Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету, визначено завдання, об’єкт, предмет, наукову новизну, методи дослідження, охарактеризовано фактичний матеріал, практичне значення одержаних результатів, указано форми їхньої апробації і структуру роботи.

Розділ 1 "Теоретичне підґрунтя зіставно-типологічного дослідження ідіокодів звукових повторів" присвячено теоретичним основам та історії вивчення ідіокодів звукових повторів із погляду лінгвосеміотики, структурної лінгвістики, фоносемантики та зіставно-типологічного мовознавства. Крім того, у розділі обґрунтовано термін "фонетичні ітеранти" та розкрито характер ідіокоду звукового повтору у художньому мовленні.

Зіставно-типологічна характеристика ідіокодів звукових повторів у художньому мовленні потребує комплексного міждисциплінарного підходу, що залучає такі лінгвістичні напрями дослідження, як лінгвосеміотика, структурно-семантична лінгвістика та зіставно-типологічне мовознавство. Теоретичний розділ дисертації присвячений розгляду наукового підґрунтя у цих аспектах.

Лінгвосеміотичний підхід до вивчення звукових повторів та складання характеристики їх ідіокодів у художньому мовленні обґрунтований шляхом критичного розгляду семіотичної теорії кодів (У. Еко, Ю.М. Лотман) та введенням поняття ідіокоду звукового повтору, що включає сукупність його структурно-семантичних та функціональних характеристик. Сучасний стан дослідження феномена звукового повтору характеризується вивченням його як складової мовного коду усного та письмового мовлення (P. Meijer, R. Jacobson). Зокрема, у цих працях детально розглядається універсальність явища звукового повтору як властивого не лише людському мовленню, але й людському мисленню.

Структурно-семантичний напрям у лінгвістичному дослідженні звукового повтору логічно поділений на два етапи: перший умовно охоплює початок ХХ століття і характеризується розглядом звукового повтору як явища, притаманного поетичному тексту; другий етап починається з середини-кінця ХХ століття і продовжується до нашого часу, коли звукові повтори вивчаються різнобічно, в аспектах лінгвосеміотики, структурної семантики, психолінгвістики і лінгвопоетики. У мовознавстві звукові повтори вивчалися як фоностилістичний феномен та структуроутворювальний елемент художнього тексту (Г.В. Вєкшин). При формуванні фоносемантичного погляду на явище звукового повтору у ролі робочої гіпотези використовується твердження про мотивованість мовного знака: не беручи його до уваги, неможливо розглядати семантичну сторону повторів.

Класифікація звукових повторів стала науковою проблемою ранніх досліджень цього феномена. Існують структурні (Й.М. Брік, Г.В. Вєкшин, О.П. Квятковський, Ю.М. Лотман) та функціональні (В.П. Москвін) класифікації звукових повторів у мовленні, проте типології звукового повтору, що розглядали б його семантичну складову, практично відсутні.

Зіставно-типологічний аспект вивчення звукового повтору у прозовому художньому мовленні до наших часів залишався поза увагою науковців. Теоретичний розділ дисертаційного дослідження розглядає зіставлення як науковий підхід, що дає змогу розкрити досі не вивчені властивості звукового повтору у неблизькоспоріднених мовах.

У розділі 2 "Методологія та методика зіставно-типологічного дослідження ідіокодів звукових повторів у художньому мовленні" описано лінгвістичні та загальнонаукові методи, використані у дисертаційній роботі, а також авторську комплексну методику зіставно-типологічного дослідження ідіокодів звукових повторів в англійському та українському художньому мовленні.

Традиційно звуковий повтор вивчався на матеріалі поетичних художніх текстів, де одним із типів повтору є рима. Це зумовило науковий інтерес до дослідження звукового повтору у прозовому художньому тексті, складання його трьохаспектної таксономії, характеризування його ідіокодів та зіставлення їх у паралельних художніх текстах англійською та українською мовами.

З цією метою було розроблено комплексну методику зіставно-типологічного аналізу ідіокодів звукових повторів у художньому мовленні.

