Внс має деякі особливості будови та функцій:

1) функції, за деякими винятками , не контролюються свідомістю,

2) має тільки еферентну ланку рефлекторної дуги , аферентна ж ланка цієї дуги є спільною з іншими відділами нервової системи ,

3) імпульси по еферентним волокнам передаються з малою швидкістю ( 10м/с), тоді коли імпульси від інших відділів н.с. по еферентним волокнам передаються зі швидкістю до 100 м/с

4) еферентні волокна або зовсім не мають шару мієліну , або він незначний , тому еферентні волокна ВНС значно тонші,

5) центральні та периферичні відділи розподілені нерівномірно , тобто і вигляді вогнищ,

6) тіло останнього неврона міститься на периферії, а сукупність таких невронів формує периферичні нервові вузли ,

7) еферентні волокна, що виходять з автономних центрів , на шляху до органу перериваються в тих , або інших автономних вузлах і їх називають перед - і після вузловими,

8) найпростіша рефлекторна дуга ВНС складається з 3-х нейронів ( обов'язково є вставний нейрон), а соматичної н.с. - з 2-х нейронів,

9) автономна нервова система іннервує органи , залози, здійснює трофіку тканин,

10) відсутність сегментарності,

11) на­явність периферичних гангліїв,

12) різноманітність медіаторів,

13) має безпосередній вихід на внутрішні органи.

Залежно від умов функціонування автономна нервова система може здійснювати на органи коригувальний і пусковий вплив.

Коригувальний вплив полягає у тому, що коли орган, володіючи автоматією, функціонує, то імпульси, які надходять автономними нервами, тільки посилюють чи послаблюють його діяльність.

Якщо ж робота органа не є постійною, а збуджується імпульсами, що надходять симпатичними чи парасимпатичними нервами, має місце пусковий вплив. Найчастіше пускові впливи доповнюють коригувальні.

Автономна нервова сис­тема здійснює два види рефлекторних впливів:

• функціональний,

• трофічний.

Функціональний вплив на органи полягає в тому, що подразнення автономних нервів або стимулює їх функцію, або гальмує її.

Трофічний вплив— у зміні обміну речовин у виконавчих органах, чим визначається рівень їхньої функції. Цей ефект нази­вають адаптаційно-трофічним впливом (Л. Орбелі).

Фізіологічне значення автономної нервової системи полягає в тому, що вона розвантажує кору від другорядної інформації.

Автономна нервова система

залежно від свого функціонального призначення поділяється на:

• симпатичний,

• пара­симпатичний,

• метасимпатичний відділ.

Симпатичний відділ внс

Симпатична нервова система представлена в організмі більш широко. Вона іннервує всі органи, крім м'язів, матки та ЦНС.

Вона складається з двох відді­лів: центрального і периферичного.

Цент­ральний розміщений у бічних рогах сі­рої речовини спинного мозку (бічнопроміжне ядро), починаючи від 8-го шийного до 3-го поперекового сегментів.

Периферичний відділ представлений:

• короткими перед вузловими волокнами передніх корінців спинного мозку , які

перериваються на при хребтових і перед хребтових вузлах симпатичного стовбура,

• вузлами симпатичного стовбура,

• довгими після вузловими волокнами утворюють сплетіння навкруги крупних судин і іннервують органи , які від цих судин живляться,

• проміжними вузлами і сплетеннями.