6.3. Числівник

6.3.1. Загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль

Числівники кількісні і порядкові

Числівник — це самостійна частина мови, що означає число, кількість та порядок предметів при лічбі. Числівники відповідають на питання скільки? котрий?

Наприклад: День гуляє, три слабий, а на п'ятий — вихідний. За значенням і морфологічними ознаками числівники поділяються на кількісні і порядкові.

Кількісні числівники означають кількість або число і відповідають на питання скільки?: чотири, п'ятдесят сім, дев'ятеро, три цілих і п'ять десятих тощо.

Порядкові числівники означають порядок предметів при лічбі і відповідають на питання котрий?: одинадцятий, сто сорок п'ятий.

Кількісні числівники змінюються за відмінками, а деякі за родами і числами.

Порядкові числівники змінюються за відмінками, числами й родами.

Числівники бувають різними членами речення — головними і другорядними. Нарешті минули й ті довгі та тяжкі Демкові два дні.

Числівники прості, складні й складені

За будовою числівники поділяються на прості, складні й складені.

Простими називаються числівники, що мають один корінь. До них належать числівники один ― десять; сорок, сто, тисяча, мільйон, мільярд; збірні числівники двоє ― десятеро; неозначено-кількісні багато, кілька, декілька.

Складними називаються числівники, які в одному слові об'єднують два корені. До них належать кількісні числівники одинадцять ― дев'ятнадцять, двадцять ― дев'яносто (крім сорока), двісті ― дев'ятсот, збірні одинадцятеро ― двадцятеро, тридцятеро; дробові півтора, півтораста та неозначено-кількісні кількадесят, кільканадцять, кількасот.

Складеними є числівники, утворені з двох і більшої кількості простих чи складних числівників: вісімсот шістдесят п'ять, три тисячі сорок чотири.

Розряди кількісних числівників за значенням

За значенням кількісні числівники поділяються на:

а) власне кількісні: п'ять, сім, двадцять;

б) дробові: три п'ятих, вісім десятих;

в) збірні: семеро, десятеро;

г) неозначено-кількісні: кілька, декілька, небагато.

Власне кількісні числівники називають точно окреслену кількість поза зв'язком із відповідними предметами (Дванадцять помножити на п'ять буде шістдесят) або кількість тих чи інших предметів (десять парт).

Власне кількісні числівники в реченні пов'язуються з іменниками, що підлягають лічбі (одна книжка, вісім років). Числівники цієї групи не мають форм однини і множини. Виняток становить числівник один (один альбом, одні ножиці). Власне кількісним числівникам не властиві форми роду. Тільки числівник один може вживатися з іменниками всіх трьох родів (один олівець, одна ручка, одне завдання), а числівники два і дві, обидва й обидві, півтора і півтори поєднуються відповідно з іменниками чоловічого (два столи) і жіночого (дві, обидві, півтори купи) родів.

Числівники нуль, тисяча, мільйон, мільярд мають граматичне значення роду, числа і відмінюються, як іменники.

Дробові числівники означають не цілі, а дробові величини в поєднанні з цілими числами або без них. Оформляються дробові числівники сполученням кількісних та порядкових числівників: чотири сьомих (⁴/₇), сім цілих і дев'ять десятих (7,9).

Збірні числівники означають кількість предметів як сукупність: троє хлопців, дванадцятеро учнів. До збірних числівників належать: двоє (двійко), троє (трійко), четверо ― двадцятеро, тридцятеро. Сюди належать і слова, що означають парність: обидва, обидві, обоє. Збірні числівники змінюються за відмінками. Уживаються ці числівники переважно в розмовному та художньому стилях і не властиві науковому та офіційно-діловому стилям.

Неозначено-кількісні числівники означають неточно визначену, загальну кількість: небагато, кілька, кількасот. Кількісне значення цих числівників виявляється в сполученні їх із назвами конкретних предметів (кількадесят сторінок, кілька зошитів). Ця група числівників змінюється за відмінками.

6.3.2. Відмінювання кількісних числівників