3.12. Загальновживані і стилістично забарвлені слова

Залежно від поширення і вживання в різних жанрах літературної мови сучасну українську лексику можна поділити на кілька основних груп, відмінних одна від одної своїм складом, хоч насправді чіткої межі між ними не існує.

Найбільшу стилістичну групу становить загальновживана, або стилістично нейтральна лексика, якою користується кожний, хто володіє українською мовою. До неї належать, наприклад, такі слова, як батько, волосся, дерево, залізний, велосипед, зелений, двадцять, цей, бігти, там, далеко тощо.

Загальновживані слова використовуються в усіх стилях мовлення. Значно менше в них слів вузькоспеціальних, які вживаються окремими групами людей у різних галузях господарства, науки, культури тощо.

Окрему категорію становить емоційно-забарвлена лексика, тобто слова, що виражають різні почуття, а також емоційні відтінки в оцінці явиш дійсності, осіб, подій тощо: добрий, щирий, коханий, злий, поганий, нікчемний; весело, сумно, млосно, жахливо; любити, сумувати. Ці слова активно вживаються в художній і публіцистичній літературі для емоційного забарвлення мови з метою емоційного впливу на читача.

До емоційної лексики належать і всі так звані поетичні слова (білолиций, сизокрилий, ясночолий, віщувати) та емоційно забарвлені синоніми до слів, уживаних у звичайному значенні (шкапа, огир до слів кінь, коняка; ненька до слова мати; баньки до слова очі; прекрасний, чарівний, чудесний до слова гарний та ін.).

Окрему групу емоційної лексики становлять слова, емоційність яких досягається засобами словотворення, використанням спеціальних суфіксів. В українській мові значення пестливості, здрібнілості, згрубілості, іронії і т.д. надається за допомогою суфіксів -к-, -ик, -ок, -очок, -иця, -ан, -ака, -ище, -енький, -есенький та інших: гайочок, дідуган, носище, маленький, старезний тощо.

Серед слів української мови виділяють просторічні слова, тобто такі, які характерні для розмовної мови, а тому їх називають ще розмовно-просторічними. Деяким з них властивий фамільярно-розмовний відтінок, наприклад: красунь, красуня, докторша, розпозіхатися, прошпетитися (провинитися) і т. д. Інші мають і грубуватий відтінок, як ляпати (говорити), нализатися (напитися п'яним), цмокнути (поцілувати) тощо, тому таких слів за можливості слід уникати.

Практична частина

1. До поданих слів доберіть омоніми, попарно запишіть їх.

Три, замок, клинок, мати, жар, жила, характерний, гриби, п’яти, билина.

2. Уведіть пароніми в речення так, щоб було видно різницю у значенні.

Абонент ― абонемент, адресат ― адресант, пам’ятка ― пам’ятник, громадський ― громадянський, дипломат ― дипломант, музичний ― музикальний.

3. Серед поданих слів знайдіть пари синонімів.

1) мовознавство, 2) іти, 3) їсти, 4) жах, 5) орфографія, 6) ішачити, 7) надути, 8) жерти, 9) плестись, 10) лінгвістика, 11) кочерга, 12) працювати, 13) страх, 14) сім’я, 15) правопис, 16) горлопанити, 17) родина, 18) обдурити, 19) пейзаж, 20) вивчати, 21) краєвид, 22) кричати, 23) штудіювати, 24) коцюба.

4. Доберіть антоніми до поданих слів.

Розвиватися, логічний, дезорганізований, легкий, хибний, засвітити, поганий, повільно, революційний, неправда.