На першому етапі відбувається вибір художнього тексту двома мовами. На цьому етапі використовуються елементи методу філологічного аналізу тексту І. Р. Гальперіна. До вибору тексту двома мовами потрібен специфічний підхід, адже явище звукового повтору та особливості його ідіокодів досліджуються у двомовному матеріалі, зіставлення якого дає найменшу похибку з можливих. Тому доцільним є аналіз паралельних текстів – оригінального тексту та його перекладу – це зумовлює чистоту експерименту, дає змогу розглядати тільки та виключно те явище, що є об’єктом дослідження, а саме звукові повтори та їх ідіокоди, не враховуючи різницю у жанрі, часові написання, стилі, культурному коді тощо. Основним матеріалом дослідження виступає текст твору англійського письменника середини ХХ століття Дж. Р. Р. Толкієна та його український варіант, а саме "The Fellowship of the Ring" та "Братство Персня" (переклад О. Фешовець). Обсяг англомовного та україномовного матеріалу дослідження приблизно однаковий, але насиченість фонетичними ітерантами є різною для англійського та українського тексту. На етапі інвентаризації виділено 2006 фонетичних ітерантів на 396 сторінках оригінального тексту "The Fellowship of the Ring" (з 2 по 398 сторінку) та 1477 фонетичних ітерантів на 373 сторінках перекладного україномовного тексту (з 11 по 384 сторінку). Загальна кількість інвентаризованих груп лексичних одиниць становить 3483.

Другий етап – інвентаризація, де виокремлюються групи текстових лексичних одиниць, що є носіями звукових повторів у тексті (такі текстові одиниці пропонується називати фонетичними ітерантами). Як оригінальний (англомовний), так і україномовний варіанти характеризуються високою частотністю звукових повторів. На цьому етапі використовується метод суцільної вибірки. Вибір фонетичних ітерантів відбувається за такими критеріями: 1) наявність хоча б одного звукового повтору; 2) наявність семантичного зв’язку; 3) дві або більше лексичних одиниці, але у разі наявності звукового повтору в межах однієї лексичної одиниці, утвореної шляхом словоскладання, два корені вважаються достатніми; 4) не розглядаються закінчення слів (це стосується, насамперед, україномовної частини матеріалу); 5) обмеженість одним або двома реченнями; 6) хоча б одна з лексичних одиниць повинна містити повторюваний звук у наголошеному складі; 7) віршові рими не вважаються фонетичними ітерантами; 8) допускаються розбіжності в одну акустичну характеристику (глухість – дзвінкість, довгота – короткість і т.п.). Такі звукові повтори називаються неповними. Цим критеріям відповідають такі ітеранти, як highlands and hillsides; Bandobras Bullroarer; falling far and wide into waste; особливо полюбляючи; визнавати верховну владу тощо.

У третій етап (сегментація) входить виявлення у фонетичних ітерантах повторюваних звуків і їх виокремлення для подальшого аналізу. Тут враховуються як фонетичні, так і графічні елементи лексичних одиниць, що утворюють звуковий повтор, адже текстові одиниці сприймаються комплексно, у поєднанні акустичних та графічних характеристик (Г.В. Вєкшин). Повторюваними фонетично-графічними елементами виступають звуки (що поділяються на голосні та приголосні), звукобукви, склади (або декілька звуків, що знаходяться поряд). Повтор може утворюватися двома основами лексичних одиниць (see the Sea; Дні Злиднів).

На четвертому етапі дослідження звукових повторів у художньому тексті (таксономія та дистрибуція) проводиться визначення типу звукового повтору за трьома критеріями (структурний, семантичний та функціональний) та 18 характеристиками.

П’ятий етап – узагальнення – передбачає синтез результатів, отриманих унаслідок етапу таксономії, а саме визначення найпоширеніших типів фонетичних ітерантів у кожній із досліджуваних мов. Сукупність формальних, семантичних та функціональних ознак звукових повторів створює їх ідіокод. Кожний звуковий повтор має свій власний код за всіма характеристиками, що беруть участь у класифікації.

Останній, шостий етап – зіставлення. На цьому етапі за допомогою зіставного методу порівнюються результати, отримані внаслідок аналізу звукових повторів у текстах, що належать до неблизькоспоріднених мов (англійська та українська), робляться висновки щодо фреквентальності й рецесивності ідіокодів звукових повторів в англійському та українському художньому мовленні.

У розділі 3 "Інвентаризація, сегментація та таксономія матеріалу дослідження" описано етапи інвентаризації та сегментації фонетичних ітерантів, здійснено багатоаспектну класифікацію інвентаризованих одиниць англійською та українською мовами.

