Розділ ііі шляхи підвищення ефективності від зовнішньоекономічного співробітництва при виробництві та реалізації продукції

3.1 Інвестиційна складова зовнішньоекономічного співробітництва

Акцентуючи увагу на питанні здійснення зовнішньоекономічного співробітництва, слід відмітити важливий фактор, який значною мірою може вплинути на його розвиток. Йдеться про державне сприяння. Підприємство, про діяльність якого йдеться у роботі, має змогу самостійно здійснювати співробітничати з іншими країнами, чим воно і займається, але було б набагато вигідніше, результативніше і прибутковіше не тільки для концерну, а й для самої країни , якби в цьому йому допомагала держава.

Суттєві відмінності в законодавствах, господарських механізмах перешкоджають формуванню спільного ринкового простору. Економічні інтереси найчастіше мають розбіжності, обумовлюючи різні підходи до цілей, форм і методів розгортання інтеграційних процесів.

Низька ефективність діяльності України, а також країн, з яким співпрацює ВАТ (це в основному країни ближнього зарубіжжя, а також країни колишнього СНД) переважно визначається слабкістю інституційного і правового механізму співробітництва. Відсутні чіткі цілі інтеграції, багато положень і договорів носять декларативний характер, більшість з яких не виконуються. Не вистачає контролю за реалізацією домовленості.

Серйозним прорахунком було надмірне захоплення інтеграцією на міждержавному та міжгалузевому рівнях без належної уваги розвитку об’єднуючих зв’язків на мікрорівні. Підприємницькі та банківські структури слабо залучені до інтеграційної діяльності. На створені економічні і правові умови, які б зацікавили їх в роботі на взаємних ринках. Не відпрацьований механізм державної підтримки такої діяльності, включаючи надання пільгових кредитів і транспортних тарифів, знижки в податковому обкладанні. Не стимулюються зв’язки на рівні малого і середнього бізнесу.

Міждержавна економічна інтеграція, створення та розвиток нових регіональних утворень – невід’ємна риса сучасних світових господарських зв’язків. Інтеграційні угрупування стають впливовішими суб’єктами світового господарюючого процесу, ніж окремі держави.

Не зважаючи на труднощі, інтеграційні процеси повинні розвиватися між Україною і вказаними вище країнами, оскільки у цих країн є спільні економічні і історичні традиції, сформована господарська кооперація, взаємодоповнюючі природні та інші ресурси, спільні задачі в формуванні і удосконалення ринкових структур і механізмів, демократичних інститутів, міждержавних відносин. Є й інші фактори, які визначають об’єднуючу тенденцію. При цьому слід враховувати бажання і політичну волю всіх країн, про які йдеться, всебічно поглиблювати рівноправність і взаємовигідне співробітництво.

Доцільно визначити пріоритетні інтеграційні задачі, вирішення яких забезпечить поетапне просування на шляху формування спільного ринку, і в першу чергу створення сприятливих умов для розвитку господарських зв’язків в рамках даних країн. Йдеться про програму узгоджених заходів, яка враховує процеси, які відбуваються в економіках цих країн, з їх одночасною інтеграцією в систему світогосподарських зв’язків, а також між собою в субрегіональні союзи. Здійснення таких заходів залежить від ступеня узгодженості інтересів партнерів. Дослідження багатьох джерел свідчить, що сьогодні вони співпадають в багатьох соціально-економічних областях, в першу чергу в паливно-енергетичному, промисловому, транспортному, агропромисловому комплексах, в створенні режиму вільної торгівлі, в розвитку виробничої кооперації, фінансово-банківському секторі, науково-технічній сфері.

Вільному переміщенню товарів і послуг допоможе прискорення реалізації погодження про створення зони вільної торгівлі. Необхідно усунути технічні бар’єри та інші обмеження, які заважають розвитку взаємних торгових зв’язків, домовитись про основні принципи координації зовнішньоторговельної політики і захисту внутрішнього ринку. Щоб створити пріоритетні умови і зацікавленість в торгових зв’язках, вимагається встановлення порядку вилучення непрямих податків, в тому числі поетапного скорочення і скасування ПДВ і акцизу на експортні товари і послуги, забезпечити повне скасування митних зборів, податків, які мають еквівалентну дію і кількісних обмежень в спільній торгівлі.

Для формування спільного ринкового простору важливе узгодження взаємопов’язаних спрямувань реформування і структурних перетворень економіки. Таку роботу могли б проводити економічні відомства вказаних країн. Це стосується прогнозів і програм економічного розвитку і взаємних господарських зв’язків на середньострокову перспективу. Корисно було б домовитися про розробку спільного прогнозу, а саме в рамках Митного союзу, що б допомогло проводити узгоджені зміни в структурі національних економік, полегшити пошук взаємовигідних варіантів розвитку спеціалізації і кооперації виробництва.

Результатом такої роботи повинні стати як міждержавні, так і інвестиційні програми, які готуються на рівні підприємств. У досліджуваному мною підприємстві існують такі відділи, які планують залучати інвесторів, та, слід зазначити, що дане підприємство в більшій мірі само розробляє програми здійснення інвестицій, вже почало інвестиційну діяльність. Такими програмами і займається спеціальний плановий відділ, який розраховує ефективність та доцільність проведення даних операцій.

Сьогодні багато українських компаній роблять рішучій крок уперед на шляху економічного розвитку, широко відкриваючи доступ вітчизняним та іноземним інвесторам. Ці інвестори проявляють високу вимогливість до об’єктів здійснення своїх вкладів, а значить підприємствам доводиться заробляти собі добру репутацію. Зробити це можна, перш за все, шляхом грамотної, професійної господарської діяльності, яка забезпечує прибуток на вкладений капітал. Для цього треба подолати гостру нестачу оборотних засобів, навчитися управляти фінансами, створити сучасні служби маркетингу, розробити та освоїти, а також просунути на ринок нові товари і послуги, відмовитися від багатьох старих.

Розгортання та повний хід другої фази приватизації, становлення в країні цивілізованого ринку цінних паперів і погроза банкрутств переводять проблеми реконструкції підприємств в ряд невідкладних. І слід сказати, що у тих країн, які вдалися до перетворень, справи йдуть значно краще, ніж у тих, які затрималися в держплановому минулому.

Реконструкція підприємств – це не просто питання волі керівника і прийняття таких жорстких адміністративних рішень, як скорочення чисельності робітників чи закриття якихось напрямків діяльності. Сучасний керівник повинен вміти аналізувати різноманітні варіанти розвитку виробництв, бачити перспективу своєї компанії, фірми на ринку, мати волю і хист залучати колектив в реалізацію запланованих рішень.

Немає нічого дивного в тому, що багатьом теперішнім керівникам російських промислових компаній, які довго працювали за інструкціями “зверху”, не вистачає знань і досвіду для проведення глибоких перетворень. Разом з тим, українська промисловість володіє неабиякім інтелектуальним запасом, чудово освіченими керівниками, висококваліфікованими робітниками, а наші надра багаті природними ресурсами. Все це дає підстави для честолюбних замислів вийти на світові ринки і займати на них гідне місце. Але для того, щоб ці замисли стали реальністю, працівники фірм і компаній повинні розуміти, в чому полягає реконструкція виробництва, які підходи, методика, інструменти наявні в їх розпорядженні для організації роботи в нових умовах. Нереально наодинці приймати всі рішення. Директор повинен створювати команду однодумців.

Важливо пам’ятати і інше – найкращий спосіб надати підтримку своїй країні у важкий період реформ – покращити ситуацію в Україні – зробити свою компанію, фірму процвітаючою, виробляти гарну продукцію за доступними для споживачів цінами, створювати стабільні робочі міста, які б добре оплачувалися. З часом це повинно втілитися в прибутках – одному з головних показників ефективності роботи компанії і її фактора. Якщо домогтися гарних результатів, то українські і іноземні інвестори будуть вкладати кошти в розвиток компанії і інші фірми будуть співробітничати.

На сьогодні існує багато проблем, з якими стикаються українські фірми, підприємства. Йдеться про роль вищого керівництва компаній і його взаємовідносини з акціонерами; гостру нестачу оборотних активів; застарілий асортимент продукції, яка випускається; відсутність інформації про нові потенційні ринки збуту; не розробленість ринкової (маркетингової) стратегії компанії, неефективність організаційної структури компаній, мало пристосованої для роботи в умовах ринку; невідповідність цін на готову продукцію і реальні витрати виробництва; відсутність досвіду в пошуку зарубіжних партнерів і встановлення з ними ділового співробітництва. Гостро стоять питання організації виробництва, якості продукції, охорони оточуючого середовища, утримання об’єктів соціальної сфери і багато інших.

Українські фірми і підприємства (поки що не всі) вже знайшли підходи до рішення цих проблем, успішно провели у себе реструктуризацію і починають відігравати помітну роль на внутрішньому ринку і на ринках зарубіжних країн.

ВАТ НВАТ “ВНДІкомпрессормаш” орієнтується не тільки на внутрішній, але і на зовнішній ринок (експорт продукції). Всі функції заводу мають сувору послідовність, утворюючи складні контури.

Однією з задач є проаналізувати механізм здійснення зовнішньоекономічного співробітництва підприємством. Звісно, що цим питання у концерні займається відділ ЗЕД, в якому працівники повністю вивчають питання збуту виробленої продукції за кордон.

В нашому випадку на підприємстві у відділі ЗЕД працюють спеціалісти двох професій. Комерсант займається дослідженням зарубіжних ринків і пошуком клієнтів. Декларант – це професія в якій заключається саме договірна діяльність, тобто укладання угод, контрактів.

У працівників відділу ЗЕД, за 12 років існування концерну, працює вже добре налагоджена система просування виробленої продукції за кордон.

Встановлені довготривалі комерційні зв’язки з такими країнами як Росія, Білорусія, Узбекистан, Молдова, Туркменія, Вірменія, Казахстан, Таджикистан, Азербайджан, та на цьому працівники не зупиняються. Вони й надалі досліджують зарубіжні ринки інших країн з метою розширення ринку збуту. Для цього керівник відділу ЗЕД призначає окрему особу (комерсанта) для вивчення окремої країни. Він досліджує, на чому спеціалізується країна в цілому, завчасно знаючи, що в ній існують заводи чи фабрики, які дійсно будуть відчувати потребу в імпорті товару, який має змогу постачати „Укрросметал”. Далі комерсант намагається дістати інформацію щодо можливої наявності конкурентів. Вивчає ціну та якість конкурентної продукції і намагається переконати зарубіжне підприємство укласти угоду саме з ним, спираючись на якість, доступну ціну, зацікавлює умовами постачання та інше.

Звісно, що серед безлічі конкурентів підприємство, яким вони цікавляться, обере найпривабливіші умови серед запропонованих. Отже, задача комерсанта – створити цю оферту так, щоб підприємство звернуло увагу саме на неї. Тому, іноді, перед працівником відділу ЗЕД постає дуже складне завдання – переконати досліджуване підприємство купувати саме її товар.

Зрозуміло, що не обійтися тут і без реклами, яка є одним з головних факторів просування товару на зарубіжний ринок.

На сучасному етапі становлення ринкової економіки України, коли спостерігається значне збільшення асортименту товарів та висока конкуренція з боку закордонних товарних марок, актуальною є проблема позиціювання вітчизняної марки на вітчизняному ринку.

ВАТ "НПАО ВНДІкомпресормаш" приділяє велику увагу питанням усвідомлення керівниками підприємства необхідності рекламування свого товару, що призводить до збільшення витрат на просування і, перш за все, витрат на рекламу, якими і займається відділ маркетингу на підприємстві, розповсюдження інформації про товар, його збут та донесення до споживачів властивостей даної продукції.

До функцій відділу реклами входять:

• затвердження рекламних звернень;

• опрацювання кошторису витрат на рекламу;

• здійснення заходів з безпосередньої поштової реклами;

• організація рекламного оформлення дилерських установ і здійснення форм реклами.

В основі маркетингової політики підприємств концерну лежить персоніфікований підхід до споживача і орієнтація на довготривале співробітництво.

Повернемось тепер до розгляду теми важливості інтеграції, яку почали розкривати на початку розділу. Головний напрямок інтеграції – всесвітня підтримка на національному і міждержавному рівнях процесів організації і діяльності підприємницьких структур малого та середнього бізнесу, СП і т.п. Важливо стимулювати створення і розвиток технологічних ланцюжків, товарних і фінансових потоків, спрямованих на раціональне перепрофілювання виробничої, фінансової, наукової, комерційної та іншої діяльності, яка склалася раніше. Велике значення має співробітництво підприємницьких союзів, торгових палат, об’єднань промисловців та фінансистів.

Невідкладним завданням є усунення розбіжностей в діючих в країнах, які співробітничають, нормативно-правових положеннях, які встановлюють режим діяльності спільного підприємництва. В національних інвестиційних програмах слід передбачати заходи по підтримці і стимулюванні на пільгових умовах проектів, спрямованих на забезпечення взаємодії підприємств країн, про які згадувалось вище. Важливо вирішити питання створення фондів страхування інвестицій, підтримки крупних проектів і малого бізнесу, в тому числі і на спільній основі.

Інтеграційним зв’язкам перешкоджають взаємні неплатежі країн і підприємств, переважно бартерний характер торгівлі. Тому необхідним дієвий механізм платіжно-розрахункових відносин, який базується на залученні потенціалу комерційних банків, використанні вексельної системи, боргових зобов’язань, реструктуризації заборгованості підприємств.

Потрібний також механізм погашення боргів країн в майновій формі шляхом їх обміну на акції підприємств, які знаходяться в державній власності представляють собою взаємну зацікавленість. Важливі узгоджене встановлення офіційних курсів валют, їх підтримка, однакові умови їх конвертації, сприяння банкам в розвитку мережі філій. Доцільні взаємна конвертованість національних валют, перш за все в рамках Митного союзу, поступовий перехід до спільного регулювання їх курсів, що полегшує введення у взаємних розрахунках багатостороннього клірингу. Досвід створення розрахункової системи, накопичений Митним союзом, можна використовувати для формування мультивалютних розрахунків в масштабах країн всього колишнього СНД.

Крупним резервом співробітництва є економічні зв’язки між регіонами країн колишнього СНД. Тому необхідні адекватні права територіальних утворень в організації торгових, виробничих, інвестиційних, науково-дослідних та інших відносин на регіональному рівні. Доцільні заходи з державної підтримки міжрегіонального і прикордонного співробітництва, створенню сприятливих організаційно-правових, фінансово-економічних, зовнішньоторговельних та інших умов для розвитку прямих зв’язків між регіонами вказаних країн.

Необхідно привести правову базу інтеграції у відповідності до вимог сучасного етапу розвитку країн колишнього СНД і задачами реформування їх діяльності. Сьогодні вона вже включає більш, ніж тисяча документів багатостороннього характеру, багато з яких застаріли і потребують суттєвого перегляду. В той же час по ряду напрямків співробітництва відчувається правовий вакуум. В цьому зв’язку слід провести інвентаризацію всієї договірно-правової бази, визначити документи, які вимагає життя і які повинні бути реалізовані, відхилити ті, які не відповідають теперішнім реаліям.

Необхідний дійсний контроль за виконанням спільних домовленостей, система санкцій і ухвалення процедур вирішення спорів в рамках даних країн, а саме, шляхом посилення ролі Економічного суду.

Підвищенню ефективності інтеграції сприяло б реформування структури статутних і робочих органів країн колишнього СНД, чітке розмежування їх функцій і компетенції.

Міждержавні узгодження залишаються основним способом вироблення спільних рішень в органах країн, які співробітничають. По мірі поглиблення інтеграції складуться умови, які дозволять наділити ці органи правом самостійно вирішувати деякі питання регулювання взаємного співробітництва.