6.2. Прикметник

6.2.1. Загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль

Прикметник — це самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета і змінюється за родами, числами і відмінками. Прикметники відповідають на питання який? (яка? яке?) або чий? (чия? чиє?).

Наприклад: (який?) справжній герой; (яка?) чорна (чия?) мамина сумка.

Вираження ознаки предмета — загальне лексичне значення прикметника. Прикметник може виражати ознаку безпосередньо (теплий день, бліде обличчя) або через відношення до інших предметів (трав'яний настій — настій із трав; паперовий змій — змій, зроблений із паперу). Ознака може виражатися прикметником через відношення не тільки до предметів, а й до істот, осіб (лисячий слід, материн племінник). Поняття ознаки охоплює багато значень. Це може бути характеристика предмета за кольором, за матеріалом, за розміром, за смаком, характеристика за зовнішніми прикметами і внутрішніми рисами людей, тварин, за розташуванням у часі і просторі, за належністю та іншими ознаками.

Прикметники, як правило, слова багатозначні. Вони вживаються як у прямому, так і в переносному значенні. Наприклад: гострий ніж, гострий зір, гострі пахощі, гострі страви, гостре запалення, гостре слово.

Переносні значення прикметників часто використовуються в художніх творах для образного вираження думок і почуттів. На білу річку впали роси, веселі бджоли одгули, замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли (М. Рильский).

Прикметники вживаються в мові при іменниках, увиразнюючи і конкретизуючи їх зміст. Наприклад, речення «Слово — що день» незрозуміле, а то й позбавлене змісту. Висловити думку ясно допомагають прикметники: «Ласкаве слово — що весняний день».

Уживаючись з іменниками, прикметники узгоджуються з ними в роді (в однині), числі та відмінку (сонячний день, сонячного дня, сонячним днем, сонячні дні, сонячних днів, сонячними днями). Тому рід, число і відмінок у прикметника не самостійні (як в іменника), а залежні від іменника.

Змінювання за родами, числами і відмінками — морфологічні ознаки прикметника.

Засобом вираження і розрізнення значень роду, числа і відмінка прикметників служать закінчення: -ий (-ій) — для чоловічого роду, -а (-я) — для жіночого, -е (є) — для середнього; для називного відмінка множини всіх трьох родів ― і (-ї).

Значеннєві і морфологічні особливості прикметника зумовлюють його синтаксичну роль. Прикметник у реченні найчастіше буває узгодженим означенням, рідше — частиною іменного складеного присудка. Не розірвати цю холодну тишу, вона міцна й похмура, мов граніт.

У словосполученнях прикметник переважно виступає залежним словом.

6.2.2. Якісні, відносні та присвійні прикметники

За лексичним значенням і морфологічними та словотворчими особливостями прикметники поділяються на три групи якісні, відносні і присвійні.

Якісні який? яка? яке? які? веселий парубок, солодке яблуко

Відносні який? яка? яке? які? весняний день, дубова полиця

Присвійні чий? чия? чиє? чиї? дідів стілець, вовчий слід

6.2.3. Якісні прикметники

До якісних належать прикметники, що виражають прямі, безпосередні ознаки предметів, які можуть виявлятися різною мірою: пізній ― пізніший ― найпізніший.

Якісні прикметники називають:

а) властивості і якості предметів, що сприймаються зором, слухом, нюхом, смаком, дотиком: білий, гучний, духмяний, солодкий, твердий;

б) просторові та часові ознаки: широкий, далекий, давній, сучасний;

в) риси характеру та розумового складу людей: сміливий, прудкий, розумний, талановитий;

г) вікові ознаки і фізичні риси людей і тварин: старий, молодий, худорлявий, гладкий;

ґ) загальну оцінку: гарний, поганий, хороший та інші ознаки. Якісні прикметники мають ряд морфологічних і словотворчих особливостей, які відрізняють їх від відносних і присвійних прикметників.

Якісні прикметники здатні утворювати ступені порівняння (вищий і найвищий), що позначають різну міру вияву ознаки предмета: густий ― більш густий ― найбільш густий.

Окремі якісні прикметники можуть мати повну і коротку форму: певний ― певен, зелений ― зелен, дрібний ― дрібен.

Від багатьох якісних прикметників можуть утворюватися прислівники на -о, -е (приємно, дрібно, добре, рішуче) та абстрактні іменники із суфіксами -ість, -от-, -ин-, -зтв-, -еч-, -ав- (-яв-) (самотність, німота, глибина, убозтво, порожнеча, блакитнява).