На етапі інвентаризації з художнього тексту було вибрано 3483 групи лексичних одиниць, які містять звуковий повтор; є семантично пов’язаними; включають більше однієї лексичноі одиниці (або, принаймні, два корені); містять звуковий повтор у нефлективній частині слова; обмежені одним або двома взаємопов’язаними реченнями; де повторювані звуки обов’язково є елементами наголошеного складу хоча б для однієї з лексичних одиниць; де немає віршових рим. Фонетичні ітеранти вибрано з тексту методом суцільної вибірки.

Уже на етапі інвентаризації зроблено попередні висновки щодо притаманності звукових повторів англійському та українському художньому мовленню: обсяг лексичних одиниць, що містить звукові повтори, в англомовному матеріалі перевищує відповідний показник в україномовному матеріалі в 1,35 разів. Це свідчить про більшу частотність звукових повторів у англійському мовленні.

Унаслідок етапу інвентаризації виокремлено такі структурні характеристики звукових повторів (табл. 1).

Таблиця 1

Структурні характеристики фонетичних ітерантів

1. За кількістю лексичних одиниць у групі фонетичних ітерантів	а) подвійні (peace and plenty; крис капелюха)
	б) потрійні (large flat feet; ліс сріблястих списів)
	в) багатокомпонентні (він привітав відвідувачів)
	г) одинарні (busybody; дрібнолюдик)
2. За графічним відтворенням звука	а) звуки (spoke sternly; місцеві мешканці)
	б) звук(и) та звукобукв(а/и) (Road goes)
	в) звуки, що відрізняються за одним акустичним критерієм (Shadow in the South)
3. За кількістю повторюваних звуків	а) поодинокий звук/звукобуква (beasts and birds)
	б) склад (або декілька звуків поряд) (packages and parcels)
	в) два або більше звуки, що не стоять поряд (wide world; червоним чорнилом)
	г) весь звуковий склад лексичної одиниці або її кореня (Ring to bring; чашкою чаю)
4.За фонетичним типом звука	а) приголосні (Great Rings; пливкого письма)
	б) голосні (eat earth; устав уперше)
	в) як приголосні, так і голосні (wading in the water; Ніч Нічого)
5. За позицією повтору	а) початок (merry meeting; високі вежі)
	б) кінець (deep sleep; порожня та неосяжна)
	в) середина (merry spring; тріснута криця)
	г) декілька позицій (soft singing voice)
	д) початок – середина (hollows among the hills)
6. За повнотою повтору	а) повні (Great Barrows; Вартовою Вежею)
	б) неповні (borrower of books; тріснута криця)
7. За точністю повтору	а) прямий (hobbit-holes; власне військо)
	б) інверсія (Green Dragon; носій Персня)

Розглядаючи фонетичні ітеранти, потрібно звернути увагу на їх кількість. Найчастіше дослідник має справу з парами фонетичних ітерантів (wide world; раптом розсміявся), але нерідко зустрічаються і потрійні ітеранти (few of that fairest folk; вервечкою вздовж живоплотів), і такі, що мають більше трьох компонентів (great grey branches reached across; його завданням, за задумом змовників, було залишитися). Крім того, існує невелика кількість фонетичних ітерантів, де звуковий повтор міститься у складі однієї лексичної одиниці, яка містить два корені, тобто утворена шляхом словоскладання (приклади: busybody; добродій).

Повтори окремих звуків є найчастотнішими і спостерігаються у 92% англомовного матеріалу та 99% україномовного. Звукобукви можна знайти, наприклад, у словосполученні firmly fixed, де дві літери і позначають різні звуки (<ə:> та <ı>), але сприймаються читачем як повтор, на що також впливає основний консонантний повтор (f – f); або ж sweet scent, де один звук (<s>) має різне графічне відображення (s та sc). Щодо третього типу повторюваного елементу, необхідно включити у діапазон можливих повторів ті, де у парі (трійці або більше) звуків є розбіжність на одну акустичну ознаку. Наприклад, словосполучення North Moors містить повтори o – o (які можуть розглядатись як пара "звук – звук" або як пара "звук – звукобуква", залежно від варіанту вимови – як [mo:] або ж як [muə]). Для української мови, на відміну від англійської, такі повтори не є типовими; один із небагатьох українських прикладів — пара ітерантів шукав [її] щодня.

