6.8. Прислівник

6.8.1. Загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль

Прислівником називається незмінна самостійна частина мови, що виражає сталу ознаку дії, стану, ознаку іншої ознаки або предмета. Наприклад: А восени шумів-шумів ліс по-осінньому. Знову серце б'ється молодо і дзвінко.

Прислівники найчастіше називають ознаку дії і стану, рідше — ознаку іншої ознаки і ще рідше — ознаку предмета, тому вони в реченні переважно пов'язуються з дієсловами (добре знати, пізно повернутися, дивитися вниз), рідше — з прикметниками (надзвичайно приємний, дуже гіркий, трохи дивний), іншими прислівниками (дуже дешево, занадто довго, далеко попереду) та іменниками (завдання додому, рух прямо, плов по-узбецьки).

До морфологічних ознак прислівників належать:

1. незмінність;

2. типові тільки для прислівників суфікси -о, -е, -ому, -и, -і (тихо, добре, по-нашому, по-людськи, верхи, пішки, сьогодні, увечері);

3. лексична і словотворча співвіднесеність з усіма відмінюваними частинами мови. Наприклад, прислівники тихо, весело, подовгу співвідносяться з прикметниками; удень, восени, угорі — з іменниками; по-моєму, по-своєму — із займенниками; нехотя, перегодя — із дієсловами; уперше, натроє, уп'ятьох — із числівниками.

У реченні прислівники найчастіше виступають у ролі різних обставин. Залежно від значення прислівники бувають обставинами:

а) способу дії. Собаки заскавуліли і кинулися врозтіч. Рівно, тихо шуміло навкруги;

б) міри і ступеня. У повітрі стало нестерпно душно, задихалися і люди, й тварини;

в) місця. Знадвору почувся гамір. Удома, у родині, Іван часто був свідком неспокою і горя;

г) часу. Воно на те й заходилось спочатку. Відтоді й вирощують у нас рибу на рисовому полі;

ґ) причини. Вірьовка була трохи закоротка, він [Григорій] її так потяг спересердя, що вона перервалась посередині. Спросоння не добереш, чи то людина, чи вітерець, чи місяць золотою пучкою стукає в шибки;

д) мети. Навіщо тут вночі блукаєш ти, дитино нерозумна? Йому здавалось, що дерева навмисно заступають дорогу.

Зрідка прислівники можуть пов'язуватися з іменниками і виражати ознаку предмета. Тоді вони виступають у ролі неузгодженого означення. Карлос вибрав шлях направо, Гвідо вибрав шлях наліво, а Бертольд подався просто.

Такі прислівники, як треба, потрібно, шкода, можна, необхідно, жаль, пора, соромно, прикро, слід тощо, виконують роль присудків у безособових реченнях і становлять окрему групу присудкових прислівників. Сором сліз, що ллються від безсилля.

6.8.2. Групи прислівників за значенням

Значення	Розряд	Питання	Приклади
Ознака дії	Способу дії (якісна хар-ка дії, спосіб її виконання)	Як? Яким способом?	Добре, зручно, по-осінньому
	Міри й ступеня (міра або ступінь вияву якісної ознаки)	Якою мірою? Як багато?	Дощенту, трохи, значно
	Місця (місце дії, напрямок)	Де? Куди? Звідки?	Внизу, додому, назад
	Часу (час дії, її протяжність)	Коли? Відколи? Доки?	Сьогодні, завжди, відтоді
	Причини (причина дії)	Чому? З якої причини?	Зопалу, спросоння, чомусь
	Мети (мета дії)	Для чого? З якою метою?	Навмисне, нащо, наперекір
Ознака іншої ознаки (пояснює прикметник, прислівник)	Міри й ступеня дії	Якою мірою? Як багато?	Дуже, надзвичайно, ледве
Ознака предмета (пояснює іменник)	Ознаки	Який? Яка? Яке? Які?	(розмова) наодинці (кава) по-варшавському

6.8.3. Ступені порівняння прислівників

Прислівники способу дії та міри і ступеня на -о, -е, похідні від основ якісних прикметників, можуть утворювати форми вищого і найвищого ступенів порівняння. Наприклад: глибоко ― глибше ― найглибше, пізно ― пізніше ― найпізніше.

