2.3. Уживання м'якого знака

1. М'який знак (ь) пишеться в українських словах:

а) після літер на позначення м'яких [д'], [т'], [з'], [с'], [дз'], [ц'], [л'], [н'], що закінчують склад: мідь, мабуть, будьте, призьба, просьба, Лодзь, олівець, березіль, глибінь;

б) після літер на позначення м'яких приголосних перед о в середині складу: утрьох, льон, синьоокий;

в) у суфіксові -ськ- (-зьк-, -цьк-): учнівський, паризький, юнацький, але: ковзкий, боязкий, різкий, в'язкий, плаский, баский (зк, ск не суфікси);

г) у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-,-юсіньк-: рідненький, квітонька, близесенько, добрісінький, гарнюсінький;

ґ) після л перед буквами на позначення приголосних: сильний, вітальня, зухвальство, але: тарілка — тарілці, білка — білченя (лц, лч походять від лк);

д) у родовому відмінку множини іменників жіночого роду та іменників середнього роду на -нн(я), -ц(е): пісень, долонь, світлиць, завдань, віконець;

е) у 3 особі однини і множини дійсного та у 2 особі однини і множини наказового способів дієслів, а також у стягнених формах інфінітива та зворотної частки: котиться, котяться, котись, котіться, котиться.

2. М'який знак (ь) пишеться в іншомовних словах:

а) після д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї, якими позначаються два звуки: портьєра, монпансьє, Мольєр, ньюйорківці, але: увертюра, малярія, нюанс, дюна (я, ю позначають звуки [а], [у] і пом'якшення попередніх приголосних);

б) після л, н перед йо: мільйон, компаньйон, каньйон;

в) відповідно до вимови після л, н перед літерами на позначення приголосних, а також у кінці слова: мольберт, Тянь-Шань (але: алхімія, балкон), гриль, герань (але: акрил, шаблон).

3. М'який знак (ь) не пишеться:

а) після б, п, в, м, ф: дріб, степ, любов, вісім, верф;

б) після ж, ч, ш, щ. упряж, зустріч, пишеш, морщся;

в) після н перед ж, ч, ш, щ і суфіксами -ств-, -ськ-: інженер, кінчик, цвірінчати, менший, гетьманщина, селянство, велетенський, але: неньчин (ненька), бриньчати (бренькіт);

г) після р у кінці складу: Харків, звір, ударте, гіркий, але: Горький;

ґ) після літер, що позначають м'які приголосні, крім л, якщо за ними йдуть інші букви на позначення м'яких приголосних: пісня, радість, пізній;

д) між літерами, що позначають подовжені м'які приголосні: суддя, маззю, відлуння, весілля, роздоріжжя.

2.4. Написання буквосполучень йо, ьо

1. ЙО пишеться для позначення звука сполучення й + о:

а) на початку слова і після голосного: його, район, чийого.

б) після приголосного, переважно на початку складу: бульйон, батальйон, вйокати, курйоз, мільйон, серйозний, Соловйов.

2. ЬО пишеться для позначення м’якості приголосного перед о: льон, сьогодні, сьомий, трьох, цього.

2.5. Спрощення в групах приголосних

На письмі фіксується:

а) випадання [д], [т] у важких для вимови групах приголосних [ждн], [здн], [стн], [стл]: тиждень – на тому тижні, роз'їзд ― роз'їзний, захист ― захисник, стелити ― слати, але зап'ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хворостняк, шістнадцять;

б) випадання [к] у групах приголосних [скн], [зкн]: тріск – тріснути, брязк – брязнути, але виск ― вискнути;

в) випадання [л] у групі приголосних [слн]: мислити – навмисне, ремесло – ремісник.

Зверніть увагу!

Спрощення відбувається у вимові, але не позначається на письмі у прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження (аванпостний, баластний, компостний, контрастний, гігантський, парламентський); у давальному і місцевому відмінках однини іменників жіночого роду (піаністці, оптимістці, аспірантці).