О.П. Квятковський називає кінцеві повтори римами, але така їх характеристика не завжди виправдана: повтор повинен містити цілий склад, чого у більшості випадків не спостерігається. Крім того, рима скоріше стосується віршованого мовлення, а не прозового. Поодинокі звуки, що розміщені наприкінці слова та повторюються, римою називатися не можуть. Кінцеві повтори є рідкісними, адже до уваги не беруться закінчення слів, що збігаються не завдяки явищу звукового повтору, але з граматичних та морфологічних причин.

Повним повтором вважається повтор, де звуки повністю збігаються за акустичними характеристиками (Misty Mountains; похмурій поверхні); неповним – повтор, у якому збігаються графічні відображення звуків, але не самі звуки, або ж звуки різняться за однією акустичною характеристикою (wild folks and wicked things; щити і шоломи).

Характеристики "прямий повтор" та "інверсія" стосуються фонетичних ітерантів, де повторюється склад або декілька звуків, що не стоять поряд у лексичній одиниці. Вони можуть утворювати як повтор у точній послідовності (huge hulk; повертала на північ), так і в дзеркально оберненій або довільній послідовності (Green Dragon; пронизали [його] наскрізь).

За семантичним критерієм фонетичні ітеранти мають дві характеристики: перша з яких – наявність або відсутність звуконаслідування та звукосимволізму. Друга характеристика містить типи семантичного зв’язку між лексичними одиницями. За нею виокремлено 12 типів: 1) "предмет – ознака" (такий тип зв’язку спостерігається, наприклад, у white winters, де winters виступає предметом, а white – його ознакою, та у Старий Світ (Світ – предмет, Старий – ознака); 2) "предмет – частина/належність" (dwarf-hoards, де hoards – предмет, а dwarf – ознака належності); 3) "предмет – об’єкт" (generations of relatives; зливи зірок); 4) "предмет – місце/час" (предмет та його місцезнаходження/походження або час, коли предмет виконує дію: Dwarves from the Dragon-hoard; тріщину у темряві); 5) "перелік/вибір" (елементи групи фонетичних ітерантів знаходяться у рівноправних відношеннях, відбувається їх перелік або вибір між ними: strange and suspicious; спритний і сильний); 6) "ім’я – прізвище/прізвисько" (такий зв’язок набагато менш характерний для українського художнього мовлення, отже, при перекладі зберегти його майже не вдається, і такі групи фонетичних ітерантів становлять малий процент україномовного матеріалу. Приклади: Bilbo Baggins; Кірдана Корабельника); 7) "дія – суб’єкт/об’єкт" (a star shines; зло знищене); 8) "ознака – тип дії" (у групах фонетичних ітерантів, де один елемент діє як ознака (який?), а другий – як тип дії (як?): treacherously bright; найменш надійним); 9) "дія – тип дії" (creeping cautiously); 10) "дія – дія" (started to struggle; ризикували розпалювати); 11) "дія – місце/час" (burning on their backs; зупинився біля озера); 12) інші нечисленні зв’язки (табл. 2).

Таблиця 2

Семантичні характеристики фонетичних ітерантів

1. За наявністю фоносемантичних явищ	а) звуконаслідування (Springle-ring)
	б) звукосимволізм (smelling of moth-balls)
	в) фоносемантичні явища відсутні або не визначені на даному етапі (щити і шоломи)
2. За типом семантичного зв’язку у групі фонетичних ітерантів	а) предмет – ознака (white winters) б) предмет – частина/належність (dwarf-hoards) в) предмет – об’єкт (зливи зірок) г) предмет – місце/час (тріщину у темряві) д) перелік/вибір (strange and suspicious) е) ім'я – прізвище/прізвисько (Bilbo Baggins) є) дія – суб’єкт/об’єкт (зло знищене) ж) ознака – тип дії (treacherously bright) з) дія – тип дії (creeping cautiously) и) дія – дія (started to struggle) і) дія – місце/час (burning on their backs) к) інше (нечисленні зв’язки) * – сталий вираз

Слід зазначити, що у групі фонетичних ітерантів може бути більше одного типу зв’язку, адже кожен елемент у ній пов’язаний із кожним іншим елементом; так, під час дослідження було помічено групи фонетичних ітерантів одночасно з двома та трьома типами семантичних зв’язків.

