3.4. Омоніми

Омоніми — це такі слова, що однаково звучать і пишуться, .але мають різне лексичне значення. Наприклад: топити — розводити вогонь у печі або нагрівати приміщення і топити — змушувати потонути.

Омоніми не слід плутати з багатозначними словами.

Омоніми поділяються на два види — повні, або абсолютні, і неповні. Якщо омоніми збігаються у всіх граматичних формах і належать до однієї й тієї ж частини мови, вони називаються повними. Наприклад: коса — сільськогосподарське знаряддя; коса — довге сплетене волосся; коса — вузька намивна смуга суходолу.

А омоніми, які збігаються лише в частині граматичних форм, називаються неповними. Наприклад: рись — біг коня (має тільки однину); рись — хижий звір (множина рисі).

Серед неповних омонімів виділяємо омоформи, омофони і омографи.

Омоформи — слова, які мають однаковий звуковий склад тільки в певній граматичній формі. Наприклад: жар (іменник) і жар (наказовий спосіб 2-ї особи однини дієслова жарити).

До омографів належать слова з різними значеннями, які пишуться однаково, але мають відмінність у вимові. Наприклад: п'яти́ ― п’я´ти, жи´ла — жила́, обі́д ― о́бід. Відмінність їх вимови пов'язана з різним наголосом.

Якщо слова однаково звучать, але по-різному пишуться, то вони називаються омофонами. Наприклад: ви сіли ― висіли, гр[и^е]би ― гр[е^и]би.

3.5. Синоніми

Синонімами називаються такі слова, що звучать і пишуться по-різному, але мають однакові або близькі лексичні значення. Наприклад: щастя, благодать, блаженство, розкіш, рай, раювання, солодощі, гаразд.

Так, наприклад, слова смеркати, смеркатися, вечоріти, сутеніти, примеркати, темніти, поночіти, ночіти об'єднуються в одному синонімічному ряду, бо загальне їх значення спільне. Синонімічний ряд відкривається ключовим словом, яке називається домінантою. Домінанта — це найуживаніше серед інших членів синонімічного ряду слово, що звичайно є стилістично нейтральним і найповніше виражає значення всього ряду.

Серед синонімів виділяють абсолютні синоніми. Вони завжди тотожні за значенням. Наприклад: родина — сім’я; бік — сторона; пейзаж — краєвид.

Контекстуальні синоніми — це виключно властивість художньої літератури: творяться вони митцями слова, які шукають і знаходять свіжі і яскраві виразові засоби внаслідок використання великих можливостей переносного вживання слова.

У функції контекстуальних синонімів можуть використовуватися такі засоби виразності мови, як перифраз і евфемізм.

Перифраз, або парафраз, — це описовий зворот мови, або поетична фігура, троп, за допомогою якого передається зміст іншого слова чи виразу. Наприклад: цар звірів — лев, чорне золото — вугілля, Каменяр — І. Я. Франко, Кобзар — Т. Г. Шевченко, туманний Альбіон — Велика Британія.

Евфемізм — це слова або словосполуки, які приховано, ввічливо чи пом'якшено визначають назви якогось предмета, явища: навіки спочити — померти, поважного віку — старий, нечистий, лихий — диявол, чорт.

3.6. Пароніми

Пароніми — це подібні за звучанням, але різні за значенням слова. Наприклад: абонент — абонемент, громадський — громадянський.

Подібність звучання паронімів часто призводить до помилок у слововживанні. Щоб цього не сталося, слід щоразу звертатися до тлумачного словника.

Пароніми, як і омоніми, використовуються в сучасній українській мові для створення словесної гри та каламбурів, а також як один із засобів забезпечення музичності фрази.