Якісні прикметники можуть сполучатися з прислівниками дуже, трохи, надзвичайно, зовсім, надто та ін.: дуже повільний, трохи сумний, надто широкий.

Від якісних прикметників за допомогою суфіксів і префіксів утворюються прикметники зі значенням здрібнілості, згрубілості, різної міри вияву ознаки (тонесенький, здоровенний, хитрющий, великуватий). Способом складання слів утворюються складні прикметники зі значенням великої міри вияву ознаки (білий-білий, дужий-предужий, милий-милесенький).

6.2.4. Ступені порівняння якісних прикметників

Ступені порівняння — це такі форми якісних прикметників, які виражають різну міру вияву ознаки предмета. Ознака предмета може виявлятися звичайною мірою (глибокий, новий), більшою мірою (більш глибокий, новіший) і найбільшою мірою (найбільш глибокий, найновіший). У зв'язку з цим розрізняють три ступені порівняння прикметників: нульовий, вищий і найвищий.

Нульовий ступінь порівняння — це звичайна форма прикметника (вірний, білий, прямий).

Вищий ступінь порівняння має дві форми: просту і складену.

Проста форма утворюється за допомогою суфіксів -ш-, -іш-: глибокий ― глибший, чорний ― чорніший. Окремі прикметники мають паралельні форми з обома суфіксами: тонкий ― тонший і тонкіший, тихий ― тихший і тихіший, здоровий ― здоровший і здоровіший. Деякі з цих форм використовуються для розрізнення відтінків значення: товща (дошка) і товстіша (лише в значенні гладкіша), рідший (випадок) і рідкіший (гребінець), старший (за віком або за посадою) і старіший (тільки за віком).

При творенні вищого ступеня за допомогою суфікса -ш- прикметникові суфікси -к-, -ок-, -ек-, як правило, випадають: тонкий ― тонший, широкий ― ширший, глибокий ― глибший, далекий ― дальший.

В окремих словах відбуваються такі звукові зміни:

с + ш → щ: високий ― вищий, товстий ― товщий;

г, ж, з + ш → жч: дорогий ― дорожчий, дужий ― дужчий, близький ― ближчий.

Запам'ятайте винятки: легший, довший.

Іноді форма вищого ступеня утворюється від інших коренів (суплетивно): добрий ― ліпший, поганий ― гірший, малий ― менший, гарний ― кращий.

Зверніть увагу!

Деякі прикметники із суфіксом -ш- у складі термінологічних словосполучень не передають значення вищого ступеня: молодший лейтенант, вища математика. Такі форми не входять до системи ступенів порівняння.

Прикметники вищого ступеня вживаються з прийменниками від, за, проти, сполучниками як, ніж. Хрін від редьки не солодший.

Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється шляхом додавання до нульового ступеня прикметника слів більш, менш: більш важкий, менш важкий.

Найвищий ступінь порівняння прикметників має три форми: просту, складну і складену.

Проста форма утворюється додаванням до форми вищого ступеня префікса най-: найрозумніший, найбагатший.

Складна форма утворюється додаванням до простої форми найвищого ступеня префіксів -як, -що: якнайкращий, щонайбільший.

Складена форма утворюється приєднанням до прикметника в нульовому ступені прислівників найбільш, найменш: найбільш відомий, найменш складний.

Зверніть увагу!

1. Помилковим є змішування простої і складеної форм вищого і найвищого ступенів порівняння. Наприклад, не можна говорити: більш довший або найбільш довший, а правильно: більш довгий, найбільш довгий.

2. Форма самий тихий теж ненормативна, правильно: найтихіший або найбільш тихий.

3. Складена форма ступенів порівняння прикметників в українській мові вживається обмежено (переважно в науковому і діловому стилях).

Іноді найвищий ступінь порівняння виражається описовим зворотом: кращий за всіх, дорожчий над усе, наймиліший від усіх.

Частина якісних прикметників не має ступенів порівняння. До них належать:

а) прикметники на означення масті тварин: гнідий, вороний;

б) прикметники, що виражають сталі або абсолютні ознаки: німий, мертвий;

в) прикметники на означення кольору, утворені за кольоровою схожістю до інших предметів: вишневий, бузковий, шоколадний;

г) прикметники із суфіксами -ав- (-яв-), -уват- (-юват-), -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, -езн- (-енн-), -ущ- (-ющ-): жовтавий, тихесенький, завидющий;

ґ) більшість складних прикметників: кисло-солодкий, чорноокий;

д) прикметники віддієслівного походження на -анн-, -енн-: невблаганний, незбагненний;

е) віддієслівні прикметники з префіксом не-: невмирущий, непохитний та деякі інші.

