5. Будова слова

5.1. Основа слова. Закінчення. Значущі частини слова

Слова бувають змінювані (складаються з основи і закінчення) і незмінювані (складаються тільки з основи). Змінювані слова розрізняються закінченнями. Утворення форм одного й того ж слова називається словозміною (швидкий, швидкого, швидкому). Незмінювані слова завжди мають одну й ту ж форму слова (вперед, сьогодні, тихо).

У мові слід розрізнювати словоформи і споріднені слова.

Словоформи — це форми того самого слова.

Споріднені слова — це різні слова, утворені одне від одного, вони мають різне лексичне значення.

Споріднені слова відрізняються не лише закінченням, а й префіксами, суфіксами. Вони можуть належати як до однієї, так і до різних частин мови.

Порівняйте: ліс, лісу, лісом, у лісах (словоформи); ліс, лісовий, узлісся, лісник (споріднені слова).

Закінчення (або флексія) — це змінна значуща частина слова, яка служить для зв'язку слів у словосполученні й реченні і виражає граматичне значення слова (вказує на його рід, число, відмінок, особу, час).

Усі змінні слова мають закінчення. Якщо закінчення не позначається буквою і не виражається звуком, воно називається нульовим. Щоб довести, що слово змінне, треба змінити його форму (число, рід, відмінок). Наприклад: ліс — ліси; милий — мила, милі; читаю — читає — читають.

Основа — це частина слова без закінчення, яка виражає лексичне значення слова і є спільною для всіх форм слова.

В основу слова можуть входити такі значущі частини (або морфеми):

корінь — значуща частина слова, яка містить у собі спільне лексичне значення споріднених слів. Наприклад: синій, синь, синіти, посиніти, синява;

префікс — значуща частина слова, яка стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів або надає словам нового відтінку в значенні. Наприклад: летіти ― прилетіти, кращий ― найкращий;

суфікс — це значуща частина слова, яка стоїть після кореня й служить для утворення нових слів або надає словам нових відтінків у значенні. Наприклад: щирість, розумненький;

постфікс — значуща частина слова, яка міститься в абсолютному кінці слова, після закінчення, і виконує словотворчу і граматичну роль. Він приєднується до дієслів як словотворчий афікс і надає їм зворотного або пасивного значення. Наприклад: зустрілися, якась, чогось. Постфіксами виступають похідні від часток у неозначених займенниках та прислівниках. Наприклад: що-небудь, казна-хто, хтозна-що, будь-хто, хто-небудь, абихто, абиякий, декотрий, будь-де, де-небудь, хтозна-де, хтозна-відколи, абикуди, деколи;

інтерфікс — це афікс, який міститься між двома (або більше) основами у складних словах. В українській мові роль інтерфіксів виконують сполучні голосні о, е (є) тощо. Наприклад: землероб, вододіл, життєрадісний.

Усі значущі частини слова, крім кореня, називаються афіксами.

Слова з однаковим коренем ще називаються спільнокореневими: холодний, холод, холодище, холодити. Щоб знайти в слові корінь, треба дібрати і зіставити кілька споріднених слів. Спільна частина й буде коренем. Наприклад, у групі слів весна, весняний, навесні, веснянка спільною частиною, що містить основне лексичне значення, є корінь -весн-. Слід відрізняти справді споріднені слова від неспоріднених. Наприклад, у групі слів водяний, підводний, водичка, розводити, заводити, доводити виділяється спільна частина -вод-. Але вони не спільнокореневі, бо не всі наведені слова за значенням споріднені. Тут маємо дві групи споріднених слів із різними коренями:

1) водяний, підводний, водичка — корінь -вод-, що в іменникові вода;

2) розводити, заводити, доводити — корінь -вод-, що в дієслові водити.

Багато коренів змінюють свій звуковий і буквений склад унаслідок чергування голосних і приголосних, але значення коренів при цьому не змінюється.

Наприклад: вилетіти, політ, лечу — слова з тим самим, але видозміненим коренем.

Більшість префіксів і суфіксів служать для творення нових слів (це словотворчі префікси і суфікси). Наприклад: автор ― співавтор, злий ― незлий, бити ― розбити, стіна ― стінний, книга ― книжка тощо.

Серед словотворчих суфіксів виділяються суфікси оцінки, які виражають зменшувально-пестливе та збільшувальне значення. Наприклад, в іменниках: хмара ― хмаронька, дуб ― дубок, мороз ― морозище; у прикметниках: синій ― синенький, малий ― малесенький, злий ― злючий; у прислівниках: тихо ― тихенько, любо ― любісінько.

Крім того, суфікси і префікси можуть служити для творення форм слів (це формотворчі префікси і суфікси). Наприклад, суфікс -ти в неозначеній формі дієслова: розуміти, думати; суфікси -л, -в у дієсловах минулого часу: бігла, сидів; префікс най- і суфікс -ш- (-іш-) у формі найвищого ступеня порівняння прикметників: найбагатший, найсильніший тощо.

Формотворчі суфікси не утворюють нових слів.