2.2.3. Органи управління системою Фонду України соціального захисту інвалідів

До органів управління системою Фонду України соціального за­хисту інвалідів належать:

• Правління Фонду;

• Виконавча дирекція Фонду;

• Ревізійна комісія Фонду;

• Відділення Фонду в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

До складу правління Фонду України соціального захисту інвалі­дів входять представники державного управління в особі заступників міністрів праці та соціальної політики, охорони здоров'я, праці, фі­нансів, виконавчий директор Фонду, представники громадських орга­нізацій інвалідів, Федерації профспілок України, а також представни­ки інших державних і громадських організацій, діяльність яких пов'я­зана із соціальним захистом інвалідів.

Правління Фонду очолює один із заступників Міністра праці та соціальної політики України.

До напрямів діяльності правління Фонду України соціального захисту інвалідів належать:

- відповідальність за своєчасне і повне здійснення заходів щодо со­ціального захисту інвалідів;

- визначення перспективних та поточних завдань Фонду; - Здійснення керівництва діяльністю Фонду та його відділень;

- подання пропозиції Міністерства праці і соціальної політики про призначення виконавчого директора Фонду та його заступників, створення ревізійної комісії Фонду, затвердження кошторису ви­трат благодійних надходжень, цільових, відтворених та інших по­забюджетних коштів;

- затвердження в межах своєї компетенції положення та інструкції з питань діяльності Фонду, в тому числі положення про виконавчу дирекцію та відділення Фонду;

- вирішення інших питань, пов'язаних із діяльністю Фонду.

Крім того, правління Фонду України соціального захисту інва­лідів має проводити пленарні засідання у разі потреби, але не рідше чотирьох разів на рік. Також правління правочинне приймати рішення при наявності не менше двох третин його членів.

Відповідно до Інструкції про порядок надходження, обліку й ви­трачання коштів Фонду України соціального захисту інвалідів надхо­дження від підприємств (об'єднань), установ і організацій, що не за­безпечили додержання встановлених нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів та благодійні внески організацій, трудо­вих колективів і громадян акумулюються на рахунках органів Держа­вного казначейства України.

Для зарахування даних коштів до Фонду на ім'я органів Держа­вного Казначейства України в установах Національного Банку Украї­ни та комерційних банках відкриваються рахунки "Кошти Державно­го бюджету України", решта коштів акумулюється на позабюджетних рахунках Фонду.

Головним розпорядником коштів, що передаються Фонду і аку­мулюються на рахунках органів Державного Казначейства України, є Міністерство праці та соціальної політики України, а головним роз­порядником позабюджетних коштів Фонду є правління Фонду.

2.3. Нормативна база функціонування дцф

Головні управління Пенсійного фонду України в своїй діяльності керуються: Конституцією і законами України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України 1 березня 2001 р., по­становами правління та наказами Фонду, а також Положенням про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвер­дженим постановою Правління ПФУ від 27 червня 2002 р.

Тепер призначення пенсій регулюється як міждержавними угодами, так і законами та іншими нормативними актами Украї­ни. Всього ж налічується близько трьох десятків відповідних нор­мативних актів, які регулюють призначення пенсій. З цієї причи­ни висловлюються думки про необхідність прийняття Пенсійного кодексу, який врегулював би всі відносини.

Основні законодавчі акти відносно пенсійного забезпечення були прийняті протягом перших років незалежності України. Ос­новні нормативні акти, які були прийняті протягом 1991-1993 рр., такі: Митний кодекс (1991 р.), Закони України «Про прокурату­ру» (1991 р.), «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про реабілі­тацію жертв політичних репресій в Україні» (1991 р.), «Про за­йнятість населення» (1991 р.), «Про наукову і науково-технічну діяльність» (1991 р.), «Про пенсійне забезпечення військовослуж­бовців та осіб рядового складу органів внутрішніх справ» (1992 р.), «Про статус суддів» (1992 р.), «Про державну службу» (1993 р.), «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального забезпечення (1993 р.), «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці і громадян похилого віку в Україні» (1993 р.).

Протягом 2001-2006 рр. були внесені доповнення та зміни до існуючих нормативних актів, а також прийнятий новий Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страху­вання» від 9 серпня 2003 р., відповідно до якого з 1 січня 2004 р. було зроблено чергове підвищення пенсій згідно з новими підхо­дами у ході проведення пенсійної реформи.

Законодавчі і нормативні акти, які регла­ментують діяльність Державного фонду соціального страхування на випадок безробіття такі:

• Конституція України;

• Закон України «Про зайнятість населення»;

• Закон України «Про збір на обов'язкове соціальне страхування»;

• Закон України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття»;

• Закон України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Відносини у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності регулюються такими законодавчими та нормативними актами:

• Конституція України;

• Кодекс законів про працю України;

• Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності» від 18 січня 2001 р.;

• Закон України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 р.

Діяльність Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань регулюється такими за­конодавчими актами:

• Кодексом законів про працю України;

• Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р.

• Законом України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 р.;

• Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціаль­не страхування від нещасного випадку на виробництві та профе­сійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 3 квітня 2003 р.;

• Законом України «Про охорону праці».