6.2.5. Відносні прикметники

Відносні прикметники виражають ознаку предмета за відношенням до:

а) матеріалу: дубовий стіл — стіл із дуба, сталевий ніж — ніж із сталі;

б) особи: студентська практика — практика студентів;

в) явища: вітряна погода — погода з вітром;

г) дії: зрошувальна система — система для зрошування;

ґ) часу, місця: сьогоднішній випадок — випадок, що відбувся сьогодні; міський парк — парк у місті;

д.) абстрактного поняття: філософський термін — термін, що вживається у філософії;

е) виміру: потрійна платня — платня, збільшена втричі та ін.

Відносні прикметники мають низку граматичних особливостей.

Ознаки відносних прикметників незмінні, вони не можуть виявлятися різною мірою, як у якісних прикметників. Тому відносні прикметники не мають ступенів порівняння і не утворюють форм зі значенням здрібнілості та згрубілості. Вони не сполучаються з прислівниками дуже, трохи, надто, зовсім і под., не утворюють антонімічних пар.

Усі відносні прикметники є похідними. Найчастіше вони утворюються від іменників (паркетна підлога, східний вітер, квітковий магазин), рідше — від прислівників, дієслів і числівників (нинішній день, лікувальний заклад, подвійна робота).

6.2.6. Присвійні прикметники

Присвійні прикметники називають ознаку, що виражає належність предмета людині (рідше — тварині), і відповідають на питання чий? чия? чиє? Наприклад: мамин погляд, Шевченкова поема.

Присвійні прикметники мають свої особливості. Вони утворюються тільки від назв осіб і тварин (рідко — від уособлених предметів) за допомогою суфіксів:

а) -ів (-їв), -ин- (-їн-) та їх варіантів у відкритому складі -ов-, -ев- (-єв-) від назв осіб: Дмитрів син, Андріїв спів, сестрина ручка, Софіїна писанка, братова куртка, дідусева хата;

б) -ач- (-яч), -ин- (-їн-) — від назв тварин: заяча здобич, качине гніздо.

Деякі присвійні прикметники мають нульовий суфікс (вовчий, ведмежий, овечий).

Присвійні прикметники в називному (знахідному) відмінку однини чоловічого роду мають коротку форму: братів, Олегів, материн, Миколин, соловейків.

Присвійні прикметники вживаються переважно в усному мовленні, народній творчості і художніх творах. В інших стилях вони, як правило, виступають компонентами стійких сполук: ахіллесова п'ята, базедова хвороба, дамоклів меч тощо.

Межі між розрядами прикметників певною мірою умовні. Прикметники можуть уживатися як у прямому значенні, так і в переносному.

Якісні прикметники переходять у відносні, якщо втрачають властиві їм ознаки (здатність виражати різну міру ознаки) і позначають постійну властивість предмета: чорна ніч ― чорна металургія, важкий камінь ― важка промисловість.

Відносні прикметники, вживаючись у переносному значенні, набувають ознак якісних прикметників і переходять у якісні: залізний обід ― залізний характер, срібний ланцюжок ― срібний голос.

Присвійні прикметники у свою чергу переходять у відносні і якісні, якщо набувають їх ознак: риб'ячий (чий?) хвіст ― риб'ячий (який?) жир, звірячий (чий?) слід ― звірячий (страшний) (який?) погляд.

6.2.7. Повні і короткі форми прикметників

В українській мові прикметники мають, як правило, повну форму, що відмінюється (зелений, ясний), і лише деякі якісні прикметники можуть уживатися і в короткій незмінюваній формі (зелен, ясен).

Повна форма прикметників існує у двох варіантах: стягненому (зелений, зелена, зелене, зелені) та нестягненому (зеленая, зеленеє, зеленії).

Загальновживаними є стягнені форми повних прикметників. Прикметники у формі жіночого і середнього роду в називному, знахідному і кличному відмінках однини та в називному, знахідному і кличному відмінках множини можуть мати і нестягнені форми (синяя, тяжкее, золотії)

Нестягнені форми прикметників уживаються переважно в народній творчості, а також у художніх творах як засіб вираження емоційності, створення народнопісенного колориту. Ой під калиною трава зеленая, там стоїть дівчина та й засмученая.

Короткі прикметники вживаються тільки у формі називного (знахідного) та кличного відмінків однини чоловічого роду. Вони не змінюються за родами, числами, відмінками. Коротку форму має небагато прикметників (ясен, зелен, повен, певен, рад, добр, здоров, весел, дрібен, славен та деякі інші). Уживаються короткі форми прикметників переважно в розмовній мові, народній творчості й поезії. Будь здоров. Будь певен. Виплива на сині ріки ясен вечір іздаля.