Форми ступенів порівняння прислівників утворюються так само, як і в прикметників. Розрізняють просту і складену форми вищого і найвищого ступенів порівняння прислівників.

Проста форма вищого ступеня порівняння утворюється:

а) за допомогою суфіксів -ше, -іше, що супроводжується фонетичною зміною -о на -е (тихо ― тихше ― тихіше, гучно ― гучніше); суфікси -к-, -ок- при утворенні вищого ступеня випадають (широко ― ширше, швидко ― швидше, солодко ― солодше);

б) від різних коренів: погано ― гірше, гарно ― краще, мало ― менше.

При утворенні вищого ступеня порівняння прислівників за допомогою суфікса -ш- відбуваються ті самі зміни приголосних, що й при утворенні прикметників вищого ступеня: кінцевий [с] кореня змінюється на [шч] (буква щ): високо ― вище; кінцеві [г], [ж], [з] кореня і суфікс -ш- змінюються на [жч]: дорого - дорожче, дуже - дужче, низько - нижче.

Значення вищого ступеня може підсилюватися словами багато, далеко, трохи, куди, ще: багато краще, далеко краще, трохи краще, куди краще, ще краще.

Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється додаванням до звичайної форми прикметника слів більш, менш (більш тонко, менш зручно).

Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється від прислівників вищого ступеня за допомогою префікса най-: наймиліше, найшвидше, найчастіше. Для підсилення значення найвищого ступеня вживаються префікси що-, як-, (щояк-): щонайкраще, якнайглибше, щоякнайменше.

Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється поєднанням простої форми прислівника зі словами найбільш, найменш: найбільш часто, найменш глибоко.

Українській мові властиві прості форми ступенів порівняння прислівників, складені форми зустрічаються рідше, переважно в науковому та діловому стилях.

6.8.5. Одна і дві букви н у прислівниках

У прислівниках пишеться стільки н, скільки їх було в прикметниках та дієприкметниках, від яких вони утворені: рясний ― рясно, пташиний ― по-пташиному, ранній ― зрання, сонний ― спросоння, страшенний ― страшенно, нескінченний ― нескінченно, нежданий ― неждано, обмежений ― обмежено.

Дві букви н пишуться також у прислівниках попідвіконню, попідтинню.

6.8.6. Не і ні з прислівниками

1. Не виступає в ролі префікса і пишеться разом:

а) якщо прислівник без не не вживається: невдовзі, неминуче, неподалік;

б) якщо прислівник з не можна замінити словом, близьким за змістом: неактивно (= пасивно), негуманно (= жорстоко), нелегко (= важко).

2. Не виступає в ролі частки і пишеться окремо:

а) якщо до прислівника є протиставлення: не байдуже, а зацікавлено; не дорого, а дешево, не як-небудь, а як слід;

б) якщо прислівник виступає в реченні присудком. Мені не боляче. Кричати не треба;

в) якщо прислівники мають пояснювальні слова з ні або далеко, аж ніяк, зовсім ні для кого не ясно, далеко не просто, аж ніяк не дарма, зовсім не багато.

3. Ні в прислівниках є найчастіше префіксом і пишеться разом: ніде, нізвідки, ніколи, ніпочім, ніпочому, ніскільки; нітрохи, ніяк. Часткою ні виступає тільки у фразеологізмах: ні так ні сяк, ні туди ні сюди.

6.8.7. Букви и та і в кінці прислівників

И пишеться в кінці прислівників після букв на позначення твердих приголосних, а і — після букв на позначення м'яких або пом'якшених приголосних: зсередини, згори, посередині, вгорі, поночі. Завжди пишеться и в кінці прислівників після г, к, х, а також у кінці прислівників з префіксом по-: навпереваги, верхи, по-змовницьки, по-дитячи.

6.8.8. Дефіс у прислівниках

Через дефіс пишуться прислівники, утворені:

а) від прикметників і займенників за допомогою префікса по- та суфіксів -ому (-єму), -и: по-святковому, по-материнському і по-материнськи, по-українському і по-українськи, по-моєму, а також по-латині;

б) від порядкових числівників за допомогою префікса по-: по-перше, по-десяте;

в) за допомогою префіксів, які походять від часток будь-, казна-, хтозна-, і суфіксів, які походять від часток -небудь, -то, -таки, -от: будь-куди, казна-коли, хтозна-скільки, де-небудь, так-то, як-таки, якось-от;

г) із двох прислівників: вряди-годи, сяк-так, десь-інколи;

ґ) повторенням слова або основи, сполученням синонімів або антонімів: швидко-швидко, зроду-віку, тишком-нишком, рано-вранці, більш-менш, видимо-невидимо;

е) з однакових слів або основ слів, розділених прийменниками та частками, пишуться через два дефіси: де-не-де, будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього.

Зверніть увагу!

Прислівники з префіксом по- слід відрізняти від спільнокореневих прикметників, займенників і числівників із прийменником по: говорити (як?) по-українському ― їхати (по якому?) по українському степу; не буде (як?) по-твоєму ― видно (по чийому?) по твоєму обличчі; по перше, будь уважний ― канікули (по котре?) по перше квітня.

6.8.9. Написання прислівників разом і окремо

1. Разом пишуться прислівники, утворені поєднанням:

а) прийменника з прислівником: відтоді, дотепер, занадто, назавжди, оскільки, удвічі;

б) прийменника з коротким прикметником: вручну, допізна, засвітла, зліва, нарізно, полегеньку;

в) прийменника з числівником: вшестеро, вперше, натроє, уп'ятьох, спершу;

г) прийменника із займенником: внічию, нащо, передусім, почім, почому;

ґ) кількох прийменників із будь-якою частиною мови: завширшки, знадвору, навколо, навздогін, завчасно;

д) кількох основ (із прийменником чи без нього): воднораз, достобіса, живовидячки, мимохідь, нашвидкуруч, чимдуж;

е) префіксів, які походять від часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови: абихто, аніскільки, деколи, чимало, щотижня, якнайшвидше;

є) прийменника з іменником: безвісти, безперестанку, безустанку, вбік, ввечері, ввік, вволю, вголос, вгорі, вгору, вдалечині, вдалечінь, вдень, відразу, вкрай, вкупі, влад, внаслідок, внизу, вночі, вплач, впору, врівень, врозкид, врозліт, врозсип, вряд, вслід, всмак, вшир, довіку, доверху, догори, додолу, додому, докупи, замужем, заочі, запівніч, зараз, збоку, зверху, звіку, згори, ззаду, зісподу, знизу, зозла, зранку, зроду, зсередини, ізвечора, набік, наверху, навесні, навиліт, навік, навіки, нагору (але на-гора), надворі, назустріч, наниз, напам'ять, напівдорозі, напідпитку, напоказ, наполовину, напочатку, наприклад, насилу, наспіх, одвіку, поверх, повік, поволі, позаду, поночі, посередині, скраю, спідлоба, спідсподу, спереду, убік та ін.

2. Окремо пишуться прислівники, утворені сполученням:

а) прийменника з повним прикметником або числівником: в головному, в цілому, в одному;

б) прийменника по із збірним числівником: по п'ятеро, по десятеро.

3. Пишуться окремо прислівникові сполучення, в яких іменник зберігає своє лексичне значення і граматичну форму (часто між ним і прийменником можна вставити означення): без відома, без жалю, без кінця, без ладу, без потреби, без промаху, без сліду, без смаку, без сумніву, без толку, без тями, без угаву, без упину, без черги, в затишку, в міру, в ногу, в обмін, в обріз, в позику, в цілості, від ранку до вечора, день у день, до біса, до вподоби, до краю, до ладу, до лиця, до обіду, до останку, до пари, до пори, до побачення, до пуття, до речі, з боку на бік, з переляку, з розгону, за кордоном, за рахунок, на бігу, на весну, на вибір, на віку, на диво, на добраніч, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на око, на прощання, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на смерть, на сміх, на совість, на сором, на ходу, над силу, не з руки, під боком, по змозі, по можливості, по правді, по суті, по черзі, по честі, рік у рік, таким чином, тим часом, у вигляді, у вічі, час від часу, як слід та ін.

Слід відрізняти прислівники з префіксами від сполучень прийменників із іменниками:

Звернути вбік ударити в бік

Одягнути берет набік лягти на бік

Прийти вдень, а не ввечері приїхати в день народження

Жити вкупі лежати в купі

Зібратися докупи до купи документів додати нові