6.6. Дієприкметник як особлива форма дієслова

6.6.1. Загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль

Дієприкметником називається особлива відмінювана форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання який? яка? яке? які? Солодко пахло утоптаним у землю набубнявілим житом. Стояли люди злякані, притихлі.

Дієприкметник поєднує ознаки дієслова і прикметника, тому й називається дієприкметником. Із дієслівних ознак дієприкметникові властиві граматичні значення виду — доконаного або недоконаного (зів'ялий, в'янучий), часу — теперішнього або минулого (пануючий, підписаний).

Подібно до інших дієслівних форм дієприкметник може мати залежні іменники або займенники в непрямих відмінках (наповнений (чим?) водою, звернений (до кого?) до нього), а також може означатися прислівниками (трохи похилий, постійно стривожений, дуже втомлений).

За ознакою активної чи пасивної дії дієприкметники поділяються на активні (сяючий, танучий) і пасивні (прибраний, збудований).

До прикметникових особливостей дієприкметників належать: вираження ознаки предмета (але за дією), відмінювання за родами (в однині), числами й відмінками та узгодження з означуваним іменником у роді, числі, відмінку: намальована картина, намальованій картині, намальованими картинами; посивілий дід, посивілого діда, посивілим дідам.

У реченні дієприкметники найчастіше виступають у ролі узгоджених означень, рідше — іменною частиною складеного присудка. Розгойдане море по всьому узбережжі викидало на пісок рештки розбитих під час шторму рибальських суденець. Посмітюха і хлопці були тим здивовані.

Якщо дієприкметник уживається в реченні в значенні іменника, він може бути підметом або додатком. Головуючий закалатав у дзвоник, зроблений із шматка тонкої стальної труби. Французький зоолог А. Лафлер спостерігав, як комашки залізали в кошики з їжею, привезеною до лісу відпочиваючими.

6.6.3. Дієприкметниковий зворот. Відокремлення комами дієприкметникових зворотів

Дієприкметниковий зворот — це дієприкметник із залежними від нього словами. Дієприкметникові звороти, які стоять після означуваного слова, відокремлюються комами. Навіть діти, занепокоєні батьківською тривогою, довго не засинали. Але: Навіть занепокоєні батьківською тривогою діти довго не засинали.

Дієприкметникові звороти, що стоять перед означуваним словом, відокремлюються лише тоді, коли вони мають додаткове обставинне значення, наприклад, причинове. Захоплений своєю тяганиною з конем, Сивоок не зауважував безлічі подій і речей, які його оточували.

6.6.4. Активні та пасивні дієприкметники

Дієприкметники виражають ознаку за дією, яку здійснює сам діяч (особа чи предмет), або ознаку предмета, що зазнає на собі дії іншого предмета. У зв'язку з цим дієприкметники поділяються на активні і пасивні.

Активні дієприкметники виражають ознаку діючого предмета (згасаюче світло ― світло згасає, в'януча трава ― траві в'яне).

Пасивні дієприкметники виражають ознаку, зумовлену дією іншої особи чи предмета (спійманий м'яч ― м'яча спіймав воротар, виконана вправа ― вправу виконали учні).

6.6.5. Творення активних і пасивних дієприкметників

Усі дієприкметники зберігають вид того дієслова, від якого утворюються: бити ― битий (недоконаний вид); розбити ― розбитий (доконаний вид).

Активні дієприкметники виступають у двох часових формах: у формі теперішнього часу (оновлюючий, працюючий, правлячий) і минулого (згорілий, розталий).

Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основ неперехідних (або перехідних у значенні неперехідних) дієслів теперішнього часу недоконаного виду за допомогою суфіксів -уч- для І дієвідміни та -ач- для II дієвідміни:

рев-уть + уч\ий\ = ревучий;

хвилю[й-у]ть +- уч\ий\ = хвилюючий;

леж-ать + ач\ий\ = лежачий;

го[й-а]ть + ач\ий\ = гоячий.

Активні дієприкметники теперішнього часу в сучасній українській мові вживаються обмежено й заміняються, як правило, складнопідрядними реченнями. Наприклад, говоримо: «Прийшов товариш, що мешкає поруч», а не «Прийшов мешкаючий поруч товариш»; «учень, що ставить питання», а не «ставлячий питання учень».

Зовсім не утворюються дієприкметники від дієслів на -ся. Наприклад, російські дієприкметники борющийся, изменяющийся українською мовою перекладаються: той, що бореться; той (те), що змінюється.

Активні дієприкметники минулого часу творяться від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л-: задубіти ― задубілий, прогнити ― прогнилий, позеленіти ― позеленілий.

При творенні дієприкметників минулого часу від основ дієслів із суфіксом -ну- цей суфікс випадає: зів'янути ― зів'ялий, засохнути ― засохлий, змерзнути ― змерзлий, достигнути ― достиглий.

