2.12. Правопис префіксів

2.12.1. Префікси, що закінчуються на голосний

1. Префікс пре- вживається для вираження найвищого ступеня ознаки: предобрий, премудрий, прегарно.

2. Префікс при- вживається у словах, що означають:

а) наближення, приєднання, розміщення поруч: прилетіти, прибігти, прив'язати, приклеїти, приміський, прибережний, Придніпров'я;

б) частковість дії або її результат: призабути, прилягти, причинити, придбати, придумати.

3. Префікс прі- вживається в 4 словах: прізвище, прізвисько, прірва, прірвистий.

Запам'ятайте правопис слів із складовими частинами пре- і при-: преамбула, президент, превентивний, предикат, презирливість, прейскурант, прелюдія, прем'єр, преміювати, препарат, прерогатива, пресвітер, престиж, престол, преосвященний, преподобний, претендент, претензія, прецедент; привілей, приладдя, примати, примхливий, принаймні, принциповий, припинити, природний, присвята, пристосування, присудковий, притаманний, непритомний, непричетний.

2.12.2. Префікси, що закінчуються на приголосний

1. Префікс с- пишемо перед к, п, т, ф, х, що позначають глухі приголосні: скріпити, спалити, стиснути, сфотографувати, схилити.

2. Префікс з- (іноді із-) пишемо перед буквами, які позначають усі інші приголосні (глухі і дзвінкі) та голосні: зшити, зчистити, зцілити, зжувати, ззаду, іззаду, знову, ізнову, зорганізувати.

3. У префіксах без-, роз-, воз-, через-, між-, над-, від-, під-, перед-, понад-, об- завжди пишуться з, ж, д, б, які ніколи не змінюються перед літерами на позначення глухих приголосних: безпорадний, безсмертний, розповідь, возвеличений, черезсідельний, відкрити, міжсезонний, надприродний, підтопити, передплатити, понадплановий, обхопити.

Зверніть увагу!

В окремих словах, корінь яких переважно починається сполученням літер на позначення приголосних, для полегшеної вимови у префіксах з'являються і, о або у: зі-, зо-, зу- (зірвати, зів'янути, зігріти і зогріти, зімлілий і зомлілий, зітліти і зотліти, зіпріти і зопріти, зостатися, зітхати, зустрітися, зупинитися і спинитися, зухвалий, зусилля); розі- (розірвати, розібрати, розігнати, розікласти і розкласти); наді- (надібрати, надірвати, надіслати); піді-, підо- (підігріти, підігнати, підійти, підім'яти, підіслати, підосланий, підождати); обі- (обібрати, обілляти, обігнати).

2.13. Правопис суфіксів

2.13.1. Суфікси іменників

1. З и пишемо суфікси:

а) -ик, -ник, -ич у словах українського походження: ведмедик, хлопчик, дощик, чайник, годинник, родич, але: технік, хімік, цинік (слова іншомовного походження);

б) -ир, -ист, -изм після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р: командир, буксир, шпажист, таксист, буддизм, але: канонір, футболіст, механізм (і після літер на позначення інших приголосних); конвоїр, каноїр, егоїст, героїзм (ї після літер на позначення голосних);

в) -ив(о) в іменниках, що позначають матеріал або продукт праці: печиво, прядиво, плетиво, добриво, квасиво, соливо, а також у слові видиво, але: марево, сяєво, маєво (абстрактні назви);

г) -инн(я) в іменниках середнього роду, що позначають збірні поняття: квасолиння, картоплиння, маковиння, але: каміння, коріння, насіння (і входить до кореня); ходіння, паління, моління (назви процесів із наголосом на і); палення, сходження, покращення (назви процесів та абстрактних понять із наголосом на корені);

ґ) -ин(а) в іменниках жіночого роду: галявина, глибина, височина, далечина, але: височінь, далечінь, глибінь (суфікс -інь ), кошеня, слоненя (суфікс -ен-);

д) -иськ(о), -ищ(е) після літер на позначення приголосних: хлопчисько, вогнище, пустище, але: гноїсько, убоїще;

е) іменників чоловічого роду на -ичок(ик + ок) : столичок, возичок, але: кущечок, вершечок, кружечок;

є) іменників жіночого роду на -ичк(а) (-иц(я) + тс): першокласничка, хлібничка, горличка, але: ложечка (ложеч + к(а)).