6.2.8. Прикметники твердої і м'якої груп, їх відмінювання

За характером кінцевого приголосного основи та відмінкових закінчень прикметники поділяються на дві групи: тверду і м'яку.

До твердої групи належать якісні й відносні прикметники із твердим кінцевим приголосним основи, які у формі чоловічого роду в називному відмінку однини закінчуються на -ий, а також присвійні прикметники із суфіксами -ів (-їв), -ин (-їн): червоний, залізний; батьків, Сергіїв, сестрин, Маріїн.

До м'якої групи належать прикметники з м'яким кінцевим приголосним основи, які у формі чоловічого роду в називному відмінку однини закінчуються на -ій (-їй після літери на позначення голосного): літній, художній, безкраїй, довгошиїй.

Зверніть увагу!

Прикметники, складені з -лиций (-лице, -лиця), відмінюються так: білолиц-ий, білолиць-ого, білолиць-ому, білолиць-ого, білолиц-им, ... білолиць-ому (білолиц-ім); білолиц-я, білолиць-ої, білолиц-ій, білолиц-ю, білолиць-ого, ... білолиц-ій; білолиц-і, білолиц-их, білолиц-им, білолиц-их, білолиц-ими, ... білолиц-их.

Прикметники узгоджуються з іменниками в кличному відмінку, тому вони теж мають форму кличного відмінка, яка збігається з формою називного відмінка.

6.2.9. Складні прикметники

1. Разом пишуться складні прикметники, утворені:

а) від складних іменників, що пишуться разом: лісостеповий, водоспадний, піврічний;

б) від сполучення підпорядкованих один одному прикметника, числівника, написаного літерами, або дієслова з іменником, а також сполучення прислівника з прикметником чи дієприкметником: лівобережний, темноволосий, але: темно-русий (відтінок кольору); двоповерховий, але: 2-поверховий; водорозчинний, вічнозелений, вищезгаданий, але: трохи вище згаданий (є пояснювальне слово), згаданий вище (два різні слова);

в) з двох і більшої кількості компонентів, у яких основний смисл передається останнім прикметником (переважно слова з термінологічним значенням): давньоверхньонімецька (мова), складносурядне (речення), тазостегновий (суглоб), а також глухонімий, сліпоглухонімий.

2. Через дефіс пишуться складні прикметники:

а) утворені від складних іменників, що пишуться через дефіс: івано-франківський, приват-доцентський, віце-консульський, зюйд-вестовий;

б) утворені з прикметникових основ із сурядним зв’язком (між ними можна вставити і): південно-західний, мовно-літературний, машинно-кінний, монголо-татарський, але: кримськотатарський (від словосполучення кримські татари);

в) з першою частиною, що закінчується на -ико (-іко): медико-фізичний, хіміко-термічний;

г) з першою частиною військово-, воєнно-: військово-інженерний, воєнно-стратегічний, але: військовозобов’язаний, військовополонений;

ґ) які означають додаткові відтінки якості, кольору або поєднання кількох кольорів в одному предметі: солоно-кислий, темно-синій, сніжно-білий, але: білосніжний (від словосполучення білий сніг), жовтогарячий, червоногарячий (окремі кольори);

д) у яких повторюються ті самі або споріднені слова: білий-білий, великий-превеликий, перший-ліпший.

Зверніть увагу!

Складні прикметники слід відрізняти від сполучень прислівника з дієприкметником чи прикметником, у яких прислівник зберігає самостійність: легкопоранений, але: легко одягнений, прямолінійний, але: прямо протилежний, суспільно-економічний, але: суспільно корисний, всесвітньо-історичний, але: всесвітньо відомий.

6.2.10. Не з прикметниками

1. Не виступає в ролі префікса і пишеться разом:

а) якщо прикметник без не не вживається: невгамовний, нестерпний, недбалий;

б) якщо прикметник з не можна замінити словом, близьким за змістом: нерозумний (= дурний), нескладний (= простий).

2. Не виступає в ролі частки і пишеться окремо:

а) якщо до прикметника є протиставлення. Річка не широка, а вузька;

б) якщо між не і прикметником можна вставити слова є, був. Весна була не ранньою (Весна не була ранньою);

в) якщо прикметники мають пояснювальні слова з ні або далеко, аж ніяк, зовсім: нікому не потрібний, далеко не схожий, аж ніяк не радісний.