У класифікації за семантичним критерієм враховуються сталі вирази, наприклад: large as life; в обидва ока.

За функціональним критерієм виділено 9 функцій звукових повторів у художньому тексті.

1. Евфонічна функція. Під нею розуміється ритм, мелодійність, домінування звуку над змістом та переважна кількість сонорних серед повторюваних звуків: Misty Mountains та Великий Зелений Ліс (сонорна домінанта, у наголошених складах повторються звуки <m> та <л>).

2. Лейтмотивна функція. Фігура звукопису, основою якої є класична алітерація (повтор приголосних, кожен з яких у наголошеному складі). У складі груп фонетичних ітерантів з такою функцією один із елементів є ключовим, а інші підкреслюють його: Greenwood the Great; Великий Зелений Ліс.

3. Ігрова функція. Повторюються звуки, акустично близькі один до одного, повтор часто міститься у кінці елемента та є інвертованим, створюється ефект відлуння або скоромовки: beardless and bootless; лічити літа.

4. Інтегративна функція, за якої у групі фонетичних ітерантів підтримуються синтаксичні зв’язки між елементами: learned their letters; видавався не… вартим уваги.

5. Смислова функція. У таких групах фонетичних ітерантів наявні порівняння та метафори, утворені на основі елементів, пов’язаних звуковим повтором: white winters; Дні Злиднів.

6. Віршомаркуюча функція. Ця функція наявна у групах фонетичних ітерантів із кінцевими повторами складу: beardless and bootless; з блискучими очима.

7. Зображальна функція виконується тими групами фонетичних ітерантів, що містять звуконаслідування або звукосимволізм: Bandobras Bullroarer; із хлюпанням і плюскотінням.

8. Сугестивна функція: групи фонетичних ітерантів із такою функцію містять чіткий ритм, перевагу сонорних та глухих звуків, не містять інверсії: highlands and hillsides; швидко і безшумно.

9. Іменна функція: група фонетичних ітерантів складається з алітерованого імені та прізвища/прізвиська героя або ж імені/назви та характеристики: Bandobras Bullroarer; Бандобрас Бикорева. Обидві частини імені сприймаються як єдине ціле. Ця функція виконується також при переліку героїв, що пов’язані певною ситуацією або подією: Burrowses, Bolgers, Bracegirdles, Brockhouses, Goodbodies.

Унаслідок здійснення таксономії ідіокодів звукових повторів в англійському та українському художньому мовленні встановлено, серед інших, такі розбіжності: англомовний художній текст припускає більш високу частотність повторів голосних, ніж україномовний (показники відрізняються в 2 рази); за типами семантичних зв’язків у англомовних та україномовних групах фонетичних ітерантів більшість показників збігається або відрізняється не більше, ніж на 2%; отримано збіг частотності вживання більшості функцій в англомовному та україномовному художньому тексті (розбіжність не більше 1%, тобто характерність функцій для текстів обома мовами є приблизно однаковою), окрім іменної функції (наявна лише в англійському матеріалі).

Розділ 4 "Зіставлення ідіокодів звукових повторів в оригінальних творах Дж. Р. Р. Толкієна та їх українських перекладах" присвячено опису ідіокодів звукових повторів, що утворюються за сукупністю показників, отриманих під час класифікації інвентаризованих одиниць, у зіставно-типологічному аспекті.

