2.1. Екскурсія.

1. Мати ходить по квартирі, тримаючи дитину на руках та показує і називає розташовані там предмети:

Крісло,

Лампа,

Вікно…

2. Коли дитині виповниться 6 – 7 місяців батьки починають запитувати, де розташовані предмети, спостерігаючи напрямок погляду дитини.

2.2. Хованки.

1. Мати закриває своє обличчя на 1 -2 секунди пелюшкою, та запитує – „Де мама? „- привертаючи увагу дитини. Якщо дитина починає пильно дивитись та намагатись зазирнути за пелюшку, можна перейти до другого кроку.

2. Ховаємо іграшку. „Де вона?” Якщо дитина починає пильно дивитись та намагатись зазирнути за пелюшку, можна перейти до третього кроку.

3. Пропонуємо дитині „Заховатись”.

2.3. Маніпуляції з предметами.

1. Допомагаємо дитині засвоїти дії з простими предметами:

- М’яч катати та штовхати.

- Брязкальцем трусити.

Молоточком – стукати і т.і.

2. Якщо це вже добре виходить – переробимо до двох пов’язаних між собою рухів: відкрити шухлядку та покласти щось в неї, взяти іграшку та дати мамі.

Головним принципом розробки таких занять стає те, що ми не починаємо складнішої дії, допоки не переконаємось, що простіша напевно засвоєна.

В перші місяці життя у немовляти з`являється підвищений інтерес до людської мови. У віці біля 1 місяця новонароджений починає промовляти які-небудь прості звуки типу а-а, у-у, е-е. Біля 2-4 місяців від народження виникає белькотіння, а в 9-10 місяців в мові немовляти помічаються перші слова.

Називати речі своїми словами дитина починає у віці біля одного року. До цього часу діти зазвичай мають вже доволі багатий досвід пізнання навколишньої дійсності за допомогою органів чуття. В них склались біль-менш певні уявлення про своїх батьків, про їжу, про навколишні умови, про іграшки. В цих умовах для початку освоєння мови дитині лишається зробити не так вже й багато: зв`язати наявні в нього образи з тими чи іншими сполученнями звуків, які дорослі багаторазово промовляють в її присутності при наявності в полі зору відповідних предметів чи явищ.

4. Екскурсія по хаті (продовження).

1. Тримаючи дитину на руках мати обходить кімнату, називаючи усі речі, що потрапляють на очі дитині.

2. Мати пропонує дитині показати названі речі.

3. Мати чітко вимовляє назви, дивлячись на дитину і пропонує їй повторити знайоме слово, щоб отримати потрібну річ.

З 11 місяців починається також перехід від дофонемної до фонемної мови, і цей прогрес триває на другому, третьому і навіть на четвертому році життя. До трьох років дитина в основному правильно вживає відмінки, будує багатослівні речення, всередині яких забезпечується граматичне погодження усіх слів.

Спочатку дитина користується однослівними реченнями, які являють собою яку-небудь цілу, завершену думку. Потім з`являються речення, які складаються з двох слів, які складаються як з підмету так і присудку. Значення таких двослівних речень той самий: деяка думка або цілісний вислів. Наступний етап розвитку мови припадає на вік від 1,5 до 2,5 років. В цей час діти навчаються комбінувати слова, об`єднуючи їх в невеликі фрази з 2-3 слів, причому від таких фраз до цілісних речень вони прогресують доволі швидко. Друга половина другого року життя дитини характеризується переходом до активної самостійної мови, націленої на управління поведінкою оточуючих людей та на оволодіння власною поведінкою. Цьому сприяє звичка батьків говорити з дитиною на такому рівні, щоб дитина бачила артикуляцію під час мови, та „не розуміння” жестів дитини.

Біля трьох років дитина уважно прислухається до того, що говорять дорослі між собою. Особливо їй подобається слухати оповідання, казки, вірші. Це дуже важливий момент в розвитку мови в дитини.

В засвоєнні граматики дитиною раннього віку спостерігаються наступні закономірності. Перший період розвитку мови, який охоплює вік від 1 до 2 років, характеризується слабким розвитком граматичних структур і вживанням дитиною слів в основному в незмінному вигляді. Другий період, який включає проміжок часу від 2 до 3 років, являє собою початок інтенсивного формування граматичної структури речення. Окремі слова в цей час стають частинами речення, відбувається погодження їх закінчень. Батьки дітей цього віку часто звертаються до психолога з проблемою, що дитина не хоче або не може розмовляти на потрібному рівні.