Проекційні поля

становлять цент­ральні (кіркові) кінці аналізаторів.

Це:

- І і II сенсомоторні зони;

- мотосенсорні зони ;

- зорова зона,

- слухова зона;

- смакова зона,

- нюхова зона кори займає ділянку морського коника і при­леглих ділянок кори.

Всю іншу поверхню кори займають асоціативні поля.

Асоціативні поля

— ділянки кори, не пов'язані з виконанням якоїсь специфіч­ної сенсорної чи рухової функції.

Асоціативні поля кори великого мозку займають більшу площу, ніж проекційні.

Нейро­ни цих полів беруть участь в інтеграції сенсорної інформації та забез­печенні зв'язків між чутливими й рухови­ми зонами кори.

Функція асоціативних по­лів є набагато складнішою.

Їхні нейрони, отримуючи інформацію від різних аферентних систем, об'єднують її, інтегрують, формують і запам'ятовують узагальнюючі, абстрактні поняття та уяв­лення.

Асоціативні поля значною мірою ви­значають поведінку людини, її ставлення до навколишнього середовища, до інших людей, інтелектуальний і культурний рівень особистості.

Кора тім'яної частки майже вся зайнята асоціативними полями. У разі ушкодження цієї ділянки стражда­ють найскладніші процеси аналізу й син­тезу вищої нервової діяльності.

Тім'яна частка — це апарат вищої інтегратив­ної діяльності мозку людини, вона без­посередньо стосується процесів біологіч­ної й соціальної адаптації, є фізіологічною основою вищих психічних функцій.

Електрична активність головного моз­ку.

Запис сумарної електричної активності головного мозку, яка відводиться за допо­могою зовнішніх електродів, називають електроенцефалограмою (ЕЕГ). У ній роз­різняють кілька основних ритмів:

альфа-ритм (8-12 Гц), який реєструється у стані спокою при заплющених очах;

бета-ритм (13-30 Гц) — у стані спокою з розплюще­ними очима;

гамма-ритм (30-70 Гц) — під час напруженої розумової роботи;

тета-ритм (4-7 Гц) — у напруженому емоцій­ному стані;

дельта-ритм (0,5-3 Гц) — під час глибокого сну (мал. 172, а).

ЕЕГ відображає сумарні потен­ціали, які відводяться одночасно від знач­ної кількості нейронів. Так, електрод діа­метром близько 1 мм реєструє активність близько 100 000 нейронів, розміщених на глибині 0,5 мм.

Окре­мі ритми ЕЕГ пов'язані з проявом різних видів розумової діяльності людини.

Плоска, або нульова, ЕЕГ є критерієм смерті мозку. Така ЕЕГ реєструється та­кож після застосування електрокопвульсивного шоку (до ЗО хв).

Функціонально-структурна організація лімбічної системи.

Деякі утвори головного мозку, які розташовані переважно на медіаль­них поверхнях півкуль, визначають як лімбічну систему. До неї входять структури нюхового мозку, а також інших відділів мозку - деякі ядра гіпо­таламуса, таламуса, мигдалеподібне ядро.

Лімбічна система - це складне переплетення висхідних і низхідних шляхів, що утворюють безліч замкну­тих функціональних нейронних кіл, по яких циркулює аферентна інфор­мація.

До цієї системи від­носять ті зони кори, які розміщені у ви­гляді двостороннього кільця на межі з новою корою і відокрем­люють її від стовбура мозку й гіпоталаму­са.

Найважливішими структурами лімбічної системи є:

• мигдалеподібне тіло,

• морський коник,

• прозора перетин­ка.

Для лімбічної системи дуже характерні численні нервові ланцюги, наприклад коло Папеца, які об'єднують у замкнену мережу різні її утвори

Інтегративні функції.

Лімбічна система бере активну участь у підтриманні внут­рішнього гомеостазу організму. Проте ос­новною її функцією вважають модуляцію чутливої, рухової і гомеостатичної систем.