Тема 13: Основні форми прояву психіки (4 год.)

Ключові поняття теми: регуляція, контроль, поведінка, праця, мета, ціле покладання, діяльність, соціалізація, розвиток.

Основні питання теми:

1. Взаємозв’язок психіки та поведінки.

2. Поява та розвиток свідомості людини.

3. Роль мовлення в розвитку свідомості.

4. Роль праці в розвитку свідомості.

Практична частина:

1. Групове обговорення основних питань теми.

2. Практична робота по мікрогрупах:

• розробити схему розвитку свідомості процесі еволюції.

3. Групове обговорення виконання практичних завдань.

4. Групова рефлексія за участю викладача: підсумки та результати обговорення теми заняття.

Тема 14: Розвиток психіки та становлення свідомості (2 год.)

Ключові поняття теми: свідомість, підсвідоме, «Я-концепція», замість, ЕГО, ІД, психологічний захист, інстинкти, розум, мислення.

Основні питання теми:

1. Розвиток психіки у тваринному світі.

2. Свідомість та мотивація.

3. Інстинкти та рефлекси.

4. Взаємозв’язок психічних процесів та роботи головного мозку людини.

5. Розвиток людської свідомості.

Практична частина:

1. Групове обговорення основних питань теми.

2. Практична робота по мікрогрупах:

• розкрити поняття «Підсвідоме». Визначити основні теоретичні дослідження та висновки;

• скласти порівняльну таблицю за темою “Психіка людини – психіка тварини”

3. Групове обговорення виконання практичних завдань.

4. Групова рефлексія за участю викладача: підсумки та результати обговорення теми заняття.

Методичні вказівки по самостійному вивченню теми:

Спираючись на наукові дані, можна стверджувати, що психіка постала у процесі взаємодії найпростіших живих істот з навколишнім середовищем. Завдяки психіці вдосконалювалася регуляція цього процесу, що забезпечувало виживання й життєдіяльність живих істот.

Розвиток психічних механізмів регуляції поведінки живих істот проходив ряд етапів: чутливість щодо окремих властивостей об’єктів у найпростіших організмів-сприймання цілісних предметів у більш складних живих істот - практичний інтелект вищих тварин - практичний і абстрактний інтелект, як основа первісної свідомої психіки у прадавньої людини-особистість людини до нашої і нашої ери, зокрема епох Відродження, Просвітництва, промислової революції та сучасного соціального і науково-технічного поступу. При переході від попереднього до наступного етапу форми психіки трансформуються у досконаліші психічні системи регуляції поведінки та діяльності живих істот, дедалі ефективніше забезпечуючи їхню життєдіяльність.

Виникнення первісної психіки пов’язане з переходом від допсихічних форм регуляції поведінки - так званих тропізмів, або таксисів, найпростіших рослинних і тваринних організмів - до власне психічних, сигнальних форм регуляції тварин. Завдяки тропізмам організм реагує залежно від контакту з середовищем.

Тропізм, таксис - це засоби рухового реагування найпростіших організмів на фактори, від яких залежить їхнє біологічне існування. У процесі еволюції виникає інша форма відображення, яка надає організмам значних переваг у виживанні та розвитку. Вона пов’язана з переходом від реакції на безпосередній вплив біотичних подразників до опосередкування цього впливу за допомогою сигналів. З’являється чутливість - здатність реагувати на біотично значущі об’єкти не в процесі безпосереднього контакту з ними, а на відстані - за допомогою сигналів про них, завдяки чому організми можуть уникнути загрози для свого існування або скористатися сприятливими умовами.

Чутливість притаманна як одноклітинними організмам, наприклад інфузоріям, так і багатоклітинним, наприклад, гідроїдним поліпам, медузам.

Об’єктивна дійсність виступала для живих істот не тільки через окремі властивості, а й через різноманітні предмети. Тому поступово сформувався новий тип цілісного сигнального, психічного відображення предметів у сукупності їхніх якостей. Виникає так звана перцептивна психіка, як здатність тварин до сприймання, перцепції цілісних предметів і до предметного відображення дійсності.

Перцептивна форма психічного регулювання поведінки властива таким представникам біологічного світу, як хробаки, комахи, птахи, риби, плазуни тощо.

Вершиною психічного розвитку тварин є практичний інтелект, який дає змогу відображати не лише окремі якості об’єктів, цілісні предмети й предметні ситуації, а й динамічні міжпредметні відношення, що виступають переважно у вигляді наочних образів. Інтелектуальна психіка притаманна так званим вищим тваринам, наприклад, вовкам, лисицям, ведмедям, дельфінам, собакам та особливо мавпам.

Принципово новий етап у розвитку психіки у філогенезі пов’язаний із змінами в поведінці людиноподібних мавп та прадавніх людей, що відбулися кілька мільйонів років тому. Вони виявлялися передовсім у виготовленні матеріальних знарядь дії на об’єкти середовища. Це приводило до накопичення знань про властивості об’єктів, умінь застосувати знання і знаряддя у різних ситуаціях, до значного розширення фонду навичок.

Відрив процесів мислення від реальності, поява суто людського абстрактного інтелекту становить зміст третьої фази.

Суттєвим результатом розвитку інтелекту прадавньої людини завдяки впливу мови є утворення та фіксація в її пам’яті понять різних рівнів абстракції. Введення абстрактних понять високого рівня дає змогу людині охоплювати ширші сфери дійсності у просторі та часі.

Отже, у прадавньої людини, крім практичного інтелекту, формуються такі компоненти абстрактного інтелекту, як мислення й уява, словесна пам’ять та довільна увага, воля, а також дедалі зростаюча система знань, умінь і навичок.

У прадавньої людини виникають і формуються початки свідомої психіки з притаманними їй ознаками - первісними формами:

а) суто людських пізнавальних, інтелектуальних процесів ( уваги, пам’яті, мислення, уяви);

б) потрібностно-мотиваційної та цілеутворюючої сфери діяльності й необхідної для її здійснення системи знань, умінь і навичок

в) емоційно-почуттєвої сфери як важливого фактора регуляції діяльності й суспільних стосунків.

Інтенсивно формується новий тип людської психіки, свідомості, пов’язаний не лише з репродуктивною діяльністю індивіда, а й із новою її якістю-творчістю. Цей тип психіки виявляється у винаході та накопиченні окремими представниками людства в індивідуальному порядку (а не “народному”, розподіленому протягом тисячоліть серед багатьох поколінь) нових знань, у творчій розробці нових матеріалів, інструментів, літературних творів, напрямів образотворчих шкіл, соціальних, філософських, медичних, релігійних систем тощо.

У межах свідомості виникає якісно нове психічне утворення - самосвідомість, внутрішній рефлексивний механізм саморозвитку, саморегуляції психіки людини. Регулятором творчої діяльності з перетворення зовнішньої дійсності та внутрішнього самотворення власної психіки стає особистість. Особистості властиві величезний творчий потенціалі реальний вплив на природу, на інших і на себе.

У 19-20 ст. особистість формується як рівень розвитку психіки людини з притаманною їй системою вищих психічних функцій.

Особистість стає вершиною філогенезу психіки. В контексті розвитку особистості трансформуються попередні форми психіки.

Отже, в процесі філогенезу виникає і розвивається безперервна низка форма психічного відображення живими істотами навколишньої дійсності, які сприяють досконалішій регуляції їхньої поведінки та життєдіяльності.