2. З е(є) пишемо суфікси:

а) -ечк/а(-єчк/а), -ечк/о(-єчк/о), -еньк(а), -еньк(о) переважно після літер на позначення м'яких або шиплячих приголосних у твірному слові: душечка (душа), Олечка (Оля), Раєчка (Рая), полечко, серденько (поле, серце — генетично м'які основи), матусенька (матуся), але: лебедонька (хоч лебідь); дівчинонька, хвилинонька (перед суфіксами тверді приголосні);

б) -ен- іменників середнього роду, що позначають назви маленьких істот: пташенятко, пташеня, кошенятко, кошеня, а також у формотворчому суфіксові -ен- кількох іменників: плем'я — племені, ім'я — імені, тім'я — тімені, сім'я — сімені, вим'я — вимені.

3. З і пишемо суфікс -інь: глибочінь, широчінь, темінь, плоскінь.

2.13.2. Суфікси прикметників

1. И пишемо:

а) у суфіксові -ичн(ий) після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р у прикметниках, похідних від слів іншомовного походження: юридичний, хаотичний, історичний, але: термічний, кубічний, ідилічний, міфічний (і після літер на позначення інших приголосних); героїчний, мозаїчний (ї після літер на позначення голосних);

б) у суфіксові -ин(ий) присвійних прикметників після букв на позначення приголосних, крім й: материн, доччин, Маринин, орлиний, качиний, але: Мар'їн, Майїн, Надіїн (ї після апострофа, й та після літер на позначення голосних);

в) у суфіксові -ист(ий) після літер на позначення приголосних: промовистий, порожистий, розгонистий, але: вибоїстий, оліїстий, двоїстий (ї після літер на позначення голосних), перистий (= пірчастий), але: перістий (= рябий) — і належить до кореня періст-.

2. Е(є) пишемо в суфіксові -ев(-єв) відносних прикметників після літер на позначення м'яких та шиплячих приголосних, якщо наголос падає на основу: вишневий, грушевий, борщевий, матчевий, магнієвий, життєвий, миттєвий, але: мітинговий, вербовий (о після літер на позначення твердих нешиплячих приголосних), життьовий, миттьовий, борщовий, дощовий, польовий (наголос на закінченні).

2.13.3. Суфікси прикметників і дієприкметників

1. -Н- пишеться в суфіксах:

а) -ан-(-ян-), -ин-(-їн-), -ен-, -он- прикметників: дощаний, дерев'яний, капустяний, пташиний, мурашиний, солов'їний, буквений, солоний, але: старанний, притаманний;

б) -ен-, -н- дієприкметників: принесений, зварений, сказаний, прихований, нежданий, омріяний.

2. -НН- пишеться:

а) у прикметниках, утворених від іменників з основою на -н: бездоганний, щоденний, кінний, колонний;

б) у наголошених суфіксах -енн-, -а/нн- (-я/нн-) прикметників, які виражають найвищу міру ознаки або можливість чи неможливість дії: глибоченний, височенний, широченний, здоровенний, страшенний, невблаганний, здійсненний, нездійсненний, нездоланний, незбагненний, незрівнянний, незліченний, неоціненний, невпізнанний, неподоланний, непримиренний, несказанний, нескінченний, але: нездійснений, нездоланий, незлічений, неоцінений, невпізнаний, неподоланий, непримирений, несказаний, нескінчений (дієприкметники);

в) у суфіксах -енн-, -а/нн- (-я/нн-) небагатьох прикметників-старослов'янізмів: священний, блаженний, благословенний, нужденний, огненний, мерзенний, окаянний, божественний.

Зверніть увагу!

У словах, похідних від прикметників і дієприкметників, написання -н- або -нн- зберігається (по-пташиному, прихованість, старанність, бездоганно, незбагненність, нескінченно, але: нескінченість (від нескінчений); блаженно, огненність, але: священик.