Майбутній час

Майбутній час означає дію, що відбудеться або відбуватиметься після моменту мовлення. На ста возах весна приїде, мов луки, вигнуться смички. Будуть сніжнії зорі таночки вести з буйним вітром, мов коло дівоче.

Форми майбутнього часу бувають доконаного і недоконаного виду: зроблю, робитиму; виросту, ростиму. Майбутній час має форми: просту доконаного виду, складну недоконаного і складену недоконаного виду.

Проста форма майбутнього часу утворюється від дієслів доконаного виду додаванням особових закінчень теперішнього часу: скажу, скажеш, скаже, скажемо, скажете, скажуть.

Складна форма майбутнього часу утворюється від дієслів недоконаного виду в інфінітиві за допомогою суфікса -м- та особових закінчень (підніматиму, підніматимеш, підніматимемо, підніматимете, підніматимуть).

Складена форма майбутнього часу утворюється поєднанням інфінітива та дієслова бути в особових формах (буду піднімати, будеш піднімати, буде піднімати, будемо піднімати, будете піднімати, будуть піднімати).

Дієслова майбутнього часу змінюються за числами й особами.

Минулий час

Минулий час означає дію, яка відбувалася або відбулася до моменту мовлення. На міднім небі вечір почорнів. Малі, без голосу у ніч летіли птиці. Згори гора дивилась у черлінь, і хилитався човен до човниці.

Форми минулого часу творяться від основи інфінітива дієслів недоконаного і доконаного виду за допомогою суфікса -в- (у чоловічому роді), -л- (у жіночому і середньому роді) та закінчень, що виражають значення роду і числа (сидів, сиділа, сиділо, сиділи).

В окремих односкладових дієсловах з основою на приголосний у формі чоловічого роду маємо нульовий суфікс: нести ― ніс, лізти ― ліз, везти ― віз, бігти ― біг. При творенні форми минулого часу може зникати ненаголошений суфікс -ну-: сохнути ― сохнув і сох, мокнути ― мокнув і мок.

6.5.14. Безособові дієслова

Безособовими називаються дієслова, що позначають дію або стан безвідносно до діяча (особи чи предмета): дощить, щастить, підмерзає, сутеніє, хочеться.

Безособові дієслова означають природні та стихійні явища (мрячить, розвидняється, світає, замело, вигоріло, залило, засипало), фізичний і психічний стан людини (морозить, нудить, лихоманить, трясе, гнітить, кортить, (не) спиться, (не) лежиться, (не) віриться), уявлення про долю людини ((не) щастить, (не) таланить, (не) везе, (не) судилося), буття, існування (минулося, не стало) тощо.

Безособові дієслова не змінюються за особами, родами і числами. Вони мають форму 3-ї особи однини теперішнього і майбутнього часів (вечоріє, вечорітиме, буде вечоріти), середнього роду минулого часу й умовного способу (не стало, не стало б). Але насправді значень особи, роду і числа безособові дієслова не виражають, бо дія, яку вони позначають, відбувається незалежно від волі істоти. Тому безособове дієслово ніколи не поєднується з підметом. Воно завжди виступає головним членом безособового речення. А вже світає. Сумно, сумно благословляється на світ. Ой не спиться, не лежиться, і сон мене не бере.

Серед безособових дієслів є такі, що мають тільки безособове значення (смеркається, світає, розвидняється, щастить), і такі, що вживаються в особовому і безособовому значеннях (Сонце пече нестерпно і В грудях у нього пече).

За допомогою суфікса -ся від особових дієслів можуть утворюватися безособові: мріє ― мріється, вірить ― віриться, сидить ― (не) сидиться.