У сучасній українській мові активні дієприкметники минулого часу поширені мало і майже зовсім не утворюються за допомогою суфіксів -вш- і -ш- (виняток становлять дієприкметники допомігший, перемігший, бувший, прибувший). Замість них уживаються описові форми: той, хто сказав; який побачив.

Пасивні дієприкметники виражаються формами минулого часу доконаного і недоконаного виду (знижений ― знижуваний, зображений ― зображуваний).

Пасивні дієприкметники минулого часу утворюються від основи інфінітива тільки перехідних дієслів док. і недок. виду за допомогою суфіксів -н-, -ен- (-єн), -т-.

За допомогою суфікса -н- дієприкметники утворюються від основ неозначеної форми дієслів на -а- (-я-): обрати ― обраний, сказати ― сказаний, плутати ― плутаний.

За допомогою суфікса -ен- (-єн-) дієприкметники утворюються від інфінітивних дієслівних основ, що закінчуються буквами на позначення приголосних та від основ із суфіксами –и-, -і- (-ї-): віднести ― віднесений, зупинити ― зупинений, гоїти ― гоєний.

При утворенні дієприкметників за участю суфікса -ен- відбуваються чергування кінцевих приголосних інфінітива, а саме:

а) [д] ― [дж]: попередити ― попереджений, нагородити ― нагороджений;

б) [г], [з] ― [ж]: запрягти ― запряжений, знизити ― знижений;

в) [с] ― [ш]: оголосити ― оголошений, запросити ― запрошений;

г) [зд] ― [ждж]: об'їздити ― об’їжджений;

ґ) [к], [т] ― [ч]^: волокти ― волочений, сплатити ― сплачений;

д) [ст] ― [щ]: виростити ― вирощений, зачистити ― зачищений.

Якщо дієслівна основа закінчується на губний приголосний [б], [п], [в], [м], [ф], то після нього при утворенні дієприкметників з'являється [л]: причепити ― причеплений, заломити ― заломлений, поставити ― поставлений.

За участю суфікса -т- дієприкметники утворюються від односкладових дієслівних основ на -и- (-і-), -а- (-я-), -у-, -ер: лити ― литий, нагріти ― нагрітий, жати ― жатий, роздути ― роздутий, терти ― тертий.

Від окремих дієслів із суфіксом -ну-, а також із повноголосним звукосполученням -оло- в корені можуть утворюватися паралельні форми дієприкметників за допомогою суфіксів -ен- і -т-: загорнути ― загорнутий і згорнений, одягнути ― одягнути й одягнений, посунути ― посунутий і посунений, вернути ― вернутий і вернений, колоти ― колотий і колений, пороти ― поротий і порений.

Пасивні дієприкметники із суфіксом -м- в українській мові практично не утворюються (винятки: зримий, любимий).

6.6.6. Правопис суфіксів дієприкметників

Від дієслів з основою на -и- пасивні дієприкметники утворюються за допомогою суфікса -ен-: збентежити ― збентежений, вдарити ― вдарений.

Н у дієприкметниках та нн у прикметниках дієприкметникового походження

У суфіксах дієприкметників пишеться одна літера н: зроблений, визнаний, розсіяний, невпізнаний, нездоланий, незлічений, незрівняний, неоцінений, неподоланий, непримирений, несказаний, нескінчений.

На відміну від дієприкметників, прикметники мають наголошений суфікс і вказують на можливість чи неможливість дії, а також найвищий ступінь ознаки: невблаганний, невпізнанний, незбагненний, нездоланний, незліченний, незрівнянний, неоціненний, неподоланний, непримиренний, несказанний, нескінченний, здоровенний, страшенний.

6.6.7. Не з дієприкметниками

1. Не є префіксом і пишеться разом, якщо дієприкметник виступає в ролі означення і не має залежних слів. Плаче жінка з діточками в нетопленій хаті.

1. Не є часткою і пишеться окремо, якщо дієприкметник:

а) виступає в ролі присудка. Хата не метена;

б) має залежне слово: ніким не метена хата;

в) має протиставлення: не заплетене, а розпущене волосся.

6.6.8. Безособові дієслівні форми на -но, -то

У сучасній українській мові від усіх пасивних дієприкметників минулого часу із суфіксами -н-, -т- утворюються незмінні дієслівні форми на -но, -то, наприклад: засіяний ― засіяно, покладений ― покладено, з'ясований ― з'ясовано, здобутий ― здобуто, политий ― полито, розкритий ― розкрито.

Ці форми виражають дію неназваного чи невідомого виконавця, тобто дію, не пов'язану безпосередньо з діячем, і виступають у ролі головного члена (присудка) в односкладному безособовому реченні. Багато нив засипано й заглушено. Скільки тут праці мамою покладено за життя.

За походженням безособові форми на -но, -то є колишніми короткими дієприкметниками пасивного стану минулого часу середнього роду однини, що мали закінчення -о.