оподаткування;

-       фінансово-кредитний сектор;

-       демографічна ситуація і соціальна сфера;

-       політика;

-       інвестиції та інновації;

-       купівельна спроможність покупців.

Ефективність фінансово-господарської діяльності кожного підприємства залежить від обсягу збуту його продукції (товарів, робіт, послуг). Фактично, це кінцева точка кожного циклу бізнес-процесу підприємства. Втім, реалізація продукції залежить не лише від ефективності управління її збутом, але й від нівелювання чи мінімізації негативного впливу комерційних загроз. У табл. 2.1 наведено види та особливості комерційних загроз в торгівлі та інших видах діяльності.

Табл. 2.1

Особливості комерційних загроз в торгівлі та інших формах підприємництва

Складові загроз	Особливості загроз в торгівлі	Особливості загроз у інших формах підприємництва
Ризик не реалізації продукції (надання послуг)	Ризик високий (є типовим для торговельних підприємств, оскільки вони беруть на себе ризик зберігання і збуту товарів; органами державного управління можуть запроваджуватися обмеження щодо збуту окремих видів товарів)	Ризик середній (для виробничого підприємництва, яке його, як правило, «перекладає» на торгово-посередницьку ланку); мінімальний (у сфері послуг, оскільки складова собівартості послуги містить менше матеріальних витрат, підприємство сфери послуг менш залежне від зміни ціни)
Ризик втрат при транспортуванні	Ризик високий (через можливі втрати внаслідок псування, зниження якості товарів в процесі транспортування та обігу)	Ризик незначний (у виробництві, оскільки продукція, як правило, реалізується зі складу підприємства); малий (у сфері послуг)
Ризик втрат при прийманні продукції покупцем	Ризик середній	Ризик середній
Ризик неплатоспроможності покупця	Ризик вагомий (для результатів діяльності підприємства, оскільки визначає обсяг його доходу)	Ризик високий (для виробничих підприємств, яким фінансово важко змінити профіль чи вид діяльності); помірний (для сфери послуг, де підприємству дещо фінансово легше змінити види послуг)
Ризик форс-мажорних обставин	Ризик середній (оскільки перелік споживачів продукції торговельного підприємства не є концентрованим)	Ризик високий (для підприємства виробничої форми підприємництва, оскільки може завдати суттєвих фінансових збитків); незначний (у сфері послуг, оскільки перелік контрагентів та клієнтів широкий)
Ризик збільшення витрат комерційної діяльності	Ризик вагомий (через можливе запровадження штрафів, мит непередбачуваних відрахувань)	Ризик вище середнього (для виробничих підприємств через можливу зміну вартості виробничих запасів та тривалий період виробничого циклу); середній (для підприємств сфери послуг)

 

Проблема управління загрозами зводиться не тільки до того, щоб своєчасно відреагувати на загрози, що вже настали, але мінімізувати їх негативні наслідки. Існують такі основні способи усунення або зниження міри негативного впливу загроз:

1)     уникнення загрози (відмова від певної діяльності чи операції);

2)     збереження загрози (формування страхових чи резервних фондів);

3)     підвищення якості роботи у сфері управління підприємством;

4)     передача частини ризику настання загроз іншим особам чи організаціям шляхом хеджування і страхування;

5)     самострахування;

6)     зниження ризику реалізації загрози шляхом диверсифікації діяльності або загроз, лімітування сум витрат на певний вид діяльності чи операції.

Як показує практика, зазвичай, загрози економічній безпеці можуть нівелюватися добре поставленою роботою у сфері управління підприємством. Зокрема у цьому напрямі підприємству доцільно здійснювати бізнес-планування як фінансово-господарської діяльності загалом, так і окремих напрямів, бізнес-процесів, структурних підрозділів, а також залучати зовнішніх фахівців (експертів, консультантів) до виконання тих, чи інших управлінських функцій. Для цього складають таблицю управлінських можливостей підприємства, яка включає інформацію про: перелік функцій управління; якості внутрішнього персоналу, необхідні для виконання відповідних функцій; джерела покриття потреби у відповідному персоналі. Останні поділяються на внутрішні (можуть бути реалізованими шляхом найму відповідного персоналу) та зовнішні (реалізуються через залучення зовнішніх консультантів або навчання (підвищення кваліфікації) власного персоналу).

Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов http://dipplus.com.ua/