2. Орфографія
2.1. Голосні в коренях слів
1. У складах із буквами на позначення ненаголошених е, и, о пишеться та сама літера, що й під наголосом: зачепити — зачеплений, крижаний — крига, голубка — голуб.
2. У небагатьох дієслівних коренях:
а) о чергується з а (перед суфіксами -а-, -ува-): котити — катати, клонитися — кланятися, кроїти — краяти, перемогти — перемагати, випроводжати — випроваджувати;
б) випадний е чергується з и (перед наголошеним суфіксом -а-): беруть — вибирають, терти — витирати, умерти — вмирати, але: бреду — забрідаю, плету — заплітаю, чекаю — очікую (е невипадний).
3. Пишеться а перед складом з а (я) в деяких словах: гарячий, гаразд, качан, калач, хазяїн, багаття, багато, багатир (= багатій), але: богатир (велетень), слов'янський, монастир, крохмаль, козак, корявий.
4. Пишеться е:
а) у сполученнях -ере-, -еле-: дерево, очерет, селезень, шелестіти;
б) коли е випадний або вставний: справедливий (правда), шевця (швець), вітер (вітру), вересень (вересня);
в) при чергуванні з і: лебедя — лебідь, осені — осінь, погреба — погріб;
5
.
Пишеться и:
а) у сполученнях -ри-, -ли-: тривога, дрижати, бриніти, стриміти, тривати, криниця, кривавий, глитати, але: дрімати, тріщати; у деяких словах и перевіряється наголосом: гриміти — гримнути, тримати — утримувати, блищати — блиск, кришити — крихта;
б) у випадках, коли в рос. словах пишеться и або ы: читати (рос. читать), щипковий (рос. щипковый), кипіти (рос. кипеть), тичинка (рос. тычинка), але: діра (хоч рос. дыра).
6. Пишеться і:
а) на початку слова: імла, іржавіти, індик, іній;
б) при чергуванні з о або е: щічка — щока, щілина — ущелина, жінка — жонатий, вечір — вечора — увечері, зачіпляти — зачепити, зачісувати — зачесати, бджілка — бджола;
в) у тих випадках, коли в російських словах пишеться о або е, ё: дріж (рос. дрожь), горішок (рос. орешек), чіткий (рос. чёткий).
2.2. Уживання апострофа
Апостроф — графічний знак, яким передають на письмі тверду вимову приголосних перед [йа], [йу], [йе], [йі], що на письмі позначаються літерами я, ю, є, ї: м'яч [мйач], в'юн [вйун], кур'єр [курйер], солов'ї [соловйі].
Апостроф уживається перед я, ю, є, ї:
а) після б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає інших літер на позначення приголосних (крім р), які належали б до кореня: п'ятниця, нав'ючити, солом'яний, мереф'янський, у верхів'ї, В'ячеслав, верб'я, черв'як, верф'ю, розм'якшити, але: різдвяний, духмяний (перед в, м стоять літери д, х, що належать до кореня);
б) після р у кінці складу: пір'я, матір'ю, у сузір'ї, подвір'я;
в) після к у слові Лук'ян і похідних від нього: Лук'янович, Лук'яненко, Лук'янченко, Лук'янчук, Лук'янів, Лук'янівка, лук'янівський;
г) після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються літерами на позначення приголосних: роз'їзд, без'ядерний, об'єднати, з'юрмитися, дит’ясла, кон'юнктура, ад'ютант, ін'єкція, Мін'юст (Міністерство юстиції), пів'ящика,
але: пів-Японії (власна назва);
ґ) у словах іншомовного походження після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, а також після р у кінці складу: п'єса, В'єтнам, інтерв'ю, к'ят (грошова одиниця Бірми), Х'юстон, Руж'є, бар'єр та у слові миш'як (запозичення з російської мови).
Апостроф не вживається:
1) перед я, ю, є:
а) коли перед ними стоять інші літери на позначення приголосних (крім р), які належать до кореня: бруквяний, мавпячий, Святослав, Виспянський, але: торф'янистий, стерв'ятник;
б) після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш та після р на початку складу, якщо я, ю, є позначають м'якість попередніх приголосних: бюджет, пюре, ревю, мюзикл, фюзеляж, Гюго, Кюрасао, рюкзак, Поспєлов, рятівник, темрява;
2) перед йо: Муравйов, курйоз, вйокати.