Кожна група лексичних одиниць, що містять звукові повтори, отримує свій унікальний код за 18 характеристиками. Структурні та семантичні характеристики поділяються на типи (від двох до 13), для зручності позначені літерами українського алфавіту. Коли у групі фонетичних ітерантів виконується більше двох з наявних 9 функцій, можна говорити про її високу функціональність. У таблиці 3 структурні характеристики позначені цифрами від 1 до 7: 1 – за кількістю лексичних одиниць, де а) подвійні, б) потрійні, в) багатокомпонентні, г) одинарні; 2 – за графічним відображенням звука, де а) звуки, б) звук(и) та звукобукв(а/и), в) звуки, які відрізняються за одним артикуляційним критерієм; 3 – за кількістю повторюваних звуків, де а) поодинокий звук, б) два звуки, в) декілька звуків, що не стоять поряд, г) весь звуковий склад; 4 – за фонетичним типом звука, де а) приголосні, б) голосні, в) як голосні, так і приголосні; 5 – за позицією повтору, де а) початок, б) кінець, в) середина, г) декілька позицій, д) початок – середина; 6 – за повнотою повтору, де а) повний, б) неповний; 7 – за точністю повтору, де а) прямий, б) інверсія. Семантичні характеристики позначені цифрами від 1 до 2: 1 – наявність/відсутність фоносемантичних явищ, де а) звуконаслідування, б) звукосимволізм, в) відсутність звуконаслідування та звукосимволізму; 2 – тип семантичного зв’язку у групі фонетичних ітерантів, де а) предмет – ознака, б) предмет – частина/належність, в) предмет – об’єкт, г) предмет – місце/час, д) перелік/вибір, е) ім'я – прізвище/прізвисько, є) дія – суб’єкт/об’єкт, ж) ознака – тип дії, з) дія – тип дії, и) дія – дія, і) дія – місце/час, к) інше (нечисленні зв’язки), * – сталий вираз. Функціональні характеристики позначені цифрами від 1 до 9, де 1 – евфонічна функція, 2 – лейтмотивна, 3 – ігрова, 4 – інтегративна, 5 – смислова, 6 – віршомаркуюча, 7 – зображальна, 8 – сугестивна, 9 – іменна.

Таблиця 3

Ідіокоди фонетичних ітерантів

Групи фонетичних ітерантів	Характеристики
	Структурні							Сем.		Функціональні
	1	2	3	4	5	6	7	1	2	1	2	3	4	5	6	7	8	9
Bandobras Bullroarer	а	а	в	а	д	а	а	а	е	-	-	-	+	+	-	+	-	+
peace and prosperity	а	а	а	а	д	а	а	в	д	-	-	+	+	-	-	-	+	-
nonetheless… nimble	а	в	в	а	г	б	а	б	ж	-	+	+	-	-	-	+	-	-
shape … changed	а	б	б	в	а	б	б	б	є	-	+	-	-	-	-	-	-	-

На етапі зіставлення досліджено ізоморфні, фреквентальні та рецесивні ідіокоди звукових повторів. Виявлено закономірності утворення ідіокоду звукових повторів в англійському та українському матеріалі: групи фонетичних ітерантів в англійському та українському текстах формуються за одними й тими ж критеріями; за результатами сегментації в обох текстах повтори приголосних та приголосних і голосних разом переважають серед повторюваних звуків; дистрибуція груп україномовних фонетичних ітерантів в 90% збігається за кількісними показниками з відповідними показниками груп англомовних фонетичних ітерантів. Найчастотніші ідіокоди груп фонетичних ітерантів в англомовному та україномовному тексті збігаються за більшістю показників: групи фонетичних ітерантів складаються з двох лексичних одиниць, типом повторюваного елементу є "звук-звук", хоча б один із повторюваних звуків приголосний та розташований на початку лексичної одиниці, повтор повний та прямий, фоносемантичні зв’язки відсутні, найчастотнішими є повтори з високою функціональністю (табл. 4).

Таблиця 4

Найчастотніший ідіокод фонетичних ітерантів

Групи фонетичних ітерантів	Характеристики
	Структурні							Сем.		Функціональні
	1	2	3	4	5	6	7	1	2	1	2	3	4	5	6	7	8	9
Days of Dearth	а	а	а	а	а	а	а	в	а	-	+	-	+	-	-	-	+	-
silver scarf	а	а	а	а	а	а	а	в	а	-	-	+	+	-	-	-	-	-

Рецесивні ідіокоди в англомовному тексті в основному належать до груп фонетичних ітерантів, що побудовані за семантичним типом зв’язку "ім’я – прізвище/прізвисько" та виконують іменну функцію. Такі групи фонетичних ітерантів нетипові для українського художнього мовлення (табл. 5).

Таблиця 5

Рецесивні ідіокоди в англомовному художньому тексті

Групи фонетичних ітерантів	Характеристики
	Структурні							Сем.		Функціональні
	1	2	3	4	5	6	7	1	2	1	2	3	4	5	6	7	8	9
Bandobras Bullroarer	а	а	в	а	д	а	а	а	е	-	-	+	+	-	-	-	-	+
Gandalf the Grey	а	а	а	а	а	а	а	в	е	+	+	-	+	-	-	-	-	+