Теоретичні відомості.

Впровадження Об'єктів. Під впровадженням об'єктів мається на увазі створення комплексного документа, що містить два або більш автономних об'єктів. Звичайним засобом впровадження об'єктів в документ є їх імпорт з готового файлу, в якому даний об'єкт зберігається. Так, наприклад, якщо в графічному редакторі Paint був створений і збережений на диску файл малюнка ABCD.BMP, то в текстовому процесорі WordPad цей малюнок можна вставити в текстовий документ за допомогою команди Вставка ► Объект. При цьому відкривається діалогове вікно Вставка объекта.

Імпорт об'єкту, що вставляється, забезпечується перемикачем Создать из файла а його вибір на диску – кнопкою Обзор. Окрім графічних об'єктів в текстовий документ можна упроваджувати і об'єкти іншої природи – тексти, фрагменти звукозапису і відеозапису.

При збереженні комплексного документа відбувається збереження і тексту, і всіх упроваджених в нього об'єктів. Малюнок, що раніше існував у вигляді окремого графічного файлу, тепер упроваджений в текстовий документ і розташовується усередині нього. Зрозуміло, при цьому розмір початкового текстового документа зростає на величину упроваджених об'єктів.

Зв’язування об'єктів. Проте ми могли помістити малюнок в текстовий документ і іншим способом. У тому ж діалоговому вікні Вставка объекта є прапорець, який називається Связь. Якщо встановити цей прапорець перед вставкою об'єкту, то відбувається інший тип вставки, який називається зв’язуванням. Зв’язування відрізняється від впровадження тим, що сам об'єкт не вставляється в документ, а натомість вставляється тільки покажчик на місцеположення об'єкту. Коли при перегляді документа читач дійде до цього покажчика, текстовий процесор звернеться за адресою, наявною в покажчику, і відобразить малюнок в тексті документа.

При використанні зв’язування об'єктів, а не впровадження, розмір результуючого комплексного документа практично не збільшується, оскільки покажчик займає дуже мало місця. Проте, якщо не вжити спеціальні заходи, то при передачі такого документа замовнику не відбудеться передача зв'язаних об'єктів, оскільки вони залишаться в своїх місцях зберігання. Це явище називається розривом, або втратою зв'язку. Втрачені зв'язки треба відновлювати. Втрата зв'язку може відбуватися навіть при простому переміщенні зв'язаних об'єктів з однієї папки в іншу. Таким чином, при використанні методу зв’язування об'єктів необхідно спеціально контролювати цілісність зв'язків між об'єктами і виконувати операції обслуговування цих зв'язків (оновлення і відновлення).

Порівняння методів впровадження і зв’язування. І той і інший методи мають свої області застосування. Все залежить від форми і призначення документа. Упроваджуючи об'єкти, ми позбавляємося від необхідності підтримувати і обслуговувати зв'язки, але при цьому можемо одержувати файли величезних розмірів, з якими важко оперувати. Зв'язуючи об'єкти, ми різко зменшуємо розміри файлів і значно підвищуємо продуктивність комп'ютера, але вимушені стежити за тим, щоб всі зв'язані об'єкти зберігалися строго в тих папках, в які вони були поміщені у момент створення зв'язку.

З принципами зв’язування і впровадження об'єктів безпосередньо стикається принцип сумісного використання об'єктів. У корпоративних обчислювальних системах нерідко використовують стандартизовані об'єкти (бланки документів, логотипи підприємств і т. п.), доступ до яких (без права зміни) мають великі групи співробітників.

Такі об'єкти зручно вставляти в результуючий документ методом зв’язування. По-перше, це дозволяє значно скоротити об'єм документації підприємства, оскільки один і той же об'єкт може використовуватися у всіх документах без розмноження. По-друге, такий підхід дозволяє адміністрації підприємства легко змінювати (у разі потреби) стандартний об'єкт і мати упевненість в тому, що при використанні будь-якого документа, що має з ним зв'язок, відбудеться автоматична підміна об'єкту. При такому підході за межі підприємства не вийде жоден документ, надрукований на застарілому бланку, що має застарілі реквізити і т.п.

Отже, на практиці звичайно поступають таким чином. Якщо документ готується для друку на принтері або для перегляду на екрані в межах локальної мережі підприємства, то об'єкти в нього вставляють методом зв’язування. Якщо ж документ готується для передачі в електронному вигляді в зовнішні структури, в нього об'єкти упроваджуються.