Мигдалеподібне тіло.

функціонально поділяють на основнобічну і кірковоприсередню частини. Кірковоприсередня (кортикомедіальна) зумовлює підвищення хар­чової і пригнічення захисної поведінки,

а основнобічна (безолатеральна) навпаки, пригнічення харчової і активування захис­ної поведінки.

За характером реагування на зовнішні подразнення усі нейрони мигдалеподібно­го тіла поділяють на:

• неспецифічні, (відповідають реакцією збудження незалеж­но від значущості стимулу);

• специфічні, ( реагують тільки на нейт­ральні стимули певної модальності),

• пове­дінкові (змінюють свою активність в умовах вільної поведінки тварин і відпові­дають на біологічно значущі сигнали).

Отже, одна частина нейронів мигдалепо­дібного тіла виконує специфічні функції, а друга — забезпечує певний рівень неспе­цифічної активації, створює потрібний ба­ланс між збудженням і гальмуванням під час реалізації поведінкових реакцій.

Морський коник

є од­нією з найважливіших структур лімбічної системи, де розміщені пірамідні нейрони, що продукують регулярний тета-ритм електро­енцефалограми, пов'язаний з певним рівнем емоційного напруження типу страху, агресії, сексуальної потреби.

Морський коник справедливо назива­ють серцем лімбічної системи, оскільки йо­го функції дуже різноманітні:

• фор­мування складних мотивацій і реалізації соціально-поведінкових актів,

• формування простих емоційно-вегетативних реакцій.

• забезпечує також формування реакцій організму на сигнали з малою ймовірністю підкріплення, він пов'язаний з інформаційним компонентом емоцій.

Основні специфічні функції морського коника полягають у регуляції навчання і пам'яті, особливо несправжнього пізнавання , в згортанні і роз­гортанні і пам'ятного сліду

Прозора перетинка

складається з двох функціонально різних частин — присередньої і бічної.

Присередня частина передає інформацію від мигдалеподібного тіла до морського коника,

бічна — отри­мує інформацію від морського коника (див. мал. 167).

Цим самим перетинка разом з морським коником забезпечують гнучкість пристосовної поведінки.Важливу роль відігра­ють різні частини перетинки у реалізації захисної та сексуальної поведінки.

Головною структурою лімбічної системи є гіпоталамус.

Це вищий підкірковий вегетативний центр організму, її "вхідні" й "вихідні воро­та".

Через гіпоталамус інформація потрапляє в лімбічну систему і еферентними шляхами передається на стовбур головного мозку і в спинний мозок.

Структурно-функціональна організація внс.

Французький фізіолог М. Біш (1801 р.) запропонував усі функції організму умовно поділити на соматичні (анімальні, або тваринні) і вегетативні (вісцеральні, рослинні).

До соматичних функцій віднесені ті, що забезпечують взаємодію організму із навколишнім середовищем: сприйняття зовнішніх подразників і рухові реакції, що здійснюються скелетними м'язами і "психічні" - вищі відображен­ня функцій кори.

Автономними називають ті, від яких залежить здійснення обміну речовин у цілісному організмі, травлення, кровообіг, дихання, виділення, ріст і розмноження тощо. Вони забезпечують підтримання гомеостазу та процеси адаптації організму до швидкозмінюваних умов зовнішнього середовища.

Поняття "автономна нервова система"включає комплекс центральних і периферійних нервових структур, які підтримують рівень гомеостазу та регулюють, забез­печують і контролюють функціональний рівень внутрішнього середовища організму для реалізації адекватних реакцій усіх систем на зміни чинників зовнішнього і внутрішнього середовища.

Авто­номна нервова система регулює:

• ріст орга­нізму,

• його розмноження,

• обмін речовин,

• функції внутрішніх органів,

• забезпе­чує процеси адаптації організму до умов навколишнього середовища.

Вона є функ­ціонально автономною, тобто здійснює свої функції незалежно від нашої волі й свідо­мості.