3.7. Антоніми

Антоніми — це слова з протилежним лексичним значенням. Антоніми утворюють пари і належать до однієї частини мови, Наприклад: знайшов — загубив, чорний — білий, щасливий — нещасний, день — ніч, сила — слабість, світло — темно.

Прикметникові, іменникові й прислівникові однокореневі антоніми найчастіше утворюються з допомогою префіксів без-, а-, анти-, де-: помилковий — безпомилковий, логічний — алогічний, демократичний — антидемократичний, організований — дезорганізований.

Антоніми — це протиставлення слів за їх значенням, тому до антонімів не належать такі протиставлення, що утворюються звичайним додаванням заперечної частки не: ходити — не ходити, холодно — нехолодно, красивій — некрасивий, стіл — не стіл.

Проте слід пам'ятати, що слова з не будуть антонімічними тоді, коли не виступає не в ролі заперечення, а в ролі словотворчого префікса: друг — недруг, воля — неволя.

Багатозначне слово може мати кілька антонімічних пар залежно від кількості значень.

3.8. Словниковий склад мови

За соціальною важливістю лексику поділяють на активну й пасивну.

Активна лексика ― частовживані (вони ж і загальновживані) слова. Цю лексику використовують усі носії мови незалежно від професії, освіти, місця проживання тощо: в, і, на, я, бути, що, який, такий, один, великий, інший, час, день, хотіти.

До активної лексики належать такі тематичні групи: назви спорідненості, назви частин організму людини і тварин, назви свійських і широковідомих диких птахів, назви риб, рослин, явищ природи, часових понять, жител та їх частин, предметів і процесів харчування, одягу, взуття, почуттів, кольору, смаку, розміру, чисел, усі займенники й широковживані службові слова.

Серед активної лексики виділяється основний словниковий фонд — ядро словника, найбільш необхідні слова. Критеріями основного словникового фонду є три ознаки: ці слова вживаються 1) завжди (у часі), 2) усіма, 3) в усіх випадках.

Пасивна лексика ― це рідковживані (вузьковживані, нечастотні) слова, якими переважно є застарілі слова (зигзиця, перст, челядь, пастир), слова, які тільки-но з'явилися в мові (брифінг, кіднепінг), а також:

– професіоналізми — слова, що їх уживають люди, об'єднані певною виробничою діяльністю, тобто слова, притаманні мовленню представників певної професії: забій, врубмашина, на-гора (шахтарі); перкусія, пальпація, ремісія, кома (медики);

– діалектизми — слова, які вживають на певній території: вуйко (дядько по матері), стрий (дядько по батькові), жалива (кропива), вивірка (білка), когут (півень);

– екзотизми — слова, які позначають властиві іншим народам або країнам поняття: чалма (мусульманський головний убір), ікебана (мистецтво складання букетів, поширене в Японії, а також сам букет, складений за принципами ікебани);

– жаргонізми, або сленгові слова, — слова, властиві розмовній мові людей, пов'язаних певною спільністю інтересів. Наприклад, у студентському мовленні можна почути такі жаргонізми, як хвіст (заборгованість), плавати (слабо знати матеріал), засипатись (не скласти іспит), стипуха (стипендія), автомат (залік за результатом роботи в семестрі), кайф (задоволення). Останнім часом великого поширення набув молодіжний жаргон: чувак (хлопець), бакси (долари), предки (